Ухвала
04 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 554/3257/18
провадження № 61-16891ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Орган опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації, про відібрання дитини,
У травні 2018 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав та передати дитину на її виховання; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до виповнення дитиною повноліття, та додаткові витрати на дитину у розмірі 5 332 грн.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та негайно передати їй, як матері дитини.
Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 11 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив. Відібрав малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 та передав матері - ОСОБА_1 . Рішення суду в частині відібрання дитини допущено до негайного виконання.
Полтавський апеляційний суд постановою від 15 жовтня 2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 червня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , задовольнив частково. Передав малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання бабі, ОСОБА_2 . Визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із бабою, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . У решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до відмовив.
14 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у вищевказаній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позовну заяву ОСОБА_2 подано у травні 2018 року, а зустрічний позов ОСОБА_1 подано у грудні 2018 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1 762 грн, підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позовної заяви у даній справі).
Як вбачається зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 постанову апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в частині вирішення вимог щодо стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину не оскаржує.
Тому, судовий збір за подання касаційної скарги за первісними позовними вимогами за вимогу немайнового характеру (відібрання дитини без позбавлення батьківських прав) в даному випадку становить 1 409,60 грн (704,80 грн х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги за зустрічними позовними вимогами за вимогу немайнового характеру (відібрання дитини) становить 1 409,60 грн (704,80 грн х 200 %).
Враховуючи наведене, судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку становить 2 819,20 (1 409,60 грн + 1 409,60 грн).
Згідно з наданої квитанції від 14 листопада 2020 року № 0.0.1904851469.1 ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 409,60 грн.
Отже, ОСОБА_1 слід доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 409,60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 1 409,60 грн має бути перераховано або внесено за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету -22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055); Символ звітності банку - 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Крім цього, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження
Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено конкретну обов'язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи.
Окрім цього, відповідно до статей 25 та 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга повинна бути подана саме до Верховного Суду, водночас в касаційній скарзі зазначено, що вона подана до Верховного Суду України, тобто неправильно зазначено найменування суду, до якого подається скарга.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев