30 листопада 2020 р.Справа № 520/4077/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 27.06.19 року по справі № 520/4077/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУДФС у Харківській області від 15.04.2019 року № 00005721306.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 р. позов задоволено.
Головне управління ДФС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Податкового кодексу України, та невідповідність висновкам суду обставинам справи, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтоване та не підлягає скасуванню, оскільки позивачем було неправомірно застосовано податкові пільги з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 р. задоволено заяву представника відповідача замінено відповідача Головного управління ДФС у Харківській області правонаступником Головним управління ДПС у Харківській області.
Представник позивачки подав відзив на апеляційну скаргу по справі , в якій наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги , а також зазначив , що відповідно до вимог ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не повинен розглядати підстави позову ,які не були заявлені в суді першої інстанції.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу № 1695 від 11.03.2019 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , з питання дотримання вимог податкового законодавства, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2016 р. по 31.12.2018 р.
Результати перевірки оформлені актом № 939/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 25.03.2019 р., яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: ст.187, п.188.1 ст.188 п.п.197.1.5 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ у 2527327,00 грн. ПДВ (2016-543798,00 грн., 2017- 991300,00 грн., 2018- 992229,00 грн.).
На підставі висновків акту перевірки № 939/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 25.03.2019 р. контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00005721306 від 15.04.2019 р., згідно якого податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3159158,75 грн. (основний платіж 2527327,00 грн., штрафні санкції - 631831,75 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Положеннями п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення.
Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - провести податкову перевірку.
Таким чином, положеннями Податкового Кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Отже, у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 04.12.2019 р. у справі № 816/1938/18 (№ К/9901/17891/19), 04.06.2020 р. у справі № 826/24815/15 (№К/9901/32327/19).
Судовим розглядом встановлено, що позивачкою наказ Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якого є Головного управління ДПС у Харківській області) № 1695 від 11.03.2019 р. на підставі якого проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 та дії Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якого є Головного управління ДПС у Харківській області) щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі зазначеного наказу, оскаржені у судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 р. по справі № 520/11669/19 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено, а саме: скасовано наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 1695 від 11.03.2019 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 ; визнано незаконним дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 .
Зазначене рішення набрало законної сили 06.07.2020 р., відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 р. по справі № 520/11669/19, якою апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 р. по справі № 520/11669/19 залишено без змін.
Згідно із ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд в постановах від 12.06.2018 року, від 20.09.2018 року у справах №№ 821/597/17, 810/1438/17 відповідно висловив правову позицію, що акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, зокрема, ряду рішень Європейського Суду з прав людини справи "Мирилашвілі проти Росії", "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" при визначенні допустимості чи недопустимості доказів діє Правило "отруєного дерева", "плоди отруєного дерева", або "ефект доміно", згідно з якими визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі. Отруєне дерево дає отруєні плоди. Матеріали/докази, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу/доказу самі є недопустимими як докази. Після визнання матеріалу/доказу недопустимим, спрацьовує "ефект доміно".
Колегія суддів зазначає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення такого рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Отже, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа N1570/7146/12).
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи те , що наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 1695 від 11.03.2019 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 скасовано , а дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 визнано незаконним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 р. по справі № 520/11669/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2020 р. по справі № 520/11669/19 , колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 , підлягає скасуванню, не вдаючись до аналізу на відповідність закону самих порушень.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Представником позивача до закінчення судових дебатів до суду подана заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок Головного управління ДПС у Харківській області, розмір яких буде визначене після ухвалення рішення по суті, у зв'язку з чим вказана заява буде вирішена судом апеляційної інстанції після уточнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року по справі № 520/4077/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 07.12.2020 року