11 листопада 2020 року Справа № 160/10306/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області №3525 від 18.08.2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що наказ Головного управління ДПС в Одеській області №3525 від 18.08.2020 року про проведення фактичної перевірки ТОВ «Август Пром» не відповідає вимогам чинного законодавства за відсутності визначених п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстав для призначення податковим органом фактичної перевірки товариства, а вказана мета перевірки не відповідає предмету фактичної перевірки, передбаченому пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України. Позивач вважає необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству твердження відповідача щодо того, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, є окремою, самостійною та достатньою підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, оскільки у такому випадку всі інші підстави для проведення фактичної перевірки, передбачені п.80.2 ст.80 ПК України, втрачають своє юридичне значення. У зв'язку з наданням контролюючому органу права без настання будь-яких юридичних фактів та у будь-який час проводити фактичні перевірки платників податків з питань виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального. Таким чином, перевірка призначена відповідачем з порушенням правил призначення такої перевірки та з порушенням предметності податкової перевірки платника податків, а, отже, наказ про проведення фактичної перевірки є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що враховуючи положення Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Одеській області з метою виконання покладених на контролюючий орган функцій з контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, було цілком правомірно видано наказ № 3525 від 18.08.2018 р. «про проведення фактичної перевірки ТОВ «Август Пром» (код ЄДРПОУ 39176765).» При цьому посилання позивача на невідповідність виданого наказу вимогам пп.80.2.5, п.80.2 ст.80 ПК України, оскільки на його думку наказ не містить підставу для проведення фактичної перевірки, - є повністю необґрунтованими. Так, зазначена у пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України друга частина речення - здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, яка відділена від першої частини сполучником «а також», є окремою підставою для проведення фактичної перевірки контролюючим органом. Про обґрунтованість такої позиції свідчить також та обставина, що зазначену підставу було внесено у пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України окремим Законом України від 07.07.2011 року №3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України». Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Август Пром» (код ЄДРПОУ 39176765) є юридичною особою, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.
Судом також встановлено, що Головним управлінням ДПС у Одеській області відповідно до пункту п.п.19-1.1.4 п.19-1 ст.19, пп.19-1.1.14 п.19-1 ст.19, ст.20, п.п.80.2.5 ст.80 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) видано наказ №3525 від 18.08.2020 року “Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Август Пром» (код ЄДРПОУ 39176765).»
Відповідно до зазначеного наказу №3525 від 18.08.2020 року встановлено - провести з 18.08.2020 року фактичну перевірку ТОВ «Август Пром» (код ЄДРПОУ 39176765), податковою адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, Заводський район, пр-т Антошкіна, буд.80/1, кв.24, 41, 42, адреса господарської одиниці: Одеська область, Біляївський район, с.Вигода, вул.Енергетиків, буд.8, паливний склад, тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2019 - по дату закінчення фактичної перевірки.
Правомірність та обґрунтованість наказу Головного управління ДПС у Одеській області №3525 від 18.08.2020 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до пп.19-1.1.4 пп.19-1.1.14 п.19-1 ст.19 ПК України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Зокрема, з метою реалізації своїх функцій, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
В силу пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Аналіз наведених правових норм показав, що реалізація контролюючим органом перевірочних дій провадиться згідно відповідного наказу керівника цього органу.
Разом з цим, податкове законодавство визначає вичерпний перелік підстав для прийняття керівником контролюючого органу вказаного рішення.
Отже передумовою проведення фактичної перевірки є, зокрема, отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливість порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Суд враховує, що як на підставу у проведенні фактичної перевірки позивача контролюючий орган послався на п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, а отже спірний наказ про проведення фактичної перевірки №3525 від 18.08.2020 року не містить посилань на отримання контролюючим органом в установленому законом порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення фактичної перевірки.
Крім того, податковим органом не надано доказів надходження від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливість порушення ТОВ «Август Пром» законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Оскаржуваний наказ №3525 від 18.08.2020 року Головного управління ДПС у Одеській області на проведення перевірки ТОВ «Август Пром», не відповідає вказаним вище вимогам. В оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримані вищезазначені вимоги Податкового кодексу України, оскільки відсутні докази отримання ним у встановленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливість порушення ТОВ «Август Пром» законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
У справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип “належного урядування”, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Головного управління ДПС в Одеській області №3525 від 18.08.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність його прийняття.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяві в розмірі 2 102 грн, що документально підтверджується квитанцією №ПН2499 від 28.08.2020 року.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в розмірі 2 102 грн. підлягає поверненню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області №3525 від 18.08.2020 року.
Присудити за рахунок бюджетних Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром» судові витрати по справі у розмірі 2 102 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма