07 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5555/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (надалі також відповідач) про:
- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку (донарахування) та виплаті різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільнення з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок (донарахування) та виплатити ОСОБА_1 різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільнення з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно проведено розрахунок грошової допомоги при звільненні позивача виходячи з грошового забезпечення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/5555/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Копію ухвали суду від 06 жовтня 2020 року відповідач отримав 09 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 27/, проте, правом надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторони, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №263 від 11.12.2017 старшину ОСОБА_1 , начальника сховища відділу зберігання військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом начальника Тилу Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 вересня 2017 року №12-РС у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог підпункту "б" пункту 1 частини 8, наказано вважати, що справи та посад здав і направлено для зарахування на військовий облік до Лубенського РВК Полтавсько області. З 11 грудня 2017 року виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення. Наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 540% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років, щомісячну додаткову грошову винагороду, в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за період з 01 по 11 грудня 2017 року включно. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 12 календарних років /а.с. 14-15/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі №440/1196/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.12.2017. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.12.2017. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с. 28-34/.
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про перерахунок (донарахування) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби від 26 липня 2020 року, у якій просив провести перерахунок (донарахування) і виплатити різницю розміру одноразової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожним повний календарний рік служби, з урахуванням в складі його грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення /а.с. 17/.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 03 серпня 2020 року №2010 /а.с. 18/ позивача повідомлено, що відповідно до пункту 38.6 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" індексація та щомісячна грошова винагорода не входить до розрахунку місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби.
Не погодившись з діями військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) .
Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до статті 1-2 Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 9 Закону України №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода на час проходження позивачем військової служби та звільнення позивача з військової служби була встановлена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (надалі - Постанова №889).
Підпунктом 2 пункту 1 Постанови №889 (у редакції, чинній на час виключення позивача зі списків військової частини) Уряд встановив щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. № 393 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, яка була чинною на час звільнення позивача зі служби та виключення зі списків військової частини (надалі - Інструкція №260).
Пунктом 38.1 Інструкції №260 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 638 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Отже, Інструкцією не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, такої складової як щомісячна додаткова грошова винагорода.
Разом з тим, застосовуючи вищезазначену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до їх компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону №2011-ХІІ.
Суд також враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у цій справі Велика палата дійшла наступних висновків:
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №263 від 11.12.2017 наказано виплатити позивачу, зокрема, щомісячну додаткову грошову винагороду, в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за період з 01 по 11 грудня 2017 року включно /а.с.14/.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, не виплачувалася позивачу щомісячно.
У свою чергу, ухвалою суду від 06.10.2020 витребувано від відповідача військової частини НОМЕР_1 , зокрема, довідку про склад грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на день його звільнення з військової служби та довідку про склад грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 місяці перед звільненням та встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для надання до суду витребуваних документів.
Копію ухвали суду від 06.10.2020 відповідач отримав 09.10.2020 /а.с. 26/, проте станом на 07.12.2020 не надав до суду витребуваного документу, про причини неподання витребуваних судом доказів не повідомив.
Частиною 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на наведену норму, суд визнає обставину нарахування позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, для з'ясування якої витребувався відповідний доказ від відповідача.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що щомісячна додаткова грошова винагорода установлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, носить щомісячний, а не одноразовий характер, а відтак щомісячно нараховувалася і виплачувалася позивачу, що не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що за жодних обставин така складова грошового забезпечення не може вважатись одноразовою.
Наведені вище висновки суду відповідають правовим висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 та викладеним Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 у справі № 0640/4032/18, від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 14.07.2020 у справі №820/1784/17.
Таким чином, нараховуючи та виплачуючи ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач діяв з порушенням вимог Закону України №2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, за приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 , передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, та здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням проведених виплат.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку (донарахування) та виплаті різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільнення з військової служби, індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, та про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок (донарахування) та виплатити ОСОБА_1 різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільнення з військової служби, індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, суд зазначає наступне.
За визначенням статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 4 цього Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовців індексується відповідно до закону, індексація не входить до складу грошового забезпечення, а є встановлений законом механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, яка проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, тобто залежить від того, чи перевищила величина індексу споживчих цін поріг індексації, а тому не має постійного характеру.
Тривалість таких виплат залежить від подальших змін у тарифних ставках (окладах), у випадку збільшення яких, виплата сум індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Це означає, що така виплата не має щомісячного характеру, оскільки є періодичною та залежить від певних економічних факторів.
Отже, відповідачем правомірно не враховано індексацію при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.
Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку (донарахування) та виплаті різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільнення з військової служби, індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, а також похідна від неї позовна вимога про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок (донарахування) та виплатити ОСОБА_1 різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільнення з військової служби, індексації грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат - необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 12, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 , передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, установленої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, та здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич