Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 грудня 2020 р. Справа№200/10938/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харьків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу від 18.11.2020 року, -
24 листопада 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харьків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу від 18.11.2020 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.
Відповідно до виконавчого листа № 2-1729-2007 виданого 09.10.2007 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 23.07.2007 року і до повноліття дитини.
23.11.2020 року через сайт https ://asvpweb.miniust.gov.ua/#/search-debtors позивачу стало відомо, що головним державним виконавцем Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Євсеевим А.А. була винесена постанова від 18.11.2020 року у виконавчому провадженні № 49803554 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості із сплати аліментів у сумі 62631,04 грн. Стягувач Селидівський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34908365, IBAN UA46822017203555209000000701123 в УДКСУ у м. Селидовому, Донецької області, м. Селидове.
Порядок стягнення аліментів визначений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої якої виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Статтю 71 Закону ''Про виконавче провадження" доповнено вищенаведеною частиною чотирнадцятою згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Просить суд:
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Євсеева А.А. від 18.11.2020 року у виконавчому провадженні № 49803554 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості із сплати аліментів у сумі 62631,04 грн.
01 грудня 2020 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Згідно з виконавчим листом № 2-1729-2007, виданим 09.10.2007 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 23.07.2007 року і до повноліття дитини.
Виконавчий лист перебував на виконанні у ВДВС Димитрівського міського управління юстиції до 23.12.2015 року. Заборгованість ОСОБА_1 на 05.10.2015 року складала 45118,26 грн.
У зв'язку зі звільненням боржника з підприємства, яке знаходилося в м. Димитрові Донецької області, державним виконавцем ВДВС Димитрівського міського управління юстиції була прийнята постанова про закриття виконавчого провадження.
Супровідним листом № 3-8-753/13243 від 23.12.2020 року вищезазначена постанова та виконавчий лист були спрямовані начальнику ВДВС Селидівського міського управління юстиції.
13.06.2016 року Селидівським міським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харьків) була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження.
Сукупний розмір заборгованості за виконавчим листом № 2-1729-2007 від 09.10.2007 року станом на 18.12.2019 року становив 126372,07 грн.
18.11.2020 року державним виконавцем була прийнята постанова ВП № 49803554 про стягнення штрафу з позивача в розмірі 50 відсотків суми заборгованості в розмірі 62631,04 грн.
Вказав, що судами вже розглядалася скарга ОСОБА_1 ПРО визнання дій державного виконавця неправомірними щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Остаточною постановою Донецького апеляційного суду від 14.09.2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання дій державного виконавця неправомірними щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, було відмовлено.
Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року провадження по справі відкрито за правилами глави 11 розділу 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАС України та призначив судове засідання на 07 грудня 2020 року.
07 грудня 2020 року представник позивача в судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.
Представник відповідача 07 грудня 2020 року в судове засідання не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачем у справі є ОСОБА_1 який є громадянином України, відповідно до паспорту серія НОМЕР_2 виданого Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області 07.09.1999 року. ІПН НОМЕР_1 (а.с.8-10).
Відповідачем є Селидівський міській відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харьків) який є юридичною особою код ЄДРПОУ 34908365 та суб'єктом владних повноважень.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача є ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_3 , яка є стягувачкою за виконавчим провадженням по стягненню аліментів з ОСОБА_1 .
Виконавчим листом № 2-1729-2007 виданого 09.10.2007 року Селидівським міським судом Донецької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто на утримання дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 23.07.2007 року і до повноліття дитини (а.с.35-37).
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 23.12.2015 року ВП №39926111, складеною головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції, виконавче провадження за виконавчим листом № 2-1729-2007 виданого 09.10.2007 року було закрито у зв'язку зі звільненням боржника з ТОВ «Димитроввантажтранс» (а.с.39).
Супровідним листом № 3-8-753/13243 від 23.12.2020 року вищезазначена постанова та виконавчий лист були спрямовані начальнику ВДВС Селидівського міського управління юстиції (а.с.38).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2016 року ВП №49803554, складеною державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Селідівського міського управління юстиції, було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-1729-2007 виданого 09.10.2007 року (а.с.41).
30.10.2019 року головним державним виконавцем було прийняте повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників №49803554 16390 (а.с.42).
Постановою про накладення штрафу від 18.11.2020 року ВП №49803554, складеною головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Селідівського міського управління юстиції, було накладено штраф на боржника ОСОБА_1 в розмірі 50% суми заборгованості в розмірі 62631,04 грн. (а.с.58-59).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Предметом оскарження у справі за позовом ОСОБА_1 є постанова про накладення штрафу в сумі 62631,04 грн., яка винесена відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 126372,07 грн. станом на 30.10.2019 року та на 18.12.2019 рокую
У відповідності до абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Між учасниками справи відсутній спір щодо наявності у позивача ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 126372,07 станом на 18.12.2019 року. Також позивач не заперечує, що сукупний розмір заборгованості перевищує суму аліментів за три роки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася за періоди, що передували внесенню змін до Закону України «Про виконавче провадження» та запровадженню відповідних штрафів.
Судом встановлено, що заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 05 жовтня 2015 року складала - 45118 грн 26 коп., на 18 грудня 2019 року - 126372,07 грн.
Положення ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» були доповнені новою частиною чотирнадцять Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набув чинності з 28 серпня 2018 року.
Відтак, доводи позивача про те, що заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що зумовила застосування до нього штрафу, утворилася до набрання чинності ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» - знайшли своє підтвердження.
Вирішуючи питання про можливість застосування за вказаних обставин штрафу до ОСОБА_1 в розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, суд прийшов до таких висновків.
Як вже зазначалося вище, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» були внесені зміни до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом, зокрема, доповнення новою частиною чотирнадцятою, яка передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» були також внесені зміни до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Отже, строк обчислення заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів для вирішення питання про можливість накладення штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», обчислюється з дня пред'явлення виконавчого листа № 2-1729-2007 виданого 09.10.2007 року до примусового виконання, що прямо передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання».
Суд враховує, що положення абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки.
Тобто, зазначена норма права містить вказівку на суму заборгованості, за якої виникають підстави для накладення штрафу на боржника, а не на період її виникнення.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до позивача.
Визначальним для вирішення справи є встановлення наявності такої заборгованості на час винесення постанови від 18 листопада 2020 року про накладення штрафу та її розмір, який впливає на визначення суми штрафу.
Суд вважає, що внесені до Закону України «Про виконавче провадження» зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів. Натомість неможливість застосування ч. 14 ст. 71 вказаного Закону до заборгованості, що виникла до 28 серпня 2018 року, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.
Суд враховує тривалу несплату позивачем аліментів на утримання своєї дитини та визнає накладення штрафу, який стягується для утримання дитини, справедливим та таким, що відповідним міжнародним принципам захисту прав дитини.
Така саме правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.11.2020 року по справі № 620/517/20.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при відмові у позовних вимогах позивача, судовий збір не повертається.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У позовних вимогах ОСОБА_1 до Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харьків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення штрафу від 18.11.2020 року, відмовити повністю.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та підписано суддею головуючим 07 грудня 2020 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Хохленков