ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
26 листопада 2020 року м.Херсон Справа № 923/1804/14 (923/793/20)
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА"(01133 м.Київ, вул.Генерала Алмазова, буд.18/7, кімната 417, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 37001696 )
до Відповідача : Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м.Херсон вул.Адмірала Макарова,203,ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 32702078)
про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт в сумі 79 767,10 грн.
в межах справи про банкрутство за заявою Кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт.УА" (місцезнаходження - м. Кам'янське (раніше Дніпродзержинськ), 3-й Баглійський провулок, буд.1-Ж, код ЄДРПОУ 36826164) до Боржника: Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (місцезнаходження - м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078)
Представники сторін: не прибули
У провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа № 923/1804/14 про банкрутство за заявою Кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт.УА" (місцезнаходження - м. Кам'янське (раніше Дніпродзержинськ), 3-й Баглійський провулок, буд. 1-Ж, код ЄДРПОУ 36826164) до Боржника: Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (місцезнаходження - м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078) - в подальшому відповідач, боржник.
07.08.2020р до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідльністю "ТДС Укрспецтехніка" до Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт в сумі 79 767,10 грн.
Ухвалою від 13.08.2020р., суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначив перше засідання по справі на 03 вересня 2020 р., установив відповідачу строк для подачі заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження - протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали, відзиву на позов - протягом 15 днів, установив позивачу строк для подачі відповіді на відзив - протягом 10 днів з дня отримання відзиву.
Копія ухвали від 13.08.2020р. була отримана сторонами 19.08.2020р., згідно повідомлень про вручення поштових відправлень.
01.09.2020 від позивача до адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача (вх.№ 6537/20), яким представник позивача просить здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами та за відсутності сторони позивача.
Від сторони Відповідача на адресу суду надійшло клопотання про продовження строку подання відзиву та про відкладення розгляду справи (вих.№ 272/07 від 31.08.2020р.) з мотивів встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також на адресу суду надійшло клопотання (вих..№269/07 від 28.08.2020р.) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 03.09.2020р. суд клопотання відповідача Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" про продовження строку на подання відзиву та відкладення розгляду справи задовольнив частково, продовжив відповідачу Акціонерному товариству "Таврійська будівельна компанія" строк на подання відзиву, встановивши його - до 30.09.2020р., розгляд справи відкладено до 08.10.2020р.
02.10.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за яким АТ «ТБК» повідомляє, що відповідно до платіжного доручення 01.10.2020р. №14350 сплатило заборгованість в розмірі 50000,00 грн. та за платіжним дорученням №14359 заборгованість в розмірі 23794,43 грн., таким чином станом на 02.10.2020р. заборгованість за договором виконання робіт №УС 2077 відсутня (копії платіжних доручень додані до відзиву); в частині стягнення інфляції та процентів просили відмовити в задоволенні на підставі діючого мораторію на задоволення вимог кредиторів; щодо витрат на професійну правничу допомогу, просили зменшити їх розмір, оскільки відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами співрозмірність заявленому позову з урахуванням його ціни та незначної складності справи розміру понесеним витратам на оплату професійної правничої допомоги в господарській справі № 923/1804/14 (923/793/20) та проведення відповідачем часткових оплат за виконані робити до подачі позовної заяви до суду та повну оплату після відкриття провадження у справі в повному обсязі, надмірний розмір стягуваних витрат на професійну правничу допомогу, який складає 45% в порівняні з заявленою сумою основного боргу (73797,43 основний борг та 32621,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу).
05.10.2020р. від позивача до суду електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив, який станом на 05.10.21020р. у позивача відсутній.
Ухвалою від 08.10.2020р. враховуючи подане клопотання, розгляд справи відкладено на 11 листопада 2020 року.
05.11.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за якою позивач підтвердив, що відповідачем дійсно перераховано суму основного боргу на виконання спірного договору, при цьому просили стягнути з відповідача суми інфляційних нарахувань та процентів, судовий збір та просили стягнути суму правничої допомоги, наведено відповідні обґрунтування.
10.11.2020р. відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Ухвалою від 11.11.2020р. розгляд справи відкладено до 26.11.2020р.
25.11.2020р. від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, за наявними у справі документами.
26.11.2020р. від позивача електронною поштою надійшло заперечення проти клопотання, яким просили відмовити відповідачу у зменшенні витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
І. Стислий виклад позиції позивача.
13.03.2019р. між позивачем і відповідачем укладено договір про виконання робіт № УС 2077 (далі - Договір), за умовами якого позивач (як виконавець) зобов'язався за завданням відповідача (як замовника) надати останньому послуги щодо дефектування одиниць техніки, окремих вузлів та/або агрегатів техніки чи іншого обладнання відповідача, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги. За п. 1.2 Договору, позивач, на умовах і в порядку, встановлених Договором, зобов'язався виконати ремонтні роботи Предмету ремонту, а відповідач зобов'язався у строки та у порядку, що визначені Договором прийняти та оплатити ремонтні роботи. Згідно пункту 1.3 Договору, перелік робіт, необхідних матеріалів, строк виконання робіт та їх ціна визначаються сторонами Договору та вказуються в дефектних відомостях чи рахунках-фактурах на оплату робіт, які є невід'ємною частиною Договору. Ціна ремонтних робіт, а також перелік запасних частин та інших матеріалів, необхідних для виконання ремонтних робіт визначаються сторонами за результатами проведення дефектування Предмету ремонту та зазначаються в дефектних відомостях, які підписуються сторонами.
Спосіб оплати визначено Договором: з моменту (дати) отримання замовником рахунку на оплату або з дати підписання дефектної відомості (п.п. 3.6.1) замовник зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 50% ціни Ремонтних робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів, а решту 50% вартості Ремонтних робіт сплатити протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після отримання повідомлення про закінчення ремонту.
02.04.2019 за результатами дефектування КПП сторонами було підписано дефектну відомість №УС000068049 на загальну суму 143 797, 43 гривень, після чого позивачем виставлено рахунок на оплату замовленню №68049 від 02.04.2019, однак відповідач не здійснив оплату перших 50% ціни Ремонтних робіт протягом 5 банківських днів, а саме по 09.04.2019.
Незважаючи на положення пункту 3.6.2 Договору, позивач, з метою збереження добрих тривалих підприємницьких партнерських відносин, розпочав та закінчив ремонт КПП за відсутності 50% оплати.
10.05.2019 сторонами було підписано акт надання послуг № 42571 на загальну суму 143 797, 43 гривень, згідно якого відповідач як замовник прийняв виконані роботи та жодних претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не мав.
Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання з проведення ремонту відповідно до пункту 5.3 Договору, в якому закріплено, що прийняття робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт, обов'язок щодо складання якого покладається на виконавця; відразу після передачі-прийняття робіт сторони зобов'язані підписати вказаний акт.
Оскільки зазначена дефектна відомість датується другим квітня 2019 року, то перші 50% ціни Ремонтних робіт відповідач повинен був сплатити по 09.04.2019, а решту 50% вартості Ремонтних робіт замовник повинен був сплатити протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після отримання повідомлення про закінчення ремонту.
Повідомлення про закінчення робіт було в усній формі, проте, оскільки 10.05.2019 було підписано акт надання послуг, за яким сторона замовника жодних претензій до виконавця не мала, то вважаємо, що в будь-якому випадку останній день вказаних 15 банківських днів припадає на 30.05.2019, тож остаточні розрахунки повинні були бути проведені саме по 30.05.2019. Однак, відповідач оплатив лише частину грошових коштів у наступному порядку: 50 000, 00 гривень - 26.07.2019; 20 000, 00 гривень - 09.07.2020.
Таким чином, відповідач дотепер не сплатив 73 797, 43 грн., не розрахувавшись у повному обсязі за ремонтні роботи, відповідач є таким, що неналежно виконав свої зобов'язання за Договором.
Стороною позивача розраховано інфляційні нарахування та 3% річних на суму боргу. Так, розмір інфляційних нарахувань на суму боргу по передоплаті в розмірі 71 898, 72 гривень, що відповідач повинен був сплатити по 09.04.2019, за період з травня 2019 по червень 2019 складає 141,28 гривню; оскільки 26.07.2019 відповідач здійснив платіж у розмірі 50 000, 00 гривень, які позивачем були віднесені на погашення заборгованості по передоплаті, то розмір інфляційних нарахувань на суму боргу 21 898, 72 гривень за період з серпня 2019 по червень 2020 складає 663,93 гривні; розмір інфляційних нарахувань на суму боргу решти 50% в розмірі 71 898, 72 гривень, що відповідач повинен був сплатити по 30.05.2019, за період з червня 2019 по червень 2020 складає 1 367, 19 гривень, а всього інфляційні нарахування на суму боргу складають 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) гривні 40 копійок.
Розмір 3% річних від суми боргу передоплати в розмірі 71 898, 72 гривень, що відповідач повинен був сплатити по 09.04.2019, за період з 10.04.2019 по 25.07.2019 складає 632, 31 гривні; оскільки 26.07.2019 відповідач здійснив платіж у розмірі 50 000, 00 гривень, які позивачем були віднесені на погашення заборгованості по передоплаті, то розмір 3% річних від суми боргу 21 898, 72 гривень за період з 27.07.2019 по 08.07.2020 складає 626, 36 гривень; оскільки відповідач здійснив платіж у розмірі 20 000, 00 гривень, які позивачем були віднесені на погашення заборгованості по передоплаті, то розмір 3% річних від суми боргу 1 898, 72 гривень за період з 10.07.2020 по 31.07.2020 складає 3, 43 гривні; розмір 3% річних від суми боргу решти 50% в розмірі 71 898, 72 гривень, що відповідач повинен був сплатити по 30.05.2019, за період з 31.05.2019 по 31.07.2020 складає 2 535, 17 гривень , а всього 3% річних від суми боргу складають 3 797 (три тисячі сімсот дев'яносто сім) гривень 27 копійок.
Згідно частини 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до пункту 1 договору №28/07 професійної правничої допомоги від 28.07.2020р., Адвокатське бюро "ВАРШАМЯНА" (бюро) зобов'язалось надати клієнтові, тобто позивачеві, професійну правничу допомогу, а клієнт зобов'язався прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду), а також компенсувати фактичні витрати на її надання в рамках ведення судової справи за позовом клієнта до акціонерного товариства "ТАВРІЙСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт № УС 2077 від 13.03.2019, укладеного між клієнтом та ТОВ "ТАВРІЙСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ", у Господарському суді Херсонської області, у Південно-західному апеляційному господарському суді (за необхідності), у Касаційному господарському суді Верховного Суду (за необхідності).
У Протоколі погодження гонорару від 28.07.2020, укладеного між бюро та клієнтом, сторони, беручи до уваги категорію, ступінь складності судової справи, погодили, що розмір гонорару за 1 годину роботи Бюро (адвоката Бюро), а саме гонорару за складання позовних заяв, відзивів на позовні заяви, відповідей на відзиви на позови, заперечень на відповіді на відзиви, інших заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, апеляційної та касаційної скарг, а також за час, витрачений на підготовку процесуальних документів та доданих до них документів у паперових копіях для подання до суду та відправки іншим учасникам справи, за вчинення інших дій в інтересах Клієнта на виконання Договору складає 1 882 гривні 00 копійок; розмір гонорару Бюро (адвоката Бюро) за участь у судових засіданнях складає 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок за 1 (одне) судове засідання незалежно від форм участі, передбачених статтями 196 та 197 ГПК України, та витраченого часу; вартість інших витрат (на пальне, на канцелярське та організаційно-технічне забезпечення, на відправку поштових відправлень), пов'язаних з виконанням Договору, входить до вартості гонорару; вартість витрат на пальне, що необхідно для прибуття у судове засідання (з міста Бровари Київської області у місто Херсон та/або у місто Одеса) або вартість залізничних або автобусних квитків не входять до розміру гонорару та відшкодовуються Клієнтом окремо. Клієнт зобов'язаний оплатити вартість отриманих послуг (професійної правничої допомоги) на підставі акту прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) протягом 1 (одного) банківського з дня підписання акту шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок бюро. Надання рахунку на оплату не вимагається. Клієнт має право здійснювати попередню оплату послуг (професійної правничої допомоги).
На підтвердження того, що бюро надало, а позивач прийняв послуги з професійної правничої допомоги на виконання умов договору №28/07 професійної правничої допомоги від 28.07.2020 на загальну суму 32 621,33 гривня, позивачем надані до суду засвідчені копії наступних доказів: договору професійної правничої допомоги №28/07 від 28.07.2020; протоколу погодження гонорару від 28.07.2020; акту прийому-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 03.08.2020 на суму 32 621, 33 гривня, ордеру серії КР №65621. Платіжним дорученням №3598 від 03.08.2020 на суму 32 621, 33 гривня, підтверджується оплата наданої позивачу професійної правничої допомоги адвокатом.
Керуючись викладеним, позивач вважає обставини справи, на які посилається як на підставу своїх грошових вимог до відповідача, доведеними в силу подання належних допустимих достовірних та достатніх доказів, які у своїй сукупності доводять обґрунтованість вимог, тому просив задовольнити позовні вимоги повністю.
У відповіді на відзив позивач підтвердив, що відповідачем дійсно перераховано вказану суму на виконання спірного договору, тож основна заборгованість за спірним договором наразі відсутня. Так, 01.10.2020 ним сплачено суму основної заборгованості в розмірі 73 797, 43 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями, датованими 01.10.2020р., за №14350 на суму 50 000, 00 гривень та №14359 на суму 23 794, 43 гривні, а відтак заборгованість за спірним договором станом на 02.10.2020р. відсутня.
Щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів та заборону примусового виконання рішень виражають свою незгоду з огляду на наступне. Дійсно, 24.12.2014 Господарським судом Херсонської області постановлено ухвалу про порушення справи про банкрутство у справі № 923/1804/14, якою, зокрема, з посиланням на норму статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що містять майнові вимоги до Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" та заборонено боржнику виконання вимог, на які поширюється мораторій. Ухвалою від 04.09.2017 у справі №923/1804/14 Господарський суд Херсонської області відкрив процедуру санації акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія".
Однак, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв на день постановлення ухвали від 24.12.2014р., та відповідно до норми частини 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, який діє з 21.04.2019р., мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Таким чином, оскільки мораторій поширюється на задоволення вимог кредиторів, зокрема, по грошових зобов'язаннях, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, то твердження відповідача про те, що не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми за порушення виконання зобов'язань, є хибними. Мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, то позивач заперечує стосовно викладеного стороною відповідача у відзиві та вказує, що ані у Розрахунку ціни позовної заяви та попередньому розрахунку суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, ані у акті прийому-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 03.08.2020 до договору № 28/07 професійної правничої допомоги від 28.07.2020, що додані до позовної заяви, не міститься посилання на вивчення судової практики адвокатом, а, відповідно, і гонорар за це не сплачувався. Тому питання про те чому сторона відповідача вирішила зазначити про таке залишається відкритим, а твердження - необґрунтованим. Підписання директором позовної заяви та усіх доданих до неї документів не свідчить про те, що ці документи були складені та підготовлені у паперовому вигляді особисто директором. Підписання директором документів, складених адвокатом, здійснено з урахуванням свободи вибору підписанта позову, що передбачена нормою частини 2 статті 162 ГПК України: позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Відповідач змішує поняття "витрати на професійну правничу допомогу адвоката" (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України ) та "суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги" (п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України ). Тому, вартістю відправки (64, 00 грн.) позову та доданих до нього документів у паперових копіях на адресу суду та відповідача засобами АТ "Укрпошта", про які зазначає відповідач, є сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, а позивач просить стягнути витрати за труд адвоката з підготовки та здійснення відправки вказаних документів. В той же час позивач зазначає, що відповідно до протоколу погодження гонорару від 28 липня 2020 року до договору №28/07 про надання професійної правничої допомоги від 28.07.2020 вартість інших витрат (на пальне, на канцелярське та організаційно-технічне забезпечення, на відправку поштових відправлень), пов'язаних з виконанням договору, входить до вартості гонорару. Щодо того, хто може роздрукувати та відправити документи на адресу суду та відповідача, то сторона відповідача не наділена правом вирішення цього питання жодною нормою ГПК України чи будь-якого іншого чинного нормативно-правового акту. Це стосується правовідносин суто між договірними сторонами, тобто адвокатським бюро та позивачем.
Щодо впливу рішення по справі на ділову репутацію позивача зазначаємо, що якщо позивач не буде стягувати зі своїх боржників (які місяцями, а то й роками, не виконують свої грошові зобов'язання перед ним) суми боргу, господарські санкції, судові витрати, то у таких контрагентів може скластись уявлення, що позивачу можна не платити за отримані товари/послуги і ніякої господарсько-правової відповідальності вони за це не понесуть, тобто складеться репутація "слабкого контрагента" і вся господарська діяльність з часом зведеться нанівець через брак коштів.
З 04.09.2017р. відповідач знаходиться в процедурі санації, а не банкрутства. По-друге, надмірний фінансовий тягар становить, навпаки, для позивача невиплата відповідачем місяцями належних до сплати коштів, які той міг неодноразово використати на придбання/виробництво товарів для подальшої реалізації з метою отримання прибутку.
Підсумовуючи заперечення відповідача стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, позивач наголошує на тому, що дані заперечення не являють собою вимогу до суду, а суд на їх підставі позбавлений можливості їх зменшити, не тільки в силу недоведеності відповідачем, а й оскільки відповідачем у відзиві не пред'явлено конкретної вимоги за які саме адвокатські послуги та наскільки в грошовому виразі він просить зменшити заявлену суму.
Окрім цього, позивач у запереченні також зазначив, що оскільки позивачем надано до суду докази отримання професійної правничої допомоги (копії договору, протоколу погодження гонорару, акту прийому-передачі наданих послуг, платіжного доручення), оскільки ці докази обґрунтовують факт надання послуг та їх оплату і тут мова не йде про відшкодування "гонорару успіху", як у вказаному рішенні ЄСПЛ, оскільки в цих доказах міститься порядок обчислення таких витрат, оскільки в цих доказах зазначено конкретні суми, що розбиті на пункти, і вони і є тими необхідними документами на підтвердження отриманих послуг, оскільки існує прямий зв'язок між наданими послугами та справою, що розглядається, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував прохання про зменшення витрат із зазначенням, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, не навів мотивацію такого прохання та його правові підстави, не надав докази невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, та врешті-решт не конкретизував свої вимоги, а лише просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу "до розумного розміру", що не є проханням до суду в розумінні ГПК, позивач просив стягнути з відповідача на їх користь за інфляційні нарахування у розмірі 2 172 гривні 40 копійок, проценти річних у розмірі 3 797 гривень 27 копійок; стягнути судовий збір у розмірі 2 102 гривні 00 копійок; стягнути суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 621 гривня 33 копійки.
ІІ. Стислий виклад позиції відповідача.
Щодо стягнення заборгованості у розмірі 73797,43грн. 01.10.2020р. АТ "Таврійська будівельна компанія" сплатило платіжним дорученням № 14350 заборгованість в розмірі 50000,00 грн. та платіжним дорученням № 14359 заборгованість в розмірі 23794,43 грн., тому заборгованість за договором виконання робіт № УС 2077 укладеного між Акціонерним товариством "Таврійська будівельна компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" станом на 02.10.2020р. відсутня.
Щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 2172,40 грн., проценти річних у розмірі 3797,27 грн. відповідач зазначає, що 24.12.2104р. ухвалою Господарського суду Херсонської області порушено провадження у справі про банкрутство щодо АТ "Таврійська будівельна компанія" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборонено органам, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії (органам стягнення) здійснювати стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги до акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", заборонено боржнику виконання вимог, на які поширюється мораторій. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, вказано, що не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Отже, виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф, індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства. На підставі вищевикладеного, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "ТДС" Укрспецтехника" до АТ "Таврійська будівельна компанія" щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 2172,40грн., проценти річних у розмірі 3797,27 грн.
З приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32621,33 грн. відповідач зазначає наступне.
Відповідно до змісту Акту прийому-передачі № 1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) вбачається, що надана позивачу правова допомога складається з: збору доказів за справою (договір, рахунки на оплату по замовленню, видаткові накладні, платіжні доручення тощо) від позивача та обговорення майбутньої судової справи (30 хвилин), загальна вартість 941 грн.; вивчення матеріалів справи (2 години 30 хвилин), загальна вартість 4705,00 грн.; складання позовної заяви, а також викладення в ній обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, та розрахунок суми боргу з урахування сум інфляційних нарахувань, 3% річних, а також перевірка на коректність калькуляцій, що були зроблені з подальшим викладенням у письмовій формі (12 годин), загальна вартість 22584,00 грн.; складання клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (20 хвилин); підготовка позовної заяви та доданих до нього документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві (1 година 30 хвилин), загальна вартість 3764,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вважають, що вартість кількості часу, який необхідний для надання означених послуг позивачу професійної правничої допомоги значно завищено, оскільки при складанні та підготовці позовної заяви по даній справі не потребує вивчення судової практики у даній категорії спору, оскільки справа є малозначною та потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України. Відповідач вказує на явно завищений розмір витрат зазначений в акті наданих послуг, так як всі документи включаючи складення позовної заяви, розрахунки суми боргу підписані та завірені особисто директором Дєдовим М.С.
Крім того, явно завищеним є розмір витрат на підготовку позовної заяви та доданих до нього документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві, оскільки підготовка позовної заяви та доданих до неї документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві фактично є роздруківкою вказаних документів та надсилання їх на адресу суду та відповідачу не потребує наявності юридичних знань та може бути виконано будь-яким співробітником юридичної особи, загальна вартість такої відправки засобами ПАТ "Укрпошта" склала 64,00 грн., а відтак, включення даної послуги до витрат на професійну правничу допомогу також є необґрунтованими.
Позивачем не доведено обґрунтованість понесених витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, адже заявлений позов про стягнення заборгованості 73797,43 грн. відповідно до ч.5 ст. 12 ГПК відноситься до категорії малозначних справ, не становить суспільного інтересу та не впливає на ділову репутацію позивача, адже не пов'язаний з наданням оцінки вчинених правочинів з третіми особами - контрагентами.
Стягнення з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі становить надмірний тягар для позивача, який знаходиться в процедурі банкрутства, що в свою чергу суперечить принципу розподілу таких витрат.
Як вбачається з наданого акту прийому - передачі № 1 до договору № 28/07 надання професійної правничої допомоги від 28.07.2020 р., обсяг вказаних у ній робіт та час витрачений представником позивача на здійснення процесуальних дій та підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірним зі складністю виконаних ним робіт.
При цьому, позивачем не враховано, що за змістом ст. 123 ГПК України витрати на правничу допомогу є лише одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи, а тому задоволення вимог про стягнення витрат у такому розмірі призведе до необґрунтованого порушення майнового становища відповідача, який за результатами розгляду справи вимушений буде додатково нести обов'язок зі сплати судових витрат.
Також вважаємо, що віднесення до витрат на правничу допомогу адвоката зі збору доказів за справою (договір, рахунки на оплату по замовленню, видаткові накладні, платіжні доручення тощо) та обговорення майбутньої судової справи не може бути визнаним обґрунтованим та таким, що безпосередньо пов'язано зі справою, оскільки відноситься до кола правовідносин між позивачем та АБ "Варшамяна" при підготовці тексту договору про надання професійної правничої допомоги. Зазначені висновки, підтверджуються аналізом положень п. 1 розділу І договору № 28/07 від 28.07.2020 р., зі змісту якого вбачається, що адвокат вже був обізнаний про укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу № УС 2077 від 13.03.2019 р., а також стан розрахунків сторін, оскільки в зазначеному пункті договору йдеться про стягнення заборгованості.
Крім того, згідно із умовами пп. 5 розділу II договору 28/07 від 28.07.2020р. обов'язок щодо своєчасного забезпечення Бюро (адвоката) всім необхідним для виконання останнім своїх обов'язків за договором є обов'язком позивача як клієнта, а ні адвоката, як на це посилається позивач. Таким чином, посилання позивача про витрати часу з самостійного збору адвокатом доказів по справі не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), а отже, включення даної послуги до витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим; справа сторін є малозначною та не складною, у зв'язку з чим потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства оскільки стосується стягнення інфляційних витрат та 3-х відсотків річних згідно 1 (одного) акту надання послуг та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити.
Зазначені висновки підтверджуються посиланням позивача на витрачання лише 2 години 30 хвилин часу на вивчення матеріалів справи, а відтак, сумнівною вбачається необхідність витрачання для складання позовної заяви майже в 6 разів більше робочого часу.
Що ж до обґрунтування позивачем витрачання адвокатом 12 годин цього часу в тому числі на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та розрахунок суми боргу з урахування сум інфляційних нарахувань, 3% річних, що були зроблені з подальшим викладенням у письмовій формі то за змістом ст. ст. 124, 162 ГПК України ці дії можуть бути визначені як невід'ємні елементи процесуального обов'язку позивача при складанні позовної заяви, а тому визначення їх поряд з перевіркою на коректність калькуляцій як окремо наданих Позивачу послуг адвоката, що мають бути компенсовані відповідачем, є необґрунтованим.
Вважають, що позивачем не доведено належними доказами співрозмірність заявленому позову з урахуванням його ціни та незначної складності справи розміру понесеним витратам на оплату професійної правничої допомоги в господарській справі № 923/1804/14 (923/793/20) та проведення відповідачем часткових оплат за виконані робити до подачі позовної заяви до суду та повну оплату після відкриття провадження у справі в повному обсязі, надмірний розмір стягуваних витрат на професійну правничу допомогу, який складає 45% в порівняні з заявленою сумою основного боргу (73797,43 основний борг та 32621,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу), у зв'язку з чим просили суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за договором професійної правничої допомоги № 28/07 від 28.07.2020р. до розумного розміру.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, з урахуванням наявного у сторін права на продовження відповідних процесуальних строків у зв'язку із запровадженням карантину, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
13.03.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (виконавець, позивач у справі) та Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія» (замовник, відповідач у справі) укладено договір про виконання робіт № 2077 (далі Договір) (а.с. 25-34).
Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець за завданням замовника зобов'язується надати останньому послуги щодо дефектування одиниць техніки, окремих вузлів та/або агрегатів техніки, чи іншого обладнання замовника а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.
Згідно з п. 1.3 Договору, перелік робіт, необхідних матеріалів, строк виконання робіт та їх ціна визначається сторонами та вказується в Дефектних відомостях чи рахунках фактурах на оплату робіт, які є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони погоджуються, що Дефектна відомість є приблизною та може змінюватись за умов і в порядку, визначеному цим договором
Відповідно до п.2.1. Договору, послуги з дефектування та супутні послуги,які надаються виконавцем чи залученими ним третіми особами за цим Договором є платними. Загальна вартість послуг з дефектування визначається виходячи з кількості витрачених виконавцем людино/годин роботи його працівників та/або представників. Остаточна кількість витрачених люд./год. вказується в Акті надання послуг.
За пунктом 3.1 Договору, ціна ремонтних робіт, а також перелік запасних частин та інших матеріалів, необхідних для виконання ремонтних робіт визначаються Сторонами за результатами проведення дефектування Предмету ремонту та зазначаються в дефектних відомостях, які підписуються сторонами.
Згідно положення пункту 3.6 Договору, оплата робіт здійснюється у гривнях у безготівковій формі. Спосіб оплати в наступному порядку: з моменту (дати) отримання замовником рахунку на оплату або з дати підписання дефектної відомості (п.п. 3.6.1) замовник зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 50% ціни Ремонтних робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів, а решту 50% вартості Ремонтних робіт сплатити протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після отримання повідомлення про закінчення ремонту.
Відповідно до п.11.1 Договору, цей Договір набирає чинності (вступає в дію) з дати його підписання та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2019р. У випадку, якщо за 30 днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявила про намір його припинення, то Договір вважається продовженим на наступний календарний рік.
02.04.2019р. за результатами дефектування - ремонту КПП сторонами було підписано дефектну відомість №УС000068049 на загальну суму, 143 797, 43 грн. в тому числі ПДВ (а.с.36-37), після чого позивачем виставлено рахунок на оплату по замовленню №68049 від 02.04.2019р. (а.с.35).
Проте, відповідачем не здійснено оплату перших 50% ціни ремонтних робіт протягом 5 банківських днів, а саме по 09.04.2019р.
Підпунктом 3.6.2 Договору встановлено, що порушення замовником строків здійснення попередньої оплати робіт не вважається відмовою останнього від Договору. У підпункті 3.6.3 Договору сторони погодили, що у випадку порушення замовником строків здійснення попередньої оплати робіт виконавець мав право не розпочинати виконання робіт, а строки виконання робіт не починають спливати до моменту (дати) внесення замовником передоплати відповідно до умов, встановлених пунктом 3.6 і підпунктом 3.6.1 Договору.
Позивачем закінчено ремонт КПП за відсутності 50% оплати, що підтверджується підписаним 10.05.2019р. сторонами акту надання послуг №42571 на загальну суму 143 797, 43 гривень, згідно якого відповідач як замовник прийняв виконані роботи та жодних претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не мав.
Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання з проведення ремонту відповідно до пункту 5.3 Договору, в якому закріплено, що прийняття робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт, обов'язок щодо складання якого покладається на виконавця; відразу після передачі-прийняття робіт сторони зобов'язані підписати вказаний акт.
Відповідач оплатив лише частину грошових коштів у наступному порядку: 50 000, 00 гривень - 26.07.2019р., що вбачається із копії платіжного доручення №13945 від 26.07.2019р. (а.с.39); 20 000, 00 гривень - 09.07.2020р., що вбачається із копії платіжного доручення №14250 від 09.07.2020р. (а.с.40).
Згідно частин 1, 2 статті 509 ЦК, зобов'язанням, зокрема, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У частині 1 статті 626 ЦК вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу норми частини 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до змісту частин 1-2 статті 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючі інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частини 2 статті 218 ГК передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, не розрахувавшись у повному обсязі за ремонтні роботи, відповідач є таким, що неналежно виконав свої зобов'язання за Договором.
Суд зазначає, що Договір та фактичне виконання робіт відбулось у 2019р., а відповідач сплатив заборгованість за виконані роботи у 2020 році, вже після звернення позивача з позовом до суду. Так, під час розгляду справи у суді, після відкриття провадження у справі Відповідачем частково було оплачено суму заборгованості на загальну суму 73797,43 грн., що підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних доручень, зокрема: №14350 від 01.10.2020р. на суму 50000,00 грн. та № 14359 від 02.10.2020р. на суму 23794,43 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що після винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі, Відповідач частково сплатив заборгованість за виконанні роботи на загальну суму 73797,43 грн., а також враховуючи відповідну заяву позивача, якою останній підтвердив, що основна заборгованість за спірним договором відсутня, суд вбачає підстави для закриття провадження у справі в цій частині, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Враховуючи погашення відповідачем основної заборгованості, позивач у відповіді на відзив просив стягнути з відповідача 2172,40грн. інфляційних нарахувань, 3797,27 грн. 3% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач посилається на те, що згідно положення абзацу 3 пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Розмір інфляційних нарахувань на суму боргу по передоплаті в розмірі 71 898,72 гривень, що відповідач повинен був сплатити по 09.04.2019р., за період з травня 2019р. по червень 2019р. складає 141,28 гривню; оскільки 26.07.2019 відповідач здійснив платіж у розмірі 50 000, 00 гривень, які позивачем були віднесені на погашення заборгованості по передоплаті, то розмір інфляційних нарахувань на суму боргу 21 898, 72 гривень за період з серпня 2019р. по червень 2020р. складає 663,93 гривні; розмір інфляційних нарахувань на суму боргу решти 50% в розмірі 71 898, 72 гривень, що відповідач повинен був сплатити по 30.05.2019р., за період з червня 2019р. по червень 2020р. складає 1 367,19 гривень, а всього інфляційні нарахування на суму боргу складають 2 172 гривні 40 копійок, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування у вказаній сумі.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір 3% річних від суми боргу передоплати в розмірі 71 898, 72 гривень, що відповідач повинен був сплатити по 09.04.2019р., за період з 10.04.2019р. по 25.07.2019р. складає 632, 31 гривні; оскільки 26.07.2019 відповідач здійснив платіж у розмірі 50 000, 00 гривень, які позивачем були віднесені на погашення заборгованості по передоплаті, то розмір 3% річних від суми боргу 21 898, 72 гривень за період з 27.07.2019р. по 08.07.2020р. складає 626,36 гривень; оскільки відповідач здійснив платіж у розмірі 20 000, 00 гривень, які позивачем були віднесені на погашення заборгованості по передоплаті, то розмір 3% річних від суми боргу 1 898,72 гривень за період з 10.07.2020 по 31.07.2020 складає 3,43 гривні; розмір 3% річних від суми боргу решти 50% в розмірі 71 898,72 гривень, що відповідач повинен був сплатити по 30.05.2019р., за період з 31.05.2019р. по 31.07.2020р. складає 2 535,17 гривень, а всього 3% річних від суми боргу складають 3 797 гривень 27 копійок, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у вказаній сумі, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних.
При цьому, суд не приймає твердження відповідача стосовно того, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, згідно ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми, оскільки відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв на день постановлення ухвали від 24.12.2014р., та відповідно до норми частини 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, який діє з 21.04.2019р., мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Таким чином, оскільки мораторій поширюється на задоволення вимог кредиторів, зокрема, по грошових зобов'язаннях, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, то твердження відповідача про те, що не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми за порушення виконання зобов'язань, є хибними. Мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" до відповідача Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" про стягнення інфляційних нарахувань та процентів обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Враховуючи, що заборгованість відповідачем була сплачена вже після відкриття провадження у справі, а також те, що у відповідності до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з ціною позову, як 79767,10грн, так і позовної заяви з ціною позову 5969,67 грн. (2172,40 грн. інфляційних втрат + 3797,27 грн. річних (3%)), сплаті підлягає судовий збір в однаковому розмірі, а саме - 2102грн.
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 03.08.2020р. № 3599 у сумі 2102 грн., які у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" покладаються на відповідача, оскільки позов в частині стягнення 2172,40 грн. інфляційних втрат та 3797,27 грн. річних (3%) підлягає задоволенню повністю.
Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просить стягнути з відповідача 32621,33грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані копії наступних документів: договір професійної правничої допомоги №28/07 від 28.07.2020р. укладений з Адвокатським бюро «Варшамяна», протокол узгодження гонорару від 28.07.2020р. до договору, акт прийому-передачі №1 від 03.08.2020р., ордер серії КР №65621 від 03.08.2020р., платіжне доручення №3598 від 03.08.2020р. на суму 32621,33грн.
Відповідно до ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
02.10.2020р. за вх.№7419/20 відповідач у відзиві звернувся до суду з відповідним клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
10.11.2020р. за вх.№8578/20 відповідач повторно звернувся до суду з відповідним клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування свого клопотання відповідач вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 32621,33грн, які заявлені до стягнення у цій справі, є неспівмірними зі складністю цієї справи. Так, відповідно до змісту Акту прийому-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) вбачається, що надана позивачу правова допомога складається з: збору доказів за справою (договір, рахунки на оплату по замовленню, видаткові накладні, платіжні доручення тощо) від позивача та обговорення майбутньої судової справи (30 хвилин), загальна вартість 941 грн.; вивчення матеріалів справи (2 години 30 хвилин), загальна вартість 4705,00 грн.; складання позовної заяви, а також викладення в ній обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, та розрахунок суми боргу з урахування сум інфляційних нарахувань, 3% річних, а також перевірка на коректність калькуляцій, що були зроблені з подальшим викладенням у письмовій формі (12 годин), загальна вартість 22584,00 грн.; складання клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (20 хвилин); підготовка позовної заяви та доданих до нього документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві (1 година 30 хвилин), загальна вартість 3764,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідач вважає, що вартість кількості часу, який необхідний для надання означених послуг позивачу професійної правничої допомоги значно завищено, оскільки при складанні та підготовці позовної заяви по даній справі не потребує вивчення судової практики у даній категорії спору, оскільки справа є малозначною та потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України. Відповідач вказує на явно завищений розмір витрат зазначений в акті наданих послуг, так як всі документи включаючи складення позовної заяви, розрахунки суми боргу підписані та завірені особисто директором Дєдовим М.С.
Крім того, явно завищеним є розмір витрат на підготовку позовної заяви та доданих до нього документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві, оскільки підготовка позовної заяви та доданих до неї документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві фактично є роздруківкою вказаних документів та надсилання їх на адресу суду та відповідачу не потребує наявності юридичних знань та може бути виконано будь-яким співробітником юридичної особи, загальна вартість такої відправки засобами ПАТ "Укрпошта" склала 64,00 грн., а відтак, включення даної послуги до витрат на професійну правничу допомогу також є необґрунтованими.
Відповідач зазначає, що позивачем не доведено обґрунтованість понесених витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, адже заявлений позов про стягнення заборгованості 73797,43 грн. відповідно до ч.5 ст. 12 ГПК відноситься до категорії малозначних справ, не становить суспільного інтересу та не впливає на ділову репутацію позивача, адже не пов'язаний з наданням оцінки вчинених правочинів з третіми особами - контрагентами. Стягнення з АТ "Таврійська будівельна компанія" витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі становить надмірний тягар для позивача, який знаходиться в процедурі банкрутства, що в свою чергу суперечить принципу розподілу таких витрат. Як вбачається з наданого акту прийому - передачі № 1 до договору № 28/07 надання професійної правничої допомоги від 28.07.2020 р., обсяг вказаних у ній робіт та час витрачений представником позивача на здійснення процесуальних дій та підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірним зі складністю виконаних ним робіт.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу зазначає наступне.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 24.01.2019р. по справі № 910/15944/17 зауважив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019р. по справі № 905/1795/18).
Суд зазначає, що оцінка дій, що полягали у зборі доказів за справою (договір, дефектна відомість, акт надання послуг, платіжні доручення та обговорення обставин майбутньої справи зі стороною позивача) - (30 хвилин), вивчення матеріалів справи (2 години 30 хвилин), складання позовної заяви, а також викладення в ній обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, та розрахунок суми боргу з урахування сум інфляційних нарахувань, 3% річних, а також перевірка на коректність калькуляцій, що були зроблені з подальшим викладенням у письмовій формі (12 годин), складання клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (20 хвилин), підготовка позовної заяви та доданих до нього документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві (1 година 30 хвилин), не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Суд, розглянувши матеріали справи, ціну позову, малозначність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00грн.
Керуючись ст.ст.73,74,79,86, 123,126,129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 73797,43 грн. основної заборгованості.
2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м.Херсон вул.Адмірала Макарова,203, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 32702078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, кімната 417, код ЄДРПОУ 37001696) 2172,40грн. (Дві тисячі сто сімдесят дві гривень 40 коп.) інфляційного нарахування, 3797,27грн. (Три тисячі сімсот дев'яносто сім гривень 27 коп.) 3% річних, 2102,00грн. судового збору, 3000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020.
Суддя Т.Г. Пінтеліна