Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"07" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/1017/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., при секретарі судового засідання Рижому Б. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до відповідача Глінського Сергія Олеговича
про стягнення в сумі 14 677,38 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
У жовтня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Глінського Сергія Олеговича , у якій просить стягнути з відповідача 9 991,95 грн інфляційних та 4 685,43 грн 3% річних за кредитним договором № б/н від 19.06.2013.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, 19.06.2013 фізичною особою-підприємцем Глінським Сергієм Олеговичем підписано заяву про відкриття поточного рахунку, за якою відповідач приєднався ло "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку складають договір банківського обслуговування, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом 52 000,00 грн. У свою чергу, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/101/15 від 02.04.2015 стягнуто з фізичної особи - підприємця Глінського Сергія Олеговича на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 52 000,00 грн заборгованості за кредитом, 13 860,24 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 780,01 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 744,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом. Відповідач рішення суд не виконав, заборгованості за тілом кредиту у розмірі 52 000,00 грн не погасив, внаслідок чого позивач здійснив нарахування 9 991,95 грн інфляційних та 4 685,43 грн 3% річних за кредитним договором № б/н від 19.06.2013, які просить стягнути у судовому порядку.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 173, 174 ГК України, ст. 526, 530, 625 ЦК України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк і порядку, передбаченими ГПК України та ухвалою суду від 29.10.2020, не скористався, отже, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.
29.10.2020 ухвалою Господарського суду Рівненської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 07.12.2020.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
19.06.2013 відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою останній приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку складають договір банківського обслуговування (договір) та фактично взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
За умовами зазначеного договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (Умови).
Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).
Згідно з п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
У п. 3.2.1.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").
Пунктом 3.2.1.1.6 Умов урегульовано, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).
Відповідно до п. 3.2.1.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Судом установлено, що позивач свої зобов'язання за договором від 19.06.2013 виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 52 000,00 грн, що підтверджується довідкою позивача від 30.12.2014 № 08.7.0.0.0/141230135602 та випискою з банківського рахунку.
За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.2.1.4.1 Умов).
Згідно з п. 3.2.1.4.1.1-3.2.1.4.1.4 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Відповідно до п. 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
За п. 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Пунктом 3.2.1.5.1 Умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Згідно з п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
У зв'язку з невиконанням фізичною особою - підприємцем Глінським Сергієм Олеговичем Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення в сумі 78 181,14 грн, з яких: 52 000,00 грн заборгованості за кредитом, 15 657,13 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 780,01 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 744,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/101/15 від 02.04.2015 позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи - підприємця Глінського Сергія Олеговича на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 52 000,00 грн заборгованості за кредитом, 13 860,24 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 780,01 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 744,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, у решті позову відмовлено.
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором та судовим рішенням, у тому числі щодо погашення заборгованості по тілу кредиту, не виконав, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування 9 991,95 грн інфляційних та 4 685,43 грн 3% річних.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов'язані із застосуванням відповідальності за несвоєчасне повернення кредитних коштів, регулювання яких здійснюється ЦК України та ГК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Приписами ст. 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/101/15 від 02.04.2015 стягнуто з фізичної особи - підприємця Глінського Сергія Олеговича на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 52 000,00 грн заборгованості за кредитом, 13 860,24 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 780,01 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 744,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Доказів виконання судового рішення, у тому числі щодо погашення тіла кредиту в сумі 52 000,00 грн, відповідачем суду не надано.
У силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з практикою Європейського суду право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Желтяков проти України», «Христов проти України»).
Отже, судом установлено, що обставини справи, пов'язані із наявністю невиконаних відповідачем зобов'язань за кредитним договором, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак не потребують доказування у цій справі.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019, у справі № 302/4494/16-ц від 31.10.2018).
Зважаючи на викладене, суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 4 685,43 грн (при заявленому - 4 685,43 грн), а інших - 9 991,95 грн (при заявленому - 9 991,95 грн) (розрахунок додається), отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Щодо підсудносі спору.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (вказана правова позиція висловлена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/23144/18 від 09.10.2019).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат в сумі 2 102,00 грн, що складаються із судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір в розмірі 2 102,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Глінського Сергія Олеговича про стягнення 14 677,38 грн задовольнити.
Стягнути з Глінського Сергія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 9 991,95 грн інфляційних та 4 685,43 грн 3% річних.
Стягнути з Глінського Сергія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 2 102,00 грн судового збору.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570).
Відповідач: Глінський Сергій Олегович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 07.12.2020 року.
Суддя О. Андрійчук