Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 листопада 2020 р. Справа№200/8323/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач) у якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача № 1888 від 21 листопада 2019 року про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років від 05.11.2019 р. № 3280 з урахуванням висновків суду щодо протиправності не зарахування періодів роботи до страхового стажу: з 05.05.1985 р. по 25.11.1985 р. на Брянківському шахтобудівельному управлінні тресту «Стахановвуглебуд»; з 01.10.1993 р. по 01.11.1993 р. на МПП «Юрні»; з 04.11.1993 р. по 10.11.1994 р. на ТОВ «МИР» та до пільгового стажу за Списком № 2 - з 06.12.1985 р. по 30.04.1986 р. Стахановському заводі технічного вуглецю, за Списком № 1 - з 01.05.1986 р. по 15.08.1990 р. Стахановському заводі технічного вуглецю та з 24.11. 2010 р. по 15.04.2011 р. на ВАТ «Стахановському заводі технічного вуглецю».
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача від 21 листопада 2019 року йому було відмовлено у призначенні пенсії згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком № 1 - 05 років.
Позивач зазначає, що до його страхового стажу не зараховано період роботи з 05.05.1985 року по 25.11.1985 року, оскільки у записах трудової книжки відсутній наказ про звільнення і не надано уточнюючої довідки, з 01.10.1993 року по 01.11.1993 року та з 04.11.1993 року по 10.11.1994 року, оскільки в трудовій книжці відсутній наказ про звільнення та дата наказу. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за Списком № 2 з 06.12.1985 року по 30.04.1986 року та за Списком № 1 з 01.05.1986 року по 18.08.1990 року, з 24.11.2010 року по 15.04.2011 року на підприємстві «Стаханівський завод технічного вуглецю», оскільки підприємство перереєстроване на територію підконтрольній українській владі та надані копії пільгових довідок підлягають перевірці.
Позивач зазначає, що відомостей трудової книжки та поданих ним додаткових документів достатньо для підтвердження стажу роботи у спірні періоди.
Позивач вважає, що має право на відповідну пенсію та документи, що його підтверджують, не згоден з рішенням відповідача, вважає його незаконним та таким, що порушує його конституційні права.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 28 років 09 місяців 10 днів. Пільговий стаж роботи за списком № 1 - 07 місяців 03 дні.
До пільгового стажу позивача не зараховані періоди роботи за списком №2 з 06.12.1985 року по 30.04.1986 року та за списком № 1 з 01.05.1986 року по 15.08.1990 року, з 24.11.2010 року по 15.04.2011 року на підприємстві «Стахановський завод технічного вуглецю» так як підприємство перереєстроване на території підконтрольній українській владі та надані копії пільгових довідок підлягають перевірці.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 05.05.1985 року по 25.11.1985 року, так як в записах трудової книжки відсутній наказ на звільнення і не надано уточнюючу довідку та з 01.10.1993 року по 01.11.1993 року і з 04.11.1993 року по 10.11.1994 року, оскільки в трудовій книжці відсутній наказ та дата на звільненні.
За таких обставин відмовлено позивачу в призначенні пенсії згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 05 років.
Відповідач вважає, що приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії діяв у спосіб та у межах визначених пенсійним законодавством.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року розгляд справи № 200/8323/20-а вирішено питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 жовтня 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 200/8323/20-а та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 листопада 2020 року.
09 листопада розгляд справи було відкладено на 16 листопада 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року було поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Представники сторін у призначене на 16 листопада 2020 року судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 вказаної статті встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на те, що позивач, представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з'явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .(а.с. 12-16).
ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 19.12.2018 року № 1428-5000000440 (а.с. 17), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач, Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 41247274, місцезнаходження: вул. Героїв праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400 є органом державної влади, про що вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
З матеріалів справи судом встановлено, що 05.11.2019 року позивач звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 18).
До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:
- заяву, копію паспорту та РНОКПП;
- копію трудової книжки від 05.05.1985 року серії НОМЕР_3 ;
- копію військового квитка НОМЕР_4 від 08.06.1982 року;
- копію пільгової довідки Стахановського заводу технічного вуглецю № 123/33-02 від 13.09.2018 року, 124/33-02 від 13.09.2018 року;
- копію наказу про атестацію робочих місць № 3-п від 06.01.1995 року, № 248-п від 29.06.2010 року;
- копію пільгової довідки ТОВ «Науково-впроваджувальне підприємство «МАК» № 23/10/19-1 від 23.10.2019 року;
- копію витягу ї єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.11.2019 року № 1005926901;
- копію довідки ВПО № 1428-5000000440 від 19.12.2018 року (а.с. 28 ).
За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення № 1888 від 21 листопада 2019 року про відмову в призначені (переахунку) пенсії позивачу на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу роботи.
Зі спірного рішення видно, що відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 05.05.1985 року по 25.11.1985 року, так як в записах трудової книжки відсутній наказ на звільнення і не надано уточнюючу довідку, з 01.10.1993 року по 01.11.1993 року та з 04.11.1993 року по 10.11.1994 року, оскільки в трудовій книжці відсутній наказ та дата звільнення та до пільгового стажу не зараховано періоди роботи до Списку № 2 з 06.12.1985 року по 30.04.1986 року та за Списком № 1 з 01.05.1986 року по 15.08.1990 року, з 24.11.2010 року по 15.04.2011 року на підприємстві «Стаханівський завод технічного вуглецю» так як підприємство перереєстроване на території підконтрольній українській владі та надані копії пільгових довідок підлягають перевірці. Вказано, що після надходження акту перевірки пільговий стаж буде переглянуто.
Відповідно до наданих документів страховий стаж заявника складає 28 років 09 місяців 10 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 07 місяців 03 дні.
За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 05 років (а.с. 28-29).
Інших підстав обґрунтування вищезазначені рішення відповідача не містить, що виключає право відповідача посилатись у своїх запереченнях на інші обставини та інше обґрунтування підстав його прийняття.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років б місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з нормами пункту 2 статті 114 зазначеного Закону пенсія за віком пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки після досягнення 50 років і за наявності стажу роботи не менше 22,6 років (у разі набуття права з 1 квітня 2019 по 31 березня 2020 року), з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії.
Відповідно до п. 7 параграфа "б" цього Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до наведених норм позивачем, разом із заявою про призначення пенсії, надані необхідні документи на підтвердження трудового стажу.
Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Суд зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 позивач у спірні періоди працював:
- з 05.05.1985 року прийнятий на Брянківське шахтобудівельне управління трест «Стахановвуглебуд» у якості електрослюсаря на поверхні 3 розряду (наказ № 153п від 05.05.1985 року);
- з 19.10.1985 року переведений електрослюсарем поверхні 4 розряду (наказ № 332п від 18.10.1985 року);
- з 25.11.1985 року звільнений у зв'язку з переведенням до Іллічівського ІІІСМУ за погодженням двох керівників п. 5 ст. 36 КЗпП (записка про звільнення);
- з 06.12.1985 року прийнятий на Стахановський завод технічного вуглецю до цеху з виробництва техвуглецю П-705-803 електрослюсарем з ремонту електрообладнання 4 розряду (наказ № 280-к від 05.12.1985 року);
- 17.04.1986 року присвоєна друга професія - слюсар з ремонту апаратурного обладнання 4 розряду (наказ № 57-л від 21.04.1986 року);
- 01.05.1986 року переведений до цеху з виробництва техвуглецю П-705, 803 слюсарем з ремонту апаратурного устаткування 4 розряду (наказ № 67-л від 29.04.1986 року);
- 01.10.1987 року присвоєна професія і переведений слюсарем - ремонтником 4 розряду до цеху виробництва техвуглецю П-705, 803, у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці (ЕТК С№2, 1986 року видання) (наказ № 332-9-п від 3.09.1987 року);
- 31.03.1988 року присвоєна професія - слюсар-ремонтник 5 розряду (наказ № 53-л від 05.04.1988 року);
- 01.02.1989 року переведений слюсарем-ремонтником 5 розряду з повним робочим днем у цеху виробництва техвуглецю П-705, 803 (наказ № 14-л від 07.02.1989 року);
- з 15.08.1990 року звільнений за ст. 36 п. 5 КЗпП у зв'язку з переведенням на Стахановське виробниче об'єднання вагоно будівництва (наказ № 130-к від 18.08.1990 року);
- з 01.10.1993 року прийнятий на Мале приватне підприємство «Юрні» на посаду економіста з постачання, тимчасово, строком на один місяць (наказ № 5 від 01.10.1993 року);
- з 01.11.1993 року звільнений у зв'язку із закінченням строку договору (номер і дата наказу про звільнення у трудовій не зазначені), запис про звільнення посвідчений печаткою підприємства та підписом керівника (уповноваженої особи);
- з 04.11.1993 року прийнятий до ТОВ «Мир» інженером з постачання (наказ № 12 від 04.11.1993 року);
- з 10.11.1994 року звільнений з вказаного товариства за ст. 38 КЗпП за власним бажанням (номер і дата наказу про звільнення у трудовій не зазначені), запис про звільнення посвідчений печаткою підприємства та підписом керівника (уповноваженої особи);
- з 24.11.2010 року прийнятий до ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» за строковим трудовим договором до цеху № 2 з виробництва технічного вуглецю слюсарем-ремонтником 5 розряду (наказ № 218-к від 24.11.2010 року);
- за результатами атестації робочого місця за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 (наказ № 248-п від 29.06.2010 року);
- з 15.04.2011 року звільнений за ст. 38 КЗпП за власним бажанням (наказ № 52-к від 15.04.2011 року) (а.с. 30-53).
Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 123/33-02 від 13.09.2018 року, виданою ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю», ОСОБА_1 працював на Стахановському заводі технічного вуглецю повний робочий день за період з 06.12.1985 року по 30.04.1986 рік, виконував шкідливі роботи за професією електромонтер з ремонту електроустаткування з повним робочим днем в цеху з виробництва технічного вуглецю П-705, П-803, що передбачена Списком № 2 розділ XI п. 2. Допоміжні роботи, за період з 06.12.1985 року по 30.04.1986 рік та за період з 01.05.1986 року по 30.09.1987 рік виконував шкідливі роботи за професією слюсар з ремонту апаратурного обладнання з повним робочим днем в цеху з виробництва технічного вуглецю П-705, П-803, що передбачена Списком 1 розділ VIII підрозділ І пункт 5 (а.с. 73).
Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 123/33-02 від 13.09.2018 року, виданою ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю», ОСОБА_1 працював на Стахановському заводі технічного вуглецю та за період з 01.10.1987 року по 15.08.1990 рік виконував шкідливі роботи за професією слюсар-ремонтник з повним робочим днем у цеху з виробництва технічного вуглецю П-705, П-803, що передбачена Списком 1 VIII підрозділ 1 пункт 5 (а.с. 74).
Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 124/33-02 від 13.09.2018 року, виданою ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю», ОСОБА_1 працював на ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» за період з 24.11.2010 року по 15.04.2011 рік виконував шкідливі роботи за професією слюсар-ремонтник з повним робочим днем в цеху з виробництва технічного вуглецю П- 705, П-803, що передбачена Списком 1 розділ VIII підрозділ А8А пункт 1.8А.1 за період з 24.11.2010 по 15.04.2011 року (а.с. 75).
Згідно з наказом від 06.01.1995 року № 3-п «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» на ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» затверджено перелік робочих місць, професій і посад, для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списками № 1 та 2, що наведені у додатку №1. Зокрема, з додатку № 1 до наказу від 06.01.1995 року № 3-п вбачається, що атестацію пройшли професії слюсаря-ремонтника та електромонтера з ремонту електроустаткування (цех №2) (а.с. 54-59).
Згідно з довідкою Управління праці та зайнятості населення Луганської ОДА від 11.06.2003 року № 11/4025 відділом державної експертизи умов праці вивчені надані матеріали атестації робочих місць за умовами праці у ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» (наказ від 06.01.1995 року № 3-п) та встановлено, що атестація робочих місць виконана у відповідності з вимогами Методичних рекомендацій з її проведення, затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41 (а.с. 60).
Наказом від 29.06.2010 року № 248-п «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» затверджений перелік робочих місць, робіт, професій і посад, для яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1 і № 2 (додаток 1, 2) (а.с. 61-67). Суд зазначає, що в трудовій книжці позивача міститься відповідний запис про атестацію його робочого місця.
Згідно з довідкою про перейменування Кадієвського сажевого заводу, виданою ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» № 124/33-02 від 13.09.2018 року завод був перейменований у Кадієвський завод технічного вуглецю (наказ №2-п від 08.01.1975 року); у подальшому - у Стахановський завод технічного вуглецю (наказ № 77-п від 04.04.1978 року), потім - у ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» (наказ № 104-п від 10.05.1994 року), та у ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» (наказ № 153-п від 21.04.2011 року) (а.с. 72).
Як видно з рішення відповідача № 1888 від 21 листопада 2019 року (а.с. 28), ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.05.1985 року по 25.11.1985 року, оскільки в записах трудової книжки відсутній наказ на звільнення і не надано уточнюючу довідку та не зараховано періоди з 01.10.1993 року по 01.11.1993 року та з 04.11.1993 року по 10.11.1994 року, у зв'язку з тим, що в трудовій книжці відсутній наказ та дата про звільнення.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412, не застосовується.
Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Як видно з матеріалів справи, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 05.05.1985 року по 25.11.1985 року, оскільки в записах трудової книжки відсутній наказ на звільнення і не надано уточнюючу довідку та не зараховано періоди з 01.10.1993 року по 01.11.1993 року та з 04.11.1993 року по 10.11.1994 року, у зв'язку з тим, що в трудовій книжці відсутній наказ та дата про звільнення.
Суд критично оцінює таку підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів, оскільки, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена.
Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо).
Більше того, органи Пенсійного фонду наділені правом звернення до підприємств із відповідними запитами щодо підтвердження певних відомостей щодо особи, яка звертається за призначенням пенсії, проте, доказів використання такого права відповідачем суду не надано.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу період роботи на підприємстві за Списком № 2 - з 06.12.1985 року по 30.04.1986 рік на Стахановському заводі технічного вуглецю, за Списком № 1 - з 01.05.1986 року по 15.08.1990 рік на Стахановському заводі технічного вуглецю та з 24.11.2010 року по 15.04.2011 року на ВАТ «Стахановському заводі технічного вуглецю», суд зазначає, що вона підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.
Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.
Крім цього, у рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 10 Порядку 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13,62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що до Списку № 1 та Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановами КМУ № 162 від 11.03.1994 р. та № 36 від 16.01.2003 р., які діяли у відповідні періоди роботи позивача, були включені посади (професії) на яких працював позивач.
Враховуючи, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства, є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача у період з 06.12.1985 року по 30.04.1986 рік, з 01.05.1986 року по 15.08.1990 рік, з 24.11.2010 року по 15.04.2011 року підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 .
У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема того, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на пенсійне забезпечення, через те, відповідач не має можливості провести перевірку первинних документів, на підставі яких підприємством «Стаханівський завод технічного вуглецю» надано копії відповідних довідок.
За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Таким чином, спірне рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1888 від 21 листопада 2019 року, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1888 року про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, а також зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правових оцінок, наданих судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню: до страхового стажу позивача період роботи з 05.05.1985 року по 25.11.1985 рік на Брянківському шахтобудівельному управлінні тресту «Стахановвуглебуд»; з 01.10.1993 року по 01.11.1993 рік на МПП «Юрні»; з 04.11.1993 року по 10.11.1994 рік на ТОВ «МИР» та до пільгового стажу позивача за Списком № 2 період роботи з 06.12.1985 року по 30.04.1986 рік на Стахановському заводі технічного вуглецю; за Списком № 1 період роботи з 01.05.1986 року по 15.08.1990 рік на Стахановському заводі технічного вуглецю та з 24.11. 2010 року по 15.04.2011 рік на ВАТ «Стахановському заводі технічного вуглецю».
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1888 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 05.11.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правових оцінок, наданих судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню: до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.05.1985 року по 25.11.1985 рік на Брянківському шахтобудівельному управлінні тресту «Стахановвуглебуд»; з 01.10.1993 року по 01.11.1993 рік на МПП «Юрні»; з 04.11.1993 року по 10.11.1994 рік на ТОВ «МИР» та до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 06.12.1985 року по 30.04.1986 рік на Стахановському заводі технічного вуглецю; за Списком № 1 період роботи з 01.05.1986 року по 15.08.1990 рік на Стахановському заводі технічного вуглецю та з 24.11. 2010 року по 15.04.2011 рік на ВАТ «Стахановському заводі технічного вуглецю».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274).
Повне судове рішення складене 25 листопада 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч