01 грудня 2020 р.Справа № 520/5678/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 26.06.20 року по справі №520/5678/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 71 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 р., 01.01.2018 р., з 01.01.2019 р. та з 01.01.2020 та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 05.03.2019, та у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі № 642/8019/16-а з 01.01.2016, протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71 % грошового забезпечення з 01.01.2016 р., з 01.01.2018 р., з 01.01.2019 р., з 01.01.2020 р. та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 05.03.2019 р., здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. та з 05.03.2019 р. однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу та нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі № 642/8019/16-а з 01.01.2016, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018, постанова №804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог по справі № 520/5678/2020 від 01.06.2020 року, відповідно до якої позовні вимоги викладено у новій редакції: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 71 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 р., 01.01.2018 р., з 01.01.2019 р. та з 01.01.2020 та за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2019, та у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі 642/8019/16-а з 01.01.2016 протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71 % грошового забезпечення з 01.01.2016 р., з 01.01.2018 р., з 01.01.2019 р., з 01.01.2020 р., та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018 р., здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 р. однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу та нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі № 642/8019/16-а з 01.01.2016, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018, постанова № 804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплати.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року клопотання представника відповідача про залишення позову в частині позовних вимог без розгляду - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі 642/8019/16-а з 01.01.2016 протиправними та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі № 642/8019/16-а з 01.01.2016 залишено без розгляду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 71 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 р., 01.01.2018 р., з 01.01.2019 р. та з 01.01.2020 та не виплаті пенсії у розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71 % грошового забезпечення з 01.01.2016 р., з 01.01.2018 р., з 01.01.2019 р., з 01.01.2020 р., та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 05.03.2019 р., здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 р., з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 по справі №520/5678/2020 в частині яка оскаржується та прийняти постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі в частині яка оскаржується. Просив при прийнятті постанови по справі надати оцінку постанові КМУ від 22.08.2018 № 649 на відповідність верховенству права, Конституції України. Врахувати при прийнятті судового рішення по справі висновки Верховного Суду які викладені в постанові від 12.11.2019 по справі № 826/3858/18.
В обґрунтування вимог скарги посилається на неповне з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права, порушення судом прав позивача як людини, а саме права як людини які передбачені: ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Вважає несправедливим судове рішення, яке оскаржується. Щодо позовних вимог про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, зазначає, що за змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Вказує, що в даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, атому на них поширюється режим "існуючого майна". Зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35). Вважає, що обґрунтованим є висновок про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, а тому в цій частині вимог необхідно задовольнити, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Зазначає, що посилання відповідача на необґрунтованість та безпідставність вказаної вимоги з огляду на те, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, слід вважати необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується протиправність дій пенсійного органу щодо не виплати пенсії в належному розмірі з 01.01.2016, з 01.01.2018 та з 05.03.2019, а тому позивач має законне право на отримання пенсійних виплат, передбачених нормами чинного законодавства шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016, з 01.01.2018 та з 05.03.2019 однією сумою. Відносно вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу суму перерахованої пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема приписів ст.129-1 Конституції України, ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження" визначається порядок примусового виконання судових рішень, який не передбачає відповідного механізму запровадженого Кабінетом Міністрів України. Зазначає, що правомірним є висновок про обґрунтованість вказаної частини позовних вимог. Крім того, вказує, що загальновідомим є той факт, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при виконанні судових рішень застосовує порядок визначений Постановою №649. Також, зазначає, що у позивача є обґрунтовані підстави передбачати можливість порушення свого права власності з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області шляхом застосування Постанови № 649 при виплаті перерахунку пенсії на виконання рішення суду. Вважає, що позовна вимога щодо заборони застосування Постанови Кабінету Міністрів України №649 при виплаті суми перерахунку пенсії та компенсації втрати частини доходів не є передчасною, є законною та обґрунтованою.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому не погоджуючись з доводами апеляційної скарги позивача, просило залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 (в частині відмови в задоволенні позовних вимог) - без змін.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому посилаючись на те, що позиція відповідача, яка викладена у відзиві на апеляційну скаргу є помилковою, просив оцінити зміст постанови КМУ від 22.08.2018 №649 з точки зору її відповідності Конституції України і застосовувати Конституцію України, як акт прямої дії. Врахувати при прийнятті судового рішення по справі висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 10.03.2020 по справі №160/1088/19, які підтверджують, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно - правових актів, які є протиправними, у будь - якому випадку є незаконним. Зазначити в ухвалі суду мотиви прийняття або відхилення його аргументів щодо суті заяви, які наведені у цій відповіді на відзив по справі.
Учасники по справі про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ч.4 ст.229 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в розмірі 71% грошового забезпечення з 12.06.2005 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі №642/8019/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про перерахунок пенсії за вислугу років - задоволено; визнано незаконною бездіяльність відповідачів щодо перерахунку позивачу пенсії відповідно до наказу Міністра Оборони України від 27.11.2013 р. №814 “Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України”; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відомості за формою, встановленою законодавством України, про зміну посадового окладу посади старшого викладача, з якої звільнявся підполковник запасу ОСОБА_1 , відповідно до наказу Міністра Оборони України від 27.11.2013р. №814 “Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України”; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01.01.2016 р., враховуючи наказу Міністра Оборони України від 27.11.2013 р. №814 “Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України”; стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. на відшкодування понесених ним по справі судових витрат.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 року по справі №642/8019/16-а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення; постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 р. по справі № 642/8019/16-а залишено без змін.
Відповідачем на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі № 642/8019/16-а було здійснено перерахунок пенсії позивачу та після проведення перерахунку відповідачем було здійснено зменшення основного розміру пенсії з 71% до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
В подальшому, на виконання вимог Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку обіймав позивач на дату звільнення зі служби, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що також підтверджується і відповідачем.
З 01.01.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перераховано основний розмір пенсії позивача із розрахунку 70% грошового забезпечення (вислуга років 27) у розмірі 9618 грн. та вказано, що згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року підвищення складає 6054,30 грн. та з них виплачується: 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% підвищення: 3027,15 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 4540,73 грн., з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення: 6054,30 грн.
Позивач, не погодившись із діями відповідача стосовно виплати його пенсії у зменшеному розмірі та у не повному обсязі, звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 71 % грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2016 р., 01.01.2018 р., з 01.01.2019 р. та з 01.01.2020 та не виплаті пенсії у розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою суд першої інстанції виходив з того, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно, у випадку набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії за період з 01.01.2018 перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018, постанова № 804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат задоволенню, суд першої інстанції дійшов виходив з необґрунтованості цих вимог.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, з урахуванням наведеної вище норми, рішення суду першої інстанції підлягає апеляційному перегляду в межах доводів і вимог поданої скарги.
Колегія суддів звертає увагу, що фактично апеляційна скарга містить доводи щодо незгоди позивача з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою та зобов'язання відповідача виплатити позивачу суму перерахованої пенсії без відстрочення такої виплати згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду".
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з ч.3 ст.51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Приписами ч.ч.1,2,4 ст.63 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону №2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Частиною 2 ст.55 Закону №2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз ст.ст. 51,52,55, а також ст.63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати “строки перерахунку пенсії”, “строки виплати пенсії”.
Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме здійснення виплати донарахованих сум однією сумою.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсійний орган у відзиві на позов, а також в запереченні на апеляційну скаргу посилається на те, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений у спірних правовідносинах нормативно, а також на те, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації владних управлінських функцій і вирішення питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Зазначає, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії. Також вказує, що зважаючи на те, що пенсійні виплати щодо яких заявлено вимоги відповідачем на час звернення позивача до суду виплачені не були та у зв'язку з чим спір щодо виплати недоплаченої частини розміру пенсії однією сумою ще не виник підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Приписами ч.6 ст. 246 КАС України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку здійснення виплати позивачу донарахованих сум однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки по - перше вказані суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по - друге це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, відмовляючи позивачу у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату донарахованих сум однією сумою, а тому в даному випадку належним способом захисту прав позивача буде саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату позивачу донараховані суми однією сумою.
Доводи пенсійного органу, зазначені ним у відзиві на позовну заяву та в запереченні на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає відповідно необґрунтованими.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача виплатити позивачу суму перерахованої пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», колегія суддів зазначає наступне.
Так, питання застосування чи незастосування Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р. є питанням вже безпосереднього виконання рішення суду, тобто процедури його виконання, і оскарження відповідних дій чи бездіяльності вже цієї стадії, а тому такі вимоги, колегія суддів вважає є передчасними та необґрунтованими.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 року по справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 р., яке набуло законної сили 22.07.2020 р., рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено, з викладенням пункту 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Щодо доводів скаржника на те, що загальновідомим є той факт, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при виконанні судових рішень застосовує порядок визначений Постановою № 649, а також посилання на те, що у позивача є обґрунтовані підстави передбачати можливість порушення свого права власності з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області шляхом застосування Постанови № 649 при виплаті перерахунку пенсії на виконання рішення суду, то колегія суддів зазначає наступне.
Гарантоване в статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 12.02.2020 р. по справі №160/7402/18.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч.1 ст.2, п.п.6, 8 ч.1 статті 3, ч.1 статті 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Колегія суддів зауважує, що на даний час відсутні підстави вважати, що пенсійним органом при перерахунку та виплаті пенсії позивача будуть застосовані саме положення Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» та відповідно будуть порушені права позивача, а тому наведені доводи позивача є необґрунтованими.
Окрім того, щодо вимог позивача про незастосування Постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 р. при здійсненні виплат пенсії, то колегія суддів зауважує, що приписи цієї Постанови Кабінету Міністрів України , яка набула законної сили з 04.09.2019 р., стосувалися виплат пенсій на умовах Закону №2262-ХІІ, а саме обмеження у 2019 році підвищення виплат до пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року та відповідно діяли до 01.01.2020 р.
Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не застосувалися приписи наведеної вище Постанови Кабінету Міністрів України та не встановлювалися, передбачені нею обмеження. Резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції не містить посилань на Постанову Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 р. та не обмежує підвищення виплат до пенсії з 04.09.2019 р.
Стосовно вимог позивача, які були зазначені ним в апеляційній скарзі, а також у відповіді на відзив, а саме: при прийнятті постанови по справі надати оцінку постанові КМУ від 22.08.2018 №649 на відповідність верховенству права, Конституції; а також вимог надати оцінку змісту постанови КМУ від 22.08.2018 №649 з точки зору її відповідності Конституції України, то колегія суддів зауважує, що з огляду на приписи ст.150 Конституції України вирішення питання на відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України, а тому в даному випадку суд апеляційної інстанції не вправі давати свою правову оцінку на предмет конституційності вказаної Постанови Кабінету Міністрів України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у зв'язку з передчасністю вимог позивача щодо незастосування Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р., колегія суддів не надає своєї правової оцінки щодо відповідності вимог чинному законодавству України приписів вказаної Постанови Кабінету Міністрів України.
Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 12.11.2019 по справі №826/3858/18, а також в постанові від 10.03.2020 р. по справі №160/1088/19, то колегія суддів зауважує, що правові позиції суду касаційної інстанції в наведених вище справах не впливають на вирішення даної справи, з урахуванням вже наведених вище висновків суду апеляційної інстанції.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач в апеляційній скарзі не наводить мотивів та доводів щодо неправомірності прийняття судом першої інстанції ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі 642/8019/16-а з 01.01.2016 протиправними та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 13.01.2017 по справі № 642/8019/16-а з 01.01.2016 залишено без розгляду.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи вимоги ст.308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 донарахованих сум однією сумою з прийняттям в цій частині нового рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 донараховані суми однією сумою. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року по справі №520/5678/2020 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги скаржником було сплачено судовий збір у розмірі 1261, 20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №66132 від 01.07.2020, яка міститься в матеріалах справи (а.с.93).
Враховуючи, результат апеляційного перегляду даної справи та часткове задоволення вимог позивача, колегія суддів вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 підлягають витрати останнього по сплаті судового збору у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 60 коп.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року по справі №520/5678/2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 донарахованих сум однією сумою.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 донараховані суми однією сумою.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року по справі №520/5678/2020 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 07.12.2020 року