Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2020 р. Справа№200/10432/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача по припиненню нарахування і виплати виплатити позивачу пенсії;
- скасувати рішення відповідача про припинення виплати пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу та стягнути заборгованість із невиплаченої пенсії за період з 01 липня 2016 року по даний час.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача, як внутрішньо переміщена особа.
Позивач зазначає, що відповідач, з невідомих підстав, припинив їй виплату пенсії з 01 липня 2016 року.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують вимоги Конституції України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що припинення виплати пенсії позивачу пояснює посиланням на Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", п.5 ч.1 ст. 49 Закону № 1058, Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (далі - Постанова КМУ № 509), від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова КМУ № 637), від 22 вересня 2016 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" та від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова КМУ № 365).
Відповідач вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа з 26 грудня 2014 року згідно довідки від 26 грудня 2014 року № 1423-017679 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Заборгованість за період з 01.03.2016 року по 30.11.2020 року нарахована у сумі 81939,99 грн. та щомісяця при формуванні потреби на виплату пенсії враховується в загальній сумі боргу.
Зазначає, що виплату пенсії було призупинено з 01.07.2016 року на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, утримувачем якої є Міністерство соціальної політики України, що передбачає п. 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Відповідно до абз. 20 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та у зв'язку із набранням чинності з 30 серпня 2019 року Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 788 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" з питання щодо виплати заборгованості суми пенсій, які не виплачена за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати.
Відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розпорядником коштів Пенсійного фонду України є Пенсійний фонду України, тобто територіальні управління не є розпорядником коштів бюджету Пенсійного фонду, а лише зобов'язані нараховувати пенсії та виплачувати в межах доведених асигнувань з бюджету Пенсійного фонду України.
Вказує, що головним розпорядником коштів, що мають соціальне спрямування, зокрема бюджету Пенсійного фонду України, є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України та відповідно головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Зазначає, що вказані суми виплат, які не закладені до бюджету Пенсійного фонду України будуть виплачуватись за окремим фінансуванням на означені цілі.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 5-6).
Відповідач, Костянтиніське-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, код ЄДРПОУ 42171400 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 26 грудня 2014 року № 1423017679 (а.с. 29), згідно з якою позивач постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 і перемістилась та зареєструвалась за адресою:
АДРЕСА_2 включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.
Позивач перебуває на обліку відповідача як пенсіонер, що підтверджується матеріалами відповідної пенсійної справи та їй призначена пенсія по інвалідності ІІ групи, що не заперечується відповідачем та підтверджується пенсійним посвідченням № 87778/34, виданим 07.04.2000 року (а.с. 9).
Згідно довідки Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області "Про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії" № б/н від 30.11.2020 року та витягу з програми ІКІС ПФУ: "Підсистема призначення та виплати пенсії" судом встановлено, що виплата пенсії позивачу не здійснювалась відповідачем з 01 липня 2016 року (а.с. 30-32).
Відповідач факт припинення виплати пенсії позивачу з 01 липня 2016 року не заперечує.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а (провадження № Пз/9901/20/18) про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі було прийнято рішення від 03 травня 2018 року (залишене без змін постановою Великої палати Верховного суду від 04.09.18 р.).
Як зазначено у вказаному рішенні, висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач:
1) є громадянином України;
2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;
3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.
Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем.
Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.
Відповідно до вказаного рішення висновки Верховного Суду в цій зразковій справі не підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення пенсіонерів, яким призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та які є внутрішньо переміщеними особами, якщо нарахування та виплату пенсії такої пенсії їм припинено за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України з підстав, які передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV в редакції на день прийняття цього рішення.
Таким чином, враховуючи вказані ознаки та їх наявність у адміністративній справі № 200/10432/20-а, судом встановлено, що дана справа є типовою та такою, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18-а (провадження № Пз/9901/20/18)
Суд зазначає, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1, абз. 10 ч. 2 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються […] порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначені статтею 49 Закону № 1058.
Згідно вказаної норми виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідачем не надано суду доказів того, що ним було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплату пенсії позивачу.
Відсутність обставин, вказаних у п. п. 1, 2, 4 ч.1 ст. 49 Закону № 1058 щодо позивача відповідачем не заперечується.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що виплата пенсії позивачу була припинена, з листопада 2016 року.
Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування:
Соціальні виплати припиняються у разі:
1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;
2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;
3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;
4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";
5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідачем не надано суду доказів того, що було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплату пенсії позивачу.
Суд зазначає, що враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами, якими є постанови Кабінету Міністрів України.
Наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі - Закон № 1706).
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1 Постанови КМУ № 509 передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно п. 1 Постанови КМУ № 637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.
Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Приписами статті 12 Закону № 1706 визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.
Доказів скасування дії довідки про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 грудня 2014 року № 1423017679 (а.с. 29) та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб відповідачем суду не надано.
Суд зазначає, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Таким чином, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів правомірності невиплати пенсії позивачу відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене суд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 2 КАС України, встановив, що відповідач, не виплативши позивачу заборгованість з пенсії за період з 01 липня 2016 року діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України і допустив протиправну бездіяльність.
Вищевказана бездіяльність відповідача є протиправною, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Щодо позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення нарахування і виплати пенсії позивачу.
Суд зазначає, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
У даних спірних правовідносинах мали місце не дії відповідача а його бездіяльність, у формі невиплати позивачу заборгованості з пенсії.
Крім того, з довідки Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області "Про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії" № б/н від 30.11.2020 року та витягу з програми ІКІС ПФУ: "Підсистема призначення та виплати пенсії" встановлено, що нарахування пенсії позивачу з 01 липня 2016 року не припинялось.
Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про припинення виплати пенсії, задоволенню не підлягають, оскільки доказів прийняття такого рішення сторонами суду не надано.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01 липня 2016 року та зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу та стягнути з відповідача заборгованість з пенсії позивача за період з 01 липня 2016 року.
У позовній заяві позивач просить встановити судовий контроль та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позивачем не надано суду обґрунтування вимоги щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вигляді подання суду відповідного звіту є правом, а не обов'язком суду.
Крім цього, відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Стосовно строків звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України дійсно встановлено шестимісячний загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав.
Однак, частиною 2 статті 46 Закону 3 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Приймаючи до уваги вказану норму закону та те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу у спірний період судом визнано протиправною, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Врахувавши висновки Верховного суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18-а (провадження № Пз/9901/20/18), керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, Законами України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про судовий збір", статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371, 382 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2016 року.
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, код ЄДРПОУ 42171400) поновити виплату пенсії та стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість з пенсії за період з 01 липня 2014 року
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримавача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, код ЄДРПОУ 42171400).
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Повне рішення складено 04 грудня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду, через Донецький окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу на дане рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч