07 грудня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/88/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- визнати протиправним дії Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (далі - відповідач) щодо включення ОСОБА_1 до плану - графіка документальних планових перевірок платника податків на 2020 рік;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області вжити заходів по виключенню ОСОБА_1 з плану - графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області утриматись від проведення документальної планової перевірки ОСОБА_1 в 2020 році.
В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість дій відповідача щодо включення ФОП ОСОБА_1 до Плану - графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік, оскільки він жодним чином не відповідає тому критерію, який був застосований до нього зі сторони ДПС України. Окрім того позивач зазначає, що наказом №493 про проведення документальної перевірки від 16.07.2019 р. було доручено провести документальну планову перевірку платника податків ФОП ОСОБА_1 .
03.02.2020 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 24.02.2020 р.
19.02.2020 р. представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що ФОП ОСОБА_1 було включено до плану-графіка документальних перевірок на 2020 р. на лютий 2020 р., оскільки в ході проведеного аналізу встановлено що позивач здійснював господарську діяльність у сфері будівництва житла без декларування доходів від провадження такої діяльності у складі сум підприємницьких доходів та без сплати до бюджету відповідних сум податкових платежів. Інформацію щодо включення ФОП ОСОБА_1 було оприлюднено на сайті ДПС України 25.12.2019 року.
24.02.2020 р. судом оголошено перерву до 10.03.2020 р.
10.03.2020 р. судом оголошено перерву до 30.03.2020 р.
30.03.2020 р. у зв'язку з клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено до 30.04.2020 р.
30.04.2020 р. у зв'язку з клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено до 18.05.2020 р.
18.05.2020 р. судом оголошено перерву до 03.06.2020 р.
03.06.2020 р. у зв'язку з клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено до 06.07.2020 р.
06.07.2020 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді у щорічній основній відпустці розгляд справи відкладено до 20.07.2020 р.
20.07.2020 р. у зв'язку з клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено до 02.09.2020 р.
02.09.2020 р. судом оголошено перерву до 20.10.2020 р.
20.10.2020 р. протокольною ухвалою залучено у якості співвідповідача Державну податкову службу України. Вирішено проводити розгляд справи в порядку письмового провадження
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12.09.2008 р., номер запису: 20380000000022068, РНОКПП НОМЕР_1 , здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування. Вид економічної діяльності згідно КВЕД: - 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; - 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; - 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями; - 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; - 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями; - 47.24 роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; - 56.21 постачання готових страв для подій; - 77.33 надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів; - 41.10 організація будівництва будівель; - 43.31 штукатурні роботи; -47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; - 47.82 роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; - 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; - 77.32 надання в оренду будівельних машин і устаткування. (а. с. 31-33).
08.11.2019 р. Головним управлінням ДПС України у Чернівецькій області листом №1090/8/24-13-33-03-09 надіслано до ДПС України проект плану-графіка та інформаційно-аналітичних довідок (а. с. 34-38).
ДПС України затверджено План - графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік від 25 грудня 2019 року.
До вказаного Плану - графіка було включено ФОП ОСОБА_1 , як платника податків І групи, до якої відносяться фізичні особи, у яких обсяг доходу за рік не перевищує 20 000 000, 00 грн.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо включення його до Плану - графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п. 14.1.164 п. 14.1 ст. 14 ПК України план - графік документальних виїзних перевірок - перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.
Згідно з вимогами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно до п. 77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Згідно із п. 77.2 ст. 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 1 Розділу I Загальні положення Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 р. №524, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.06.2015 р. за №751/27196 (Порядок №524) встановлено, що цей Порядок розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - план-графік).
Річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог ст. 77 розділу II ПК України.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.
Відповідно до п. 3 Розділу І Загальні положення Порядку №524 проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.
Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.
За правилами абз. 4 п. 3 Розділу I Загальні положення Порядку №524 після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи Управління документами плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).
З аналізу вказаних норм вбачається, що територіальні органи фіскальної служби формують проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року; засобами інформаційно-телекомунікаційних систем Державної фіскальної служби України територіальні органи подають такі проекти на узгодження; після формування інформаційно-аналітичної довідки територіальні органи ДФС зобов'язані надати департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи "Управління документами", як плани-графіки (коригування планів-графіків) так і відповідні додаткові документи в обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).
Розділом III Порядку №524 передбачено, що до розділів І, II плану-графіка включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані зміни свого місцезнаходження. Формування переліку платників податків до розділів І, II плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період.
При формуванні плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік. До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів.
Пунктом 4 розділу ІV даного Порядку №524 визначено наступні критерії відбору платників податків-фізичних осіб:
1) високого ступеня ризику: перевищення сумою доходів, отриманих платником податків за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 127 (інші доходи) та/або 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), задекларованої суми доходу від провадження господарської діяльності на 10 та більше відсотків; наявність інформації в судових рішеннях за статтями 191, 212, 368 Кримінального кодексу України про ризиковий характер діяльності контрагентів платника податків; недекларування в податковій звітності доходів, отриманих платником податків за ознакою, визначеною Довідником ознак доходів, 112 (інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами); перевищення обсягів експортних операцій над задекларованою сумою доходу на 10 та більше відсотків; заниження податкового зобов'язання в обсязі, що становить 10 та більше відсотків суми задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість за календарний рік, та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить 5 та більше відсотків суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість; декларування сум доходу на рівні або менше від рівня витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування; розмір інших витрат, у тому числі вартість виконаних робіт, наданих послуг, становить 30 або більше відсотків задекларованої в податковій звітності вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю платника податків; наявність розбіжностей між сумою чистого оподатковуваного доходу, відображеною в декларації про майновий стан і доходи, та сумою доходу, зазначеною у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, на 5 та більше відсотків; нарахування та виплата доходів за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 101 (заробітна плата, нарахована (виплачена)) та/або 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору), без утримання, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та/або єдиного внеску; невідповідність обсягів імпортних операцій задекларованому доходу або обсягам постачання на 20 та більше відсотків; наявність інформації, що свідчить про ухилення від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом; загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального доходу, задекларованого у такій декларації; наявність розбіжностей між обсягами задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов'язань або податкового кредиту з податку на додану вартість та обсягами податкових зобов'язань або податкового кредиту з податку на додану вартість за даними Єдиного реєстру податкових накладних на 5 та більше відсотків; невідповідність обсягів імпортних операцій задекларованим у податкових деклараціях з податку на додану вартість обсягам ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів на 5 та більше відсотків; невідповідність обсягів експортних операцій задекларованим у податкових деклараціях з податку на додану вартість обсягам експортних операцій на 5 та більше відсотків; наявність виплат доходів (прибутків) у грошовій або негрошовій формах на користь нерезидентів;
2) середнього ступеня ризику: кількість найманих працівників менша за кількість зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій (окремо на господарську одиницю) або транспортних засобів; декларування від'ємного значення з податку на додану вартість при здійсненні імпортних, експортних операцій або міжнародних перевезень; декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на рівні податкового кредиту; наявність розбіжностей між задекларованою сумою загального оподатковуваного доходу або податкових зобов'язань з податку на додану вартість та сумою розрахункових операцій, проведених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), в обсязі, що перевищує 10 відсотків; загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) особі, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, протягом останніх 12 календарних місяців, перевищує обсяг, визначений статтею 181 розділу V Кодексу, більш як на 2 відсотки; наявність відносин із контрагентами, які знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або визнані банкрутами, якщо сума операцій перевищує 10 відсотків загальних обсягів постачання; здійснення діяльності у галузі лісового господарства та пов'язаних з ним послуг, одночасне здійснення експорту деревини та виробів з неї у розмірі, що перевищує 1 млн. грн за календарний рік; порушення встановлених строків сплати єдиного внеску більше ніж на 365 днів;
3) незначного ступеня ризику: заниження податкового зобов'язання в обсязі, що становить менше ніж 10 відсотків суми задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість за календарний рік, та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить менше ніж 5 відсотків суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість; порушення встановлених строків сплати єдиного внеску менше ніж на 365 днів; декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету.
Отже, план-графік проведення перевірок має формуватися у визначені терміни та включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику визначені у відповідності до вищевказаного Порядку, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС.
Аналіз норм Податкового кодексу України та Порядку №524 свідчить про те, що процедура включення платника податків до плану-графіка може вважатися проведеною у повній відповідності до вимог чинного законодавства, якщо територіальний орган при відборі платників своєчасно та належно сформував та направив до ДФС наступні документи:
1) проект річного плану-графіка;
2) інформаційно-аналітичну довідку щодо платників податків;
3) обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка.
Якщо вказаного порядку не було дотримано і контролюючий орган не може документально підтвердити повну послідовність проведеного відбору, є всі підстави вважати, що платник був включений до плану графіка документальних планових перевірок безпідставно.
В ході судового розгляду справи відповідачем надано суду Інформаційно-аналітична довідка щодо діяльності позивача, яка включається до плану графіка перевірок (а.с. 38).
У вказаній інформаційно - аналітичній довідці відповідачем зафіксовано, що вході проведеного аналізу встановлено, що платник податків здійснював господарську діяльність у сфері будівництва житла (об'єктів житлового фонду) без декларування доходів від провадження такої діяльності у складі сум підприємницьких доходів та без сплати до бюджету відповідних сум податкових платежів. З наявних у контролюючому органі даних, вбачається ризик не відображення доходу за 2017 -2019 р. р. За даними інформаційно - аналітичних систем ДПС, зовнішніх джерел підприємець віднесений до високого ступеня ризику.
Також відповідач зазначав, що у процесі опрацювання податкових ризиків з метою отримання пояснень та їх документального підтвердження позивачу неодноразово направлялись запити, але належних відповідей Головне управління ДПС у Чернівецькій області отримано не було. Оскільки робота, що проводилась з платників податків не призвела до усунення податкових ризиків відповідачем було прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, 30.01.2019 р. та повторно 12.04.2019 р відповідач звернувся до фізичної особи - ОСОБА_1 про надання інформації, стосовно придбання нерухомості, одержання доходів від відчуження об'єктів нерухомості за 2013 - 2014 р.р., 2016 - 2017 р.р. та 3 квартал 2018 р., їх документальні підтвердження (а.с. 168 - 170, 172 - 173).
Розглянувши вказані звернення, позивач повідомив ГУДПС у Чернівецькій області, про те наданий ними письмовий запит не містить жодних підстав, які надають право на його надсилання, а тому відмовив у наданні витребуваної інформації.
Разом з тим позивачем повідомлено відповідача, що ним у відповідності до ст. 52 ПК України до податкового органу подано звернення з питань оподаткування доходів від відчуження нерухомого майна, на яке отримано відповідь та підтверджено, що доходи від відчуження нерухомого майна оподатковуються виключно на підставі ст. 172 ПК України.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Системне застосування наведених норм дає підстави для висновку, що запит контролюючого органу про надання платником податків інформації та підтверджуючих документів повинен містити вказівку на чітко визначені обставини, які згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК є умовою звернення з таким запитом. Без зазначення в запиті конкретних фактів, які стали підставою для його направлення, платник податків об'єктивно позбавлений можливості надати відповідні пояснення та їх документальне підтвердження.
Обов'язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає виключно за умови оформлення запиту згідно з вимогами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Відсутність печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації, незазначення у останньому підстав для направлення та/або зазначення підстав, не передбачених Кодексом, недотримання інших вимог є порушенням порядку його оформлення (складання), що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію.
Встановлені главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само, на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2019 р. у справі №826/9082/15, від 20.12.2019 р. у справі №520/2207/19.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення "Москаль проти Польщі").
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії").
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").
На думку суду, важливість дотримання і неухильного виконання процедури прийняття рішення безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури та, як наслідок, прийнятих за її результатами рішень.
Системне застосування наведених норм дає підстави для висновку, що запит контролюючого органу про надання платником податків інформації та підтверджуючих документів повинен містити вказівку на чітко визначені обставини, які згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України є умовою звернення з таким запитом. Без зазначення в запиті конкретних фактів, які стали підставою для його направлення, платник податків об'єктивно позбавлений можливості надати відповідні пояснення та їх документальне підтвердження.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що запит контролюючого органу із вимогою про надання позивачем інформації та її документального підтвердження не містить зазначення будь-якої податкової інформації, яка свідчила б про порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого законодавства.
Окрім того суд, звертає увагу, що позивач відчужував об'єкти нерухомості виключно з нотаріальним посвідченням договорів купівлі - продажу, а отже ним сплачувалися відповідні податки.
Вказана інформація підтверджується дослідженими під час судового розгляду матеріалами, а саме: Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, а також відповідей наданих нотаріусами на запит податкового органу, які підтверджують укладення договорів ОСОБА_1 .
Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden N 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень".
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 07 липня 2011 року у справі "Сєрков проти України" (заява № 39766/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов'язання зі сплати податку.
У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53) Європейський суд з прав людини зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Проте в ході судового розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було надано належних доказів на підтвердження наявності підстав включення позивача-платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка). Жодних документів в обґрунтування ризиків, що вказані в аналітичній довідці, суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка є невід'ємною частиною паперового варіанту плану-графіка.
Оскільки в ході розгляду справи відповідач не надав вказані обґрунтування, безпідставним та необґрунтованим є включення позивача до плану-графіка.
Враховуючи викладене, зважаючи на ненадання відповідачем відповідних доказів на підтвердження наявності підстав включення позивача до плану-графіка (коригування плану-графіка) щодо діяльності підприємства, яке включається до плану графіка перевірок, тобто не доведено законність оскаржуваних дій, то наявні підстави для визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо затвердження Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік в частині, що стосується включення позивача до такого Плану-графіка.
Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Однак при цьому відповідачем не наведено обґрунтованих фактів щодо правомірності оцінки позивача за названим критерієм як платника саме з найбільш високим ступенем ризику несплати до бюджету податків та зборів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав включення позивача до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік, ним не спростовано доводів позивача, наданих в обґрунтування заявлених вимог, що у своїй сукупності дає підстави для висновку про задоволення позову.
Суд зазначає, що відповідачі як суб'єкти владних повноважень при включенні позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платника податків на 2020 рік, здійснював владні повноваження, керуючись при цьому нормами законодавства у сфері податкових відносин. Такі дії в подальшому призводять до здійснення податковим органом відповідної перевірки, початку якої передує видання наказу про призначення перевірки та оформлення відповідних направлень. В той же час, оскільки включення позивача відбулося виключно на підставі встановлення відповідачем щодо нього критеріїв ризиковості (платнику податків присвоєно ступінь ризиковості), вказані дії безумовно вчиняють негативний вплив на ділову репутацію суб'єкта господарювання, а тому такі дії можуть бути предметом судового спору.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, про що свідчать його постанови від 28 січня 2020 року у справі №520/3161/19, від 31 липня 2018 року у справі №820/653/17.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що дії Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області щодо включення ОСОБА_1 до плану - графіка документальних планових перевірок платника податків на 2020 рік є протиправними, у зв'язку з чим зобов'язує відповідача вжити заходів по виключенню ОСОБА_1 з плану - графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік та відповідно утриматись від проведення документальної планової перевірки ОСОБА_1 в 2020 році.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6306,00 грн, що підтверджується квитанцією від 16.01.2020 р. №16-3231515/С (а.с. 1) та квитанцією від 28.01.2020 р. №28-3252624/С.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 6306,00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним дії Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області щодо включення ОСОБА_1 до плану - графіка документальних планових перевірок платника податків на 2020 рік;
3. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області вжити заходів по виключенню ОСОБА_1 з плану - графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік;
4. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області утриматись від проведення документальної планової перевірки ОСОБА_1 в 2020 році.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області та Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у розмірі 6306,00 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 43143196)
Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, Код ЄДРПОУ 43005393)
Суддя І.В. Маренич