Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2020 р. Справа№200/9217/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мозгової Н.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 жовтня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ:25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, б.23) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником бойових дій та перебуває на обліку в управлінні. 03.09.2020 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом стосовно невиплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня та подальшого проведення виплати у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Листом відповідач відмовив у нарахуванні допомоги у визначеному позивачем розмірі, у зв'язку з тим, що відповідно постанови КМУ від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» зазначено, що щорічна разова допомога до 5 травня виплачується у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Вважає, що в результаті бездіяльності відповідача позивачем недоотримано разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 6800,00 грн., тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 12.10.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що відповідно до постанови КМУ «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020 року №112 встановлено розмір разової грошової допомоги до 5 травня на 2020 рік для учасників бойових дій, який складає 1390,00 грн. Позивачу було нараховано суму 1390,00 грн. разової грошової допомоги до 5 травня та виплачено шляхом перерахування коштів 16.04.2020 року платіжним дорученням №617 на реквізити Військової частини НОМЕР_2 .
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 (а.с.6-7).
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, яке є юридичною особою (код ЄДРПОУ:25953617) та є суб'єктом владних повноважень.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням від 29.11.2019 року серії НОМЕР_4 (а.с.9).
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня на 2020 рік для учасників бойових дій у розмірі 1390 грн.
Листом від 14.09.2020 року №29-01-14/7430 відповідач повідомив, що позивачу виплачено вищевказаний вид соціальної допомоги у розмірі, встановленому положеннями чинного законодавства (а.с.10-12).
Не погодившись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п'яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
В подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14 листопада 2019 року установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00грн х 5).
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку соціальної допомоги до п'ятого травня, що викладено у листі відповідача від 14.09.2020 року №29-01-14/7430.
Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплату у повному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката у розмірі 2000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що 03.08.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Модум» в особі голови Сніжко П.В. укладено договір №15/03-08 про надання правової допомоги.
Відповідно до п.1.1 Договору виконавець зобов'язується надати клієнту послуги на умовах і порядку, що визначені Договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг за цим Договором.
У п.3.1 Договору вказано, що послуга передбачена предметом цього договору оплачується клієнтом виконавцю в порядку та на умовах, визначеній у Додатковій угоді №1 до цього Договору (а.с.13-15).
Так, у Додатковій угоді №1 до Договору про надання правничої допомоги №15/03-08 від 03.08.2020 року зазначено про те, що сторони домовилися, що з питання стягнення невиплаченої компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, стягнення невиплаченої допомоги до 5 травня для осіб які є учасниками бойових дій, розмір витрат залежить від фактично витраченого часу адвокатом виходячи зі ставки 1000 грн. за годину роботи (а.с.16).
В акті виконаних послуг до Договору про надання правничої допомоги від 30.09.2020 року зазначено, що виконавцем в інтересах клієнта, згідно Договору, у повному обсязі виконано зобов'язання:
- надання консультацій та узгодження правової позиції - 0,5 год.;
- опрацювання нормативно - правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців - 0,5 год.;
- складання позовної заяви - 1 год.
Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години - 1000,00 грн. (2 год. х 1000,00 год. = 2000,00 грн.). Сума до оплати за виконану роботу становить 2000,00 грн.
Сторони домовилися, що вартість виконаних робіт згідно умов договору становить 2000, 00 грн. (а.с.17).
Відповідно до прибуткового касового ордеру від 30.09.2020 року позивач відповідно до договору №15/03-08 сплатив АО «Модум» 2000,00 грн.
Проаналізувавши зміст Договору №15/03-08 про надання правничої допомоги від 03.08.2020 року, наданий акт виконаних послуг від 30.09.2020 року та прибутково касовий ордер від 30.09.2020 року, суд вважає підтвердженими сплати позивачем адвокату витрат на суму 2000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги у цій справі.
Відповідач по справі не скористався правом, передбаченим ч.6 та 7 ст.134 КАС України та не надав суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правову позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат відсутній.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ:25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, б.23) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн. - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ: 25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок №23) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у повному обсязі разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ: 25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок №23) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) доплату до разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ: 25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок №23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 04.12.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая