30 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/4196/20
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника позивача Приходька С.О.,
представника відповідача Шелеста С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та просить:
1. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_1 , дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ніжинської сільської ради Ніжинського району.
2. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області прийняти рішення , яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ніжинської сільської ради Ніжинського району.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що підстави на яких грунтується відмова Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_1 , дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ніжинської сільської ради Ніжинського району, є надуманими та такими, що не передбачені діючим законодавством, а від так відмова є протиправною та порушує права позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.
Відповідно до п.7 ст. 118 Кодексу підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Спірна земельна ділянка знаходиться на території Ніжинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
З приводу даної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 звертався до Головного управління в рамках виконання рішення суду у справі № 620/66/20, ГУ ДГК у Чернігівській області повторно розглянуто заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, прийнято рішення про відмову у наданні дозволу, оформлене наказом від 03.04.2020 № 25-6462/14-20-сг.
Причиною відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою вказано, що земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба» серії ІІ-ЧН № 000040, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 17.08.1995 за № 5. Згідно проекту внесення змін до Генерального плану м. Ніжина Чернігівської області та Плану зонування території (Зонінг) м. Ніжина Чернігівської області земельна ділянка запланована для передачі в межі міста. Також листом Міськрайонного управління у м. Ніжині ГУ ДГК у Чернігівській області від 06.09.2019 № 926/419-19-0.17 ГУ ДГК повідомлено, що зазначена у заяві земельна ділянка запланована під розширення меж м. Ніжина.
З 1 січня 2019 року набув чинності закон, який вирішує питання колективної власності на землю, вдосконалення правил землекористування в масивах земель сільгосппризначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні. Закон був прийнятий 10.07.2018, № 2498-VIII, який передбачає що у власність територіальних громад передаються землі ліквідованих колгоспів.
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у рамках масивів земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2017 №2468-VIII Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.01.2001 № 2768-ІІІ доповнено пунктом 21 в частині земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), відповідно до якого вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного закону переходять до комунальної власності.
Позивач посилається у позовній заяві на рішення у справі № 825/1298/16 від 14.10.2016, де мова йде про припинення юридичної особи СТОВ «Дружба» та помилково порівнює припинення юридичної особи з припиненням права колективної власності на землю СТОВ «Дружба» № 000047 від 17.08.1995.
Згідно рішення у іншій судовій справі, № 620/1554/19 Суд виклав позицію, залишену без змін Шостим апеляційним адміністративним судом, а саме:
«Обгрунтовуючи свою відмову, відповідач зазначає, що здійснюючи перевірку за критерієм віднесення земель, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності Головним управлінням було встановлено, що земельна ділянка з приводу безоплатної приватизації якої звернувся позивач, не є землями державної власності, а відносяться до земель колективної власності колишнього КСП "Софіївське". Враховуючи, що рішення щодо долі не розпайованої частини земель КСП "Софіївське", зокрема і щодо передачі їх до земель запасу, не приймалося, відповідач наголошує на відсутності правових підстав стверджувати, що розпорядником цих земель є Головне управління».
Так, в процесі реформування земельного законодавства склалась ситуація, коли правовий статус права власності на землі колективних сільськогосподарських підприємств законодавчо не було урегульовано.
З метою вирішення цього питання Верховною Радою України 10.07.2018 прийнято Закон України №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набув чинності 01.01.2019.
Тобто з 01.01.2019 на законодавчому рівні встановлено порядок обернення права колективної власності на землю на право приватної та комунальної власності. Зокрема внесено зміни до пункту 21 розділу Перехідних положень Земельного кодексу України та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від05.06.2003 №899-ІУ, визнано комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст землі колективної власності тих колективних сільськогосподарських підприємств, які ліквідовані; надано можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств, паювання земель у яких завершилось, до 2020 року перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності.
Положеннями пункту 7 розділу Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки зберігають права на ці ділянки. Пунктом 10 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Таким чином до 01.01.2019 на нерозпайовані землі КСП "Софіївське" існувало право колективної власності, що підтверджене правовстановлюючим документом - Державним актом на право колективної власності на землю.
Тобто, на час звернення позивача вказана земельна ділянка перебувала в колективній власності. Станом на теперішній час, починаючи з 01.01.2019, відповідно до положень пункту 21 розділу Перехідних положень Земельного кодексу України землі КСП "Софіївське", які не були розпайовані або не підлягали паюванню вважаються власністю Софіївської територіальної громади.
З огляду на вказане, Головне управління не мало і не має правових підстав для розпорядження землями колишнього КСП "Софіївське".
А відтак, суд зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відмовляючи позивачу у наданні дозволу, діяло виключно в межах чинного законодавства і не вчиняло жодних порушень інтересів позивача.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (пр.Миру, буд.14, м.Чернігів,14000) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2020 року.
Суддя С.Л. Клопот