ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
05 листопада 2018 року м. Київ № 826/11/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Стринадко О.Г., представників позивача Лозінського В.Ф., Руденка А.О., представника третьої особи Ліндаєва О.С., у відсутність представників інших учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни, Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поштовий", про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
У лютому 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" (ОСББ "Престиж") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни (Маматова В.В.), Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, щодо:
- визнання протиправним та скасування рішення Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Популинського району Житомирської області від 16.08.2017, індексний номер 36646294 та запису про право власності №22925733 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 );
- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Замфір Олега Миколайовича Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 07.09.2017, індексний номер 369597713 та запису про право власності №22217075 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;
- визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В.В. від 20.10.2017, індексний номер 37675204 та запису про право власності №22925733 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПОШТОВИЙ" (ТОВ "Торговий дім "ПОШТОВИЙ") (код ЄДРПОУ 41656527);
- визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В.В. від 09.11.2017, індексний номер 38036348 та запису про право власності №23274524 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Торговий дім "ПОШТОВИЙ" (код ЄДРПОУ 41656527).
Підставою звернення до суду з позовом стали протиправні, на думку позивача, рішення про державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 за третіми особами.
Так, в обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачу була передана квартира АДРЕСА_1 згідно акту №1/577 від 01.10.1998 Акціонерним товариством «ХК «Київміськбуд».
Однак, відповідачі в порушення вимог статей 10, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), протиправно прийняли спірні рішення та внесли до відповідних державних реєстрів записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 без належних на те правових підстав, чим позбавили позивача квартири, яка 19 років використовується останнім для службових потреб.
При цьому, позивачем зазначено, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним об'єктом нерухомості з якого не виокремлювався інший об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 .
Крім того, ОСББ "Престиж" наполягає на скасуванні спірних рішень щодо перереєстрації зазначених квартир за ТОВ "Торговий Дім "Поштовий", оскільки вважає, що ОСОБА_1 та ТОВ "Торговий Дім "Поштовий" є пов'язаними між собою особами та перереєстрували право власності виключно з метою юридичного підтвердження факту добросовісного набуття права власності та створення перешкод у поновленні порушеного права позивача на володіння майном.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2018 відкрито провадження у справі №826/11/18 та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) й третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 та ТОВ "Торговий Дім "ПОШТОВИЙ".
В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, в заяві про зміну підстав адміністративного позову, письмових поясненнях та наданих доказах.
Представник третьої особи проти задоволення позову заперечив та вказав, що рішення про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та третіми особами, суд врахував наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (№29458/04 та №29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві … керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria №7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium №32492/96).
У своїх оцінках Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Так, згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України слідує, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Визначення суб'єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, а саме - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Для розгляду будь-якого спору адміністративний суд має встановити, що пред'явлений на вирішення суду спір містить публічно-правовий зміст/характер. Для з'ясування характеру спору судам слід враховувати, що протилежним за своїм значення до публічно-правового є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи (суб'єктів владних повноважень), але і здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Законодавець, вказуючи про можливість оскарження в адміністративному порядку будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не зазначив чітких критеріїв віднесення певного спору до публічно-правового чи, відповідно, приватноправового.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. На переконання суду, вказане підтверджує відсутність у адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про цивільне право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.
Суд з'ясував, що в якості обґрунтування заявлених позовних вимог про скасування рішень відповідача про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "Торговий Дім "Поштовий" позивач вказує на відсутність правових підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно ТОВ "Торговий Дім "Поштовий". На переконання ОСББ "Престиж", відповідач протиправно зареєстрував за вказаною юридичною особою право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею та у подальшому протиправно відчужено ОСОБА_1 на користь ТОВ "Торговий Дім "Поштовий".
Тобто, в основу обґрунтування протиправного характеру оскаржуваних рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В.В., а саме: від 20.10.2017, індексний номер 37675204, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Торговий дім "ПОШТОВИЙ" та від 09.11.2017, індексний номер 38036348, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Торговий дім "ПОШТОВИЙ", покладено не порушення порядку та процедури проведення державної реєстрації права власності, а відсутність правових підстав для набуття права власності в особи, за якою у подальшому таке право було зареєстровано. Такі аргументи безумовно свідчать про існування спору про право у межах даних правовідносин.
Приписи частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Крім того, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі №6-140цс14 власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Верховний Суд України зазначив, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.
Положеннями частини п'ятої статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Приймаючи до уваги, що предметом оскарження в цій частині позовних вимог є рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора, в обґрунтування протиправності (правомірності) яких позивачем покладено заперечення можливості набуття права власності третьою особою на спірне нерухоме майно, суд дійшов висновку про неможливість розгляду цієї частини позовних вимог в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі, незважаючи на суб'єктний склад сторін даного спору.
Приписами пункту 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За викладених підстав, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про скасування рішень та записів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової В.В. щодо державної реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за ТОВ "Торговий Дім "Поштовий", як таких, що не належать розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вказаний спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі №826/11/18 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Престиж" до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни, Комунального підприємства "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поштовий", про визнання протиправними та скасування рішень, - в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування:
- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни від 20.10.2017, індексний номер 37675204, та запису про право власності №22925733 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПОШТОВИЙ" (код ЄДРПОУ 41656527);
- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни від 09.11.2017, індексний номер 38036348, та запису про право власності №23274524 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПОШТОВИЙ" (код ЄДРПОУ 41656527).
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали складено 12.11.2018.
Суддя О.М. Чудак