07 грудня 2020 року Справа № 280/5898/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (вул. Олександрінеька, 48, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 03193005) Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (просп. Б. Хмельницького, 68а м. Мелітополь, Запорізька обл., 72311, код ЄДРПОУ 03193086) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - відповідач-2), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок ОСОБА_1 як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (з урахуванням раніше виплаченої суми).
- стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, за рахунок коштів державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону №367-ХІУ від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 6800 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, визначені Законом України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту». Відповідно до статті 12 цього Закону їй має щорічно до 5 травня виплачуватись разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак, не зважаючи на прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, відповідачем, за 2020 рік, щорічна разова грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено законом. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із позовом про захист порушеного права.
Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 02 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а перше судове засідання призначено на 30 вересня 2020 року.
09 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 26 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.
Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року продовжено справи №280/5898/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а судове засідання призначено на 25 листопада 2020 року.
Ухвалою суду від 25 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації позовні вимоги не визнав, 18 вересня 2020 року надав до суду відзив на позовну заяву (вхідний №43827), в якому зазначає, що ані Департамет, ані його структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних державних адміністрацій не володіють повноваженням щодо визначення розміру разової грошової допомоги, а лише спрямовують кошти до кінцевого отримувача.
25 вересня 2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхідний №44988), в якому вважає хибною позицію відповідача-1, оскільки відповідно до пункту 3 Положення про Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 24 лютого 2017 року № 76, Департамент забезпечує на території Запорізької області реалізацію державної політики з питань соціально-трудових відносин, зайнятості населення та трудової міграції; соціальної підтримки та надання соціальних послуг вразливим верствам населення, зокрема особам похилого віку, з інвалідністю, ветеранам війни та учасникам антитерористичної операції, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, малозабезпеченим, внутрішньо переміщеним особам, іншим категоріям осіб, які згідно із законодавством України мають право на пільги та отримання житлових субсидій; сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми; забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.
06 жовтня 2020 від відповідача-1 до суду надійшли заперечення щодо відповіді на відзив (вхідний №46935), в яких зазначено, що Департамент є бюджетною установою і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, згідно статті 23 Бюджетного кодексу України, та в межах наданих законом окремих повноважень органів виконавчої влади, відповідно до частини третьої статті 143 Конституції України.
Також, 17 листопада 2020 року від відповідача-1 за вхідним №54896 надійшли пояснення, в яких із посиланням на ухвалене у зразковій справі №440/2722/20 рішення, просить врахувати, що положенням частини першої статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральним орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особливий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Таким чином, вважає, що Департамет не є належним відповідачем у справі.
17 листопада 2020 року від відповідача-2 надійшов відзив на уточнений адміністративний позов (вхідний №54961), в якому зазначає, що згідно зі статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно, до 5 травня, учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Вказує, що Управління виконує функцію виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат або виділяє цільові кошти, які згідно з частиною другою статті 95 Конституції України визначаються тільки Законом про Державний бюджет України. На думку відповідача, станом на час виплати позивачу зазначеної соціальної виплати Кабінет Міністрів України мав право регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Тому відповідач вважає, що його дії після 26 грудня 2011 року щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 - є правомірними, оскільки вони відповідають діючому законодавству, регулюючому спірні правовідносини. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України 11 листопада 2005 року.
Так судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що позивачу як учаснику бойових дій виплачено разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік в розмірі 1390 грн.
07 серпня 2020 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації із заявою, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, просив здійснити перерахунок та виплату йому, як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (з урахуванням раніше виплачених сум).
Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації листом від 14 серпня 2020 року № С.1320.2 відмовив у проведенні перерахунку та виплаті грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зазначив, що питання перерахунку та виплати допомоги знаходяться поза межами компетенції Департаменту.
Також, в матеріалах справи міститься заява позивача від 09 жовтня 2020 року, адресована Управлінню соціального захисту населення Мелітопольської міської ради, в якій ОСОБА_1 просив здійснити перерахунок та виплату йому, як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-XIV від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплаченої суми та надати довідку про виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
Листом Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 15 жовтня 2020 року № С-204/з позивачу повідомлено, що Управління виконує функцію виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат або виділяє цільові кошти, які згідно з частиною другою статті 95 Конституції України визначаються тільки Законом про Державний бюджет України.
Не погодившись з нарахуванням та виплатою йому щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI частину п'яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні, щодо окремого бюджетного року, постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зі змісту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року судом встановлено, що в Основному Законі України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (частина перша статті 65); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17).
Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону №79 розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону №3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону №3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону №3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року №12-р/2018 уже наголошував, що «забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави» (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom №44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).
Отже, враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня 2020 року, в розмірі, передбаченому частиною п'ятою статті 12 Закону №3551.
Враховуючи ту обставину, що відповідачем частину грошової допомоги за 2020 рік сплачено у розмірі 1390 грн., що не заперечується позивачем, підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок ОСОБА_1 як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (з урахуванням раніше виплаченої суми) та стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, за рахунок коштів державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону №367-ХІУ від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 6800 гривень.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги, заявлені до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, оскільки положенням частини першої статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до якого, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Органом центральної виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків за місцем проживання позивача є саме Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними будь-яких дій Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації.
За приписами статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Так, у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII від 13 липня 2017 року передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» питання щодо розподілу судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (вул. Олександрінеька, 48, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 03193005) Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (просп. Б. Хмельницького, 68а м. Мелітополь, Запорізька обл., 72311, код ЄДРПОУ 03193086) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області здійснити перерахунок ОСОБА_1 як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (з урахуванням раніше виплаченої суми).
Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, за рахунок коштів державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону №367-ХІУ від 25 грудня 1998 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 6800 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 грудня 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов