Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 листопада 2020 р. Справа№200/9952/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:
- скасувати рішення відповідача № 3621 від 11 серпня 2020 року про відмову в призначені пенсії за віком позивачу на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням відповідача № 3621 від 11 серпня 2020 року їй було відмовлено в призначенні пільгової пенсії, оскільки
на день звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах вона не досягла 55 років, що не відповідає умовам пункту 2 ч.2 ст.114 розділу XIV-1 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає відмову відповідача необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки зверталась за призначення пенсії на підставі ст. 13 Закону № 1788 - XII, рішенням Конституційного суду України від 23.01.2020 року № 1 -р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 - XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 - VIII, визнані неконституційними, та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Позивач зазначає, що має право на відповідну пенсію та документи, що його підтверджують, не згодна з рішенням відповідача, вважає його незаконним та таким, що порушує її конституційні права.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, вказує, що 11 серпня 2020 року в.о. начальника управління винесено рішення № 3621 про відмову в призначенні позивачу пенсії у зв'язку з тим, що позивач на дату звернення не досягла пенсійного віку відповідно до ч.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 55 років.
Відповідач зазначає, що згідно наданих документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 10 днів, в тому числі стаж роботи за Списком № 2 - 13 років 2 місяці 5 днів.
Вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-УІІІ від 03.10.2017 року було доповнено Закон № 1058-ІУ розділом ХІУ-1 « Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», де, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідач звернув увагу суду на те, що Законом України № 2148-УІІІ від 03.10.2017 року було викладено пункт 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІУ в такій редакції: «Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону».
Зазначає, що вказані зміни набрали чинності 11 жовтня 2017 року, є чинними, їх положення не визнані неконституційними, отже, після дати 11 жовтня 2017 року, норми Закону № 1788-ХІІ до спірних відносин не застосовуються.
Відповідач наголошує, що станом на 11 жовтня 2017 року позивач не досягла віку 50 років, через що до позивача не можуть застосовуватися норми статті 13 Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду № І-р/2020. Колізія між нормативними актами можлива у разі одночасної дії таких актів, які регулюють ті ж самі правовідносини.
Відповідач вважає, що він діяв у спосіб та у межах передбачених Конституцією та Законами України, та що ним не було порушено права позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 22-23).
04 серпня 2020 року позивач звернулась до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 71).
До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:
- заяву про призначення пенсії № 3621 від 04.08.2020 року;
- трудову книжку НОМЕР_3 від 26.04.1991;
- диплом НОМЕР_4 від 27.02.1991 року;
- посвідчення № НОМЕР_6 від 15.06.1999 року;
- диплом НОМЕР_5 ;
- довідку про підтвердження пільгового стажу, видану ВСП «Шахтоуправління «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» № 265 без зазначення дати її видачі;
- довідку про підтвердження пільгового стажу, видану філією «Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 87 від 04.07.2020 року;
- копію паспорту;
- копію ідентифікаційного номеру (а.с. 14).
За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення № 3621 від 11 серпня 2020 року яке мотивоване, тим що відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року - 55 років.
Вказано, що позивач претендує на призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням пільгового стажу за Списком № 2 за період роботи: з 22.12.1997 року по 10.03.2005 року; з 01.04.2013 року по 27.11.2019 року.
Згідно наданих документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 10 днів, в тому числі стаж роботи за Списком № 2 - місяці 5 днів.
Вказує, що на дату звернення, позивач не досягла 55 років.
Враховуючи, що позивач не досягла необхідного пенсійного віку, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Вказано про те, що право на пенсію позивач набуде 09 серпня 2025 року (а.с. 14).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII визначено, що цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема, пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № І-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 № 213-VІІІ.
Так, відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, з 23 січня 2020 року, тобто з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № І-р/2020 діють положення п. б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та які підлягають застосуванню у наведеній у цьому Рішенні редакції.
Разом з тим, залишилися чинними відповідні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, на час розгляду даної адміністративної справи з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які віднесені до Списку № 2, а саме: пункт б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.
Так, норми вказаних законів містять розбіжність у розмірі показника вікового цензу, який складає: 50 років за пунктом «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ); 54 роки за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.
Ураховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Так, у вказаних рішеннях зазначено, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь невладного суб'єкта - приватної особи.
За таких умов, суд вважає за можливе застосувати правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб'єкта - приватної особи.
На підставі викладеного вище, суд приходить висновку, що оскільки позивачка, станом на момент звернення до відповідача з відповідною заявою, мала необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах страховий та пільговий стаж, а також, досягла необхідного віку, визначеного пунктом «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: 45 років, вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року у справі №200/4204/20.
Враховуючи викладене, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині його скасування такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, з метою ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача та зобов'язання його повторного розглянути заяву позивачки про призначення пенсії, з урахуванням висновку суду про те, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з дати звернення до відповідача з відповідною заявою - з 04.08.2020 року.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020, Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 3621 від 11 серпня 2020 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Незалежності, 28А, м. Добропілля, Донецька область, 85000, код ЄДРПОУ 37755477) повторного розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 04.08.2020 року про призначення пенсії, з урахуванням висновку суду про те, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії, за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з 04.08.2020 року, відповідно до п. "а" ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Незалежності, 28А, м. Добропілля, Донецька область, 85000, код ЄДРПОУ 37755477).
Повне судове рішення складене 30 листопада 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч