07 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/1257/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) та рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2020 (суддя Козак І.Б.) у справі № 914/1257/18
за позовом Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза")
до 1) Львівської міської ради, 2) Виконавчого комітету Львівської міської ради,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації,
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
за участю третьої особи-3, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Об'єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу,
за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства культури України,
за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України,
про 1) визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008 "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 2) визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013 № 814 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 3) визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності № Г-02694 від 01.02.2008, виданого Виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету № 40 від 01.02.2008 "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 4) скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний № 22128512), проведену 14.02.2008; 5) скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний № 22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесеного 14.02.2008 з усіма змінами і доповненнями,
та за позовом третьої особи-3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Об'єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу
позивач: Єврейська релігійна ортодоксальна громада "Турей Загав" ("Золота Роза")
відповідачі: 1) Львівська міська рада, 2) Виконавчий комітет Львівської міської ради,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації,
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства культури України,
за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України,
про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008 "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 2) визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013 № 814 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 3) визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності № Г-02694 від 01.02.2008, виданого Виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету № 40 від 01.02.2008 "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 4) скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний № 22128512), проведену 14.02.2008; 5) скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний № 22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесеного 14.02.2008 з усіма змінами і доповненнями,
16.11.2020 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надіслала безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2020 у справі № 914/1257/18.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 288, 290, 291 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.
Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, повний текст якої складено - 22.10.2020, останній день оскарження за приписами частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України припадає на 11.11.2020, натомість касаційну скаргу скаржником надіслано на адресу Північного апеляційного господарського суду - 16.11.2020, що підтверджується відміткою Укрпошта Експрес на поштовому конверті.
Отже, касаційна скарга Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що скаржник отримав повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції лише 28.10.2020, а тому має право на поновлення строку на касаційне оскарження посилаючись на приписи частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови, скаржником до матеріалів касаційної скарги додано копію постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020, в якій на першому аркуші проставлено вхідний номер № 1.7-32743-2302 від 28.10.2020.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Оскільки скаржник зазначив, що отримав оскаржувану постанову - 28.10.2020, то за приписами частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, останній день за яким скаржник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження припадає на 17.11.2020.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Колегія суддів вважає, що підстави, наведені в обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, оскільки копія оскаржуваної постанови з власною відміткою позивача не є допустимим доказом отримання скаржником копії постанови саме 28.10.2020, з огляду на те, що дана відмітка проставляється власноруч скаржником, який є заінтересованою особою, а не незалежним органом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В даному випадку доказами, що підтверджують дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови є, зокрема, копія конверта з трек кодом та роздруківка з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про дату її отримання тощо.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що у суді касаційної інстанції немає матеріалів справи № 914/1257/18, оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а питання про їх витребування вирішуватиметься судом у разі відкриття касаційного провадження у цій справі.
Отже, наразі суд позбавлений можливості перевірити доводи скаржника щодо дати отримання копії оскарженої постанови.
У зв'язку з відсутністю у суду касаційної інстанції матеріалів справи № 914/1257/18, враховуючи ненадання скаржником належних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови, колегія суддів визнає наведені підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.
Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення зазначених вище недоліків, а саме, для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів (копія конверта з трек кодом, довідка органу зв'язку, копія повідомлення про вручення тощо).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Крім того, статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
У касаційній скарзі Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради викладено обставини справи № 914/1257/18, обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень.
Водночас підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), у касаційній скарзі чітко не зазначено, що порушує правило, встановлене пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, цитування скаржником у касаційній скарзі приписів пунктів 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без зазначення підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та без визначення конкретної (конкретних) передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави), не є належним виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути вищенаведені недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.
При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", які набрали чинності з 15.12.2017.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762,00 грн.
Приписами частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Разом з тим, згідно з частиною 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.
У разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду кожної окремої відповідної позовної заяви.
Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в прохальній частині касаційної скарги, просить суд скасувати на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2020 у справі № 914/1257/18 та прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") та Об'єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, тобто судові рішення у даній справі оскаржуються повністю.
Приписами частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги наявність первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 35 240,00 грн (за первісний позов (1762, 00 грн х 5 вимог немайнового характеру = 8 810,00 грн х 200% = 17 620,00 грн) та за позов третьої особи (1762, 00 грн х 5 вимог немайнового характеру = 8 810,00 грн х 200% = 17 620,00 грн)).
Скаржником на підтвердження сплати судового збору до матеріалів касаційної скарги додано платіжне доручення № 403 від 12.11.2020 про сплату судового збору в розмірі 19 210,00 грн, тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі.
Таким чином, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір в розмірі 16 030,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Крім того, положенням статті 291 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Згідно положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками відповідачу- 1 у справі, а саме Львівській міській раді.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини 2 статті 42, частини 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом; у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуальних обов'язків скаржника.
Процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави касаційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу (стаття 294, 295 ГПК України).
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України та надіслати копію касаційної скарги в новій редакції з додатками всім учасникам справи, в тому числі третій особі.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Підсумовуючи вище викладене, cуд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції:
1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку з доданням відповідних доказів;
2) касаційну скаргу в новій редакції з урахуванням вищенаведених недоліків;
3) докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції з додатками іншим учасникам справи;
4) документ на підтвердження сплати (доплати) судового збору в розмірі 16 030,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 914/1257/18.
2. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2020 у справі № 914/1257/18 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
4. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.