ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 жовтня 2020 року м. Київ № 640/14429/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Гаєва Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (вул.Новокостянтинівська,20,Київ 80,04080, код ЄДРПОУ41946011)
до за участі третьої особи: Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова 18/9,м.Київ,01133, код ЄДРПОУ00032945) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85,Київ 80,04080, код ЄДРПОУ19480600)
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", в якому позивач просить суд:
«Визнати незаконними дії Фонду державного майна України щодо прийняття п. 2 Наказу від 20.11.2019 № 1140 «Про внесення змін до Наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 163 «Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, які підлягають приватизації в 2019 році» в частині включення ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» в «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, в тому числі тих, які передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році».
Визнати незаконним п. 2 Наказу від 20.11.2019 № 1140 «Про внесення змін до Наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 163 «Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, які підлягають приватизації в 2019 році» в частині включення ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» в «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, в тому числі тих, які передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році».
Зобов'язати Фонд державного майна України виключити ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» із «Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, в тому числі тих, які передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році» затвердженого п. 2 Наказу від 20.11.2019 № 1140 «Про внесення змін до Наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 163 «Про затвердження переліку об'єктів малої приватизації, які підлягають приватизації в 2019 році».
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на думку позивача, включено третю особу до переліку, оскільки, відповідно до приписів Закону України «про ринок електроенергії» третя особа є постачальником «останньої надії», та має були підприємством державної форми власності.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення та дій.
Також відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі, з мотивів непідсудності даної справи адміністративному суду.
Зазначене клопотання судом відхилене з огляду на те, що позов подано не для захисту будь - яких майнових прав позивача, а діяльність відповідача щодо визначення переліку об'єктів для приватизації судом вбачається саме реалізацією владних (управлінських) функцій.
Третьою особою жодних пояснень суду не надано, представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши усні пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.11.2019 Фондом державного майна України було видано наказ № 1140 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році (із змінами), яким державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (далі тексту - ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО») було внесено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих що передані в які підлягають приватизації в 2019 році.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, наказом відповідача від 10.08.2020р. №1320 внесено зміни до вищезазначеного переліку, та виключено позицію щодо приватизації третьої особи.
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України від 18 січня 2018 року N 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон N 2269-VIII), приватизацією є платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб.
Згідно із статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 26 червня 2018 року у справі № 802/1064/17-а, від 03 липня 2018 року у справі № 826/16634/16.
Поряд з цим, слід відмітити, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 822/3345/17 зазначено, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача, при цьому захист порушеного права на майбутнє не допускається.
Вказане повністю відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, Суд зазначив, що право особи на звернення до ЄСПЛ пов'язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], № 29381/09 та№ 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011).
Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Бердєн проти Сполученого Королівства п. 33, від 29 квітня 2008).
Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).
Позивач не зазначає про наявність прав безпосередньо позивача, порушених оскаржуваним рішенням, натомість посилається на порушення норм чинного законодавства України. При цьому, на думку суду, позивач не наділений правом контролю за дотриманням Фондом державного майна України норм Законів України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновків про відсутність порушення прав позивача оскаржуваним рішенням під час визначення об'єкту, що підлягає приватизації, у зв'язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 29.10.2020.
Повний текст рішення підписано 04.12.2020.
Суддя С.К. Каракашьян