Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"07" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/941/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріалами справи
за позовом Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент Центр"
до Фізичної особи - підприємця Глябця Віктора Костянтиновича
про стягнення у сумі 9 408,68 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
У вересні 2020 року Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення "Інструмент Центр" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Глябця Віктора Костянтиновича (відповідач) про стягнення в сумі 9 408,68 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 23.03.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ІЦВ 1528, за яким постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, а останній - прийняти та оплати його. На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 14 686,00 грн, про що свідчать видаткові накладні, однак відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 9 500,00 грн, отже, за ним рахується заборгованість у розмірі 5 186,00 грн. Крім того, позивач здійснив нарахування штрафу в розмірі 518,60 грн, 3 422,76 грн пені та 281,32 грн 3% річних, які просить стягнути у судовому порядку.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 115, 16, 526, 625, 1049, 1050 ЦК України.
Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду та ГПК України, не подав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
Суд уважає за необхідне зазначити, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.
Ухвалою суду від 29.09.2020 позовну заяву Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент Центр" залишено без руху.
Ухвалою суду від 16.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.11.2020.
У судовому засіданні 09.11.2020 оголошено перерву на 07.12.2020.
Заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
23.03.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ІЦВ 1528, за п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язався поставити будівельне обладнання, драбини, бетонозмішувачі, тачки та інший інструмент (товар), в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках за заявками покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити товар на умовах цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем прийнятих на себе зобов'язань. У тому випадку, якщо на день припинення договору від жодної із сторін не надійшло пропозицій про припинення правовідносин, договір вважається укладеним на той самий строк і на тих же умовах. Дострокове припинення договору можливе лише у тому випадку, коли одна із сторін не менш ніж за місяць у письмовій формі повідомить про це іншу сторону. Підписанням цього договору всі попередні домовленості, листування та інше втрачають силу (розділ 10 договору).
Відповідно до підп. 5.2.1. п. 5.2. договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товар у кількості та асортименті, зазначених у накладній на отримання товару відповідно до п. 2.2. цього договору.
За п. 2.1.- 2.4., 2.9. договору постачання товару здійснюється на умовах EXW: м. Дніпро, склад постачальника відповідно до правил "Інкотермс - 2010". Передача (здача - приймання товару) здійснюється згідно з накладною в термін, погоджений між сторонами в заявках (п. 1.2. договору). Постачання вважається здійсненим з моменту надання товару в розпорядження покупця, підписання акту приймання - передачі або видаткової накладної. Приймання товару за кількістю і зовнішньому вигляду здійснюється сторонами відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору за актом приймання - передачі товару за кількістю і зовнішнім виглядом. За наявності заперечень постачальник в погоджений термін вживає заходів щодо їх врегулювання. Перехід права власності на товар, який є предметом поставки за цим договором, здійснюється в момент приймання товару покупцем та підписання документів, передбачених п. 2.2. цього договору. Невідповідність якості або кількості товару в процесі його отримання покупцем фіксується в акті приймання - передачі товару за кількістю та зовнішнім виглядом у присутності представника постачальника (перевізника).
Як установлено судом із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14 686,00 грн, про що свідчать видаткові накладні № ИЦ-104023 від 20.04.2018 від 20.04.2018 на суму 3 843,01 грн, ИЦ-104653 від 17.05.2018 на суму 5 060,00 грн, № ИЦ - 105148 від 11.06.2018 на суму на суму 3 940,99 грн, № ИЦ - 105480 від 22.06.2018 на суму 1 842,00 грн, акти приймання - передачі товару за кількістю та зовнішньому вигляду від 11.06.2018, 22.06.2018, а також товарно-транспортні накладні.
Відповідно до п. 3.1.- 3.4. договору загальна сума договору визначається як вартість усього товару, що поставляється за цим договором, з урахуванням ПДВ. Покупець здійснює повну оплату заявленого товару згідно з виставленими постачальником рахунками протягом 14 календарних днів від дати виписки видаткових накладних. Оплата здійснюється покупцем самостійно в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням або шляхом внесення готівкових коштів через установи банку на рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Всі платежі, що надійшли від покупця на рахунок постачальника у якості оплати придбаного на підставах договору товару, незалежно від зазначення їх призначення у платіжному дорученні, приймаються в рахунок боргу покупця у хронологічному порядку.
Згідно з п. 5.1.1. договору покупець, зобов'язався оплатити товар у розмірі, строки, на умовах, передбачених п. 3.1.- 3.7. цього договору.
Судом установлено, що відповідач, отримавши товар, розрахувався за нього частково, сплативши 9 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 574 від 22.05.2018 на суму 3 000,00 грн, № 591 від 15.06.2018 на суму 2 000,00 грн, № 593 від 19.06.2018 на суму 2 000,00 грн, № 598 від 03.07.2018 на суму 2 000,00 грн, № 606 від 14.08.2018 на суму 500,00 грн, відтак розмір основного боргу становить 5 186,00 грн (14 686,00 грн - 9 500,00 грн).
25.07.2019 та 18.12.2019 позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити суму основного боргу у розмірі 5 186,00 грн за поставлений товар, проте відповідач залишив претензії без відповіді та задоволення.
Окрім того, згідно з п. 6.1. договору у разі невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 518,60 грн штрафу, 3 422,76 грн пені та 281,32 грн 3% річних.
Згідно з п. 6.3. договору у разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару, передбачених п. 3.2. цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день.
У разі несплати поставленого товару у строк більш ніж 21 календарний день від дати виписки видаткових накладних, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до усталеної судової практики, підстав для відступу від якої суд не вбачає, рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 цього Кодексу; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити платежі згідно з умовами та у порядку виконання зобов'язань, визначених договором.
Як установлено судом, відповідач, отримавши від позивача товар на загальну суму 14 686,00 грн, що підтверджується видатковими, товарно - транспортними накладними та актами прийому-передачі, своєчасно розрахунків за нього не провів, оплативши 9 500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а отже, сума основного боргу становить 5 186,00 грн, відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, здійснив нарахування 281,32 грн 3 % річних.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, установив, що їхній розмір становить 345,80 грн (при заявленому - 281,32 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Стосовно нарахування позивачем штрафу та пені, то слід зазначити таке.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно д ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).
За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Окрім того, приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Заразом за розрахунком пені, наданим позивачем, останній застосував пеню у розмірі 0,1% від несплаченої у встановлений строк суми за кожен день прострочення, що перевищує розмір, встановлений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України.
Ураховуючи наведене, оскільки передбачена у п. 6.3. договору база нарахування пені суперечить нормам цивільного та господарського законодавства, то застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% штрафу та пені, суд установив, що розмір першого становить 518,60 грн (при заявленому 518,60 грн), а другої - 900,14 грн (при заявленому 3 422,76 грн) (розрахунок додається), а відтак штраф підлягає задоволенню у заявленому розмірі, а пеня - частковому задоволенню.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 5 186,00 грн основного боргу, 900,14 грн пені, 518,60 грн штрафу та 281,32 грн 3% річних.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 1 538,45 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент Центр" до Фізичної особи - підприємця Глябця Віктора Костянтиновича про стягнення у сумі 9 408,68 грн задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Глябця Віктора Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент Центр" (49081, м. Дніпро, Артільна, 5, ідентифікаційний код 20282472) 5 186,00 грн основного боргу, 900,14 грн пені, 518,60 грн штрафу та 281,32 грн 3% річних.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 522,62 грн пені відмовити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Глябця Віктора Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент Центр" (49081, м. Дніпро, Артільна, 5, ідентифікаційний код 20282472) 1 538,45 грн судового збору.
Позивач: Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення "Інструмент Центр" (49081, м. Дніпро, Артільна, 5, ідентифікаційний код 20282472).
Відповідач: Фізична особи - підприємець Глябець Віктор Костянтинович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 07.12.2020.
Суддя О. Андрійчук