23.11.2020 Справа №607/16993/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
за участю секретаря судового засідання Хримко У.А.
учасників справи
позивача ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
представник третьої особи Александров В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради про стягнення майнової та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради про стягнення майнової та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Посилаючись на те, що він 07 квітня 2018 року, керуючи транспортним засобом марки Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Микулинецькій, 46 у м. Тернополі, допустив наїзд на перешкоду (вибоїну) на дорожньому покритті, що призвело до механічного пошкодження автомобіля. Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що відповідачами не був проведений своєчасний ремонт дороги, не встановлено на пошкодженій ділянці дороги попереджувальні знаки або попередження та не огороджено вибоїни, тобто є вина обох відповідачів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль зазнав механічних пошкоджень, вартість матеріального збитку згідно зі звітом про оцінку вартості автомобіля від 11 травня 2018 року становить 9 159,79 грн. У зв'язку з пошкодженням автомобіля йому завдано моральних страждань, які проявляються у втраті душевного спокою, витрачання часу на оформлення відповідних документів, консультації тощо, також порушився стабільний ритм його способу життя і він змушений докладати зусиль для його нормалізації.
У зв'язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові та заяві про зміну підстав позову, позивач просить позов задовольнити та стягнути з Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 , заподіяну майнову шкоду в розмірі 9 159,79 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. та судові витрати.
У судовому засіданні позивач та його представник зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань, викладених у позові, та просить його задовольнити.
Представник Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради подано відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що управлінням, як розпорядником коштів виділених органом місцевого самоврядування, у тому числі за результатами проведення відповідних процедур закупівель, укладено договори із Тернопільським міським шляховим ремонтно-будівельним підприємством «Міськшляхрембуд» (далі - виконавець) щодо поточного ремонту вулично -дорожньої мережі м. Тернополя. Також управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради за результатами розгляду листів відділу технічного нагляду інформувало виконавця про необхідність ліквідації виявлених технічним наглядом недоліків шляхово-мостового господарства. Крім того, відділ технічного нагляду здійснює контроль і технічний нагляд за здійсненням, якістю, обсягом наданих послуг та за дотриманням затверджених розцінок.
Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради погоджуються плани-графіки поточного ремонту вулиць і доріг м. Тернополя, складені відповідно до вимог Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 вересня 2003 року № 154, відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради з метою проведення оплати виконавцю за виконані роботи в межах виділених коштів.
Відповідно до вказаного Порядку № 154 відповідальність за якість та своєчасне виконання робіт з ремонту та утримання об'єктів благоустрою несе виконавець робіт (підрядник) відповідно до законодавства (пункт 2.21.).
Рішення органу місцевого самоврядування згідно зі статтею 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою стосовно передачі хоча б однієї вулиці чи дороги в межах м. Тернополя на баланс управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради не приймалось, у матеріалах справи такі рішення відсутні.
Позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідачів у завданні йому майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а судами в оскаржуваних рішеннях це не досліджено із посиланням на норми чинного законодавства та докази. Також позивач не надав доказів на підтвердження того, що він є власником пошкодженого транспортного засобу.
Представник Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради усудовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позов.
Представник відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради подав пояснення на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відшкодувати шкоди повинна здійснювати підрядна організація.
Правом на подання відповідь на відзив позивач не скористалися.
При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2019 року.
Постанова Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року.
Постанова Верховного суду від 08 квітня 2020 року.
Ухвалою суду прийнято до провадження.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено фактичні обставин справи та зміст спірних правовідносин.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Судом встановлено, що 07 квітня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Ford Fiesta, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Микулинецькій, 46 у м. Тернополі, допустив наїзд на перешкоду (вибоїну) на дорожньому покритті, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.
По факту дорожньо-транспортної пригоди працівниками батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області складено схему місця події від 07 квітня 2018 року, акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 07 квітня 2018 року, а в подальшому - протокол про адміністративне правопорушення від 23 травня 2018 року.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року провадження в адміністративній справі № 607/9627/18 стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про притягнення їх до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 140 КУпАП закрито у зв'язку з наявністю обставин, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, тобто відсутністю в діях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , складу адміністративного правопорушення.
Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 11 травня 2018 року, складеним аварійним комісаром, виявлено поріз автошини переднього правого колеса, деформовано диск переднього правого колеса, поріз із розривом заднього правого колеса.
Відповідно до звіту про оцінку автомобіля марки «Ford Fiesta», номерний знак НОМЕР_1 , від 11 травня 2018 року вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля становить 9 159,79 грн.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду (статті 1166, 1167 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною третьою статті 14 та частиною першою статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, своєчасне виявлення перешкод дорожнього руху та їх усунення а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними направляючими засобами: організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198 встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Судом установлено, що автомобільна дорога по вул. Микулинецькій у м. Тернополі відноситься до доріг м. Тернополя та перебуває у власності територіальної громади м. Тернополя.
Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради є уповноваженою Тернопільською міською радою комунальною установою, що відповідальна за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах.
Управління житлово - комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради є розпорядником коштів та замовником робіт щодо поточного ремонту вулично-дорожньої мережі м. Тернополя та відповідно проводить оплату за виконані роботи.
Згідно з Положенням про відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради, затвердженим рішенням Тернопільської міської ради від 30 квітня 2010 року № 5/34/84, відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради створений при управлінні житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, підзвітний, підконтрольний засновнику, який координує його діяльність через уповноваженого заступника міського голови, його метою є ведення контролю, технічного нагляду та утримання шляхово-мостового господарства.
Реалізуючи повноваження у сфері утримання шляхово-мостового господарства, між управлінням житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради та Тернопільським міським шляховим ремонтно-будівельним підприємством «Міськшляхрембуд» 15 січня 2018 року, 27 лютого 2018 року, 23 березня 2018 року, 27 березня 2018 року, тобто до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, укладалися тристоронні договори, за умовами яких управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради (Замовник), доручало, а Тернопільське міське шляхове ремонтно-будівельне підприємство «Міськшляхрембуд» (Виконавець) приймало на себе зобов'язання щодо надання послуг з поточного ремонту ліквідації глибоких вибоїн проїзної частини вулиць м. Тернополя.
Згідно з пунктом 6.3. вищевказаних договорів відповідальність за неякісне надання послуг та бездіяльність, які призвели до аварійної ситуації чи пошкоджень несе Виконавець.
Відповідно до роз'яснень, наданих судам у пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з вимогами частини 2 статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Для виникнення в особи обов'язку з відшкодування шкоди за змістом вимог частини другої статті 1172 ЦК України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв'язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб'єктивного складу відповідних відносин, зокрема, наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника.
Отже, якщо шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/342/16 та у постановах Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі № 6-1083цс15, від 28.11.2011 у справі № 3-117гс11.
Доводи відповідача про те, що відповідальність за завдану шкоду перед позивачем має нести підрядник, а не Управління житлово - комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради не заслуговують на увагу, оскільки шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник. При цьому відповідальність за неякісне надання послуг та бездіяльність, які призвели до аварійної ситуації чи пошкоджень несе підрядник перед замовником.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено протиправність поведінки відповідача, яка полягала у незабезпеченні ним належного утримання автомобільної дороги по вул. Микулинецькій у м. Тернополі; доведено факт спричинення шкоди та існування причинного зв'язку між незадовільним станом дороги та спричиненою шкодою, а також вину відповідача, що свідчить про наявність повного складу правопорушення, необхідного для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, тому завдана позивачу шкода у результаті дорожньо-транспортної пригоди, підлягає стягненню саме з Управління житлово - комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради.
Згідно частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з Управління житлово - комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 , кошти в розмірі 9159,79 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої, частиною четвертою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Отже, зобов'язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин.
Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов'язань є обов'язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Оцінюючи розмір компенсації завданої позивачу моральної шкоди суд враховує характер завданої шкоди, їх тривалість та надані докази в обґрунтування посилань позивача на ті наслідки, що виникли після завданої шкоди. Так, з урахуванням встановлених судом порушень законних прав позивача з вини відповідача, що призвели до моральних страждань у вигляді душевного хвилювання з цього приводу, незручностях завданих відключення від електропостачання будинку, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача компенсація за спричинену моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 5 000,00 грн.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає, що звертаючись з позовом позивач заявив вимогу про покладення судових витрат на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем подано договір про надання правової допомоги від 17 липня 2018 року, акти приймання - передачі послуг, квитанції.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума гонорару в розмірі 8000,00 грн. є співмірною із складністю справи та ціною позову, фінансованого стану сторін, відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат, а тому слід стягнути судові витрати заявлені позивачем в розмірі 8000,00 грн.
Також підлягають стягненню з відповідача в користь позивача судовий збір в розмірі 704,80 грн. та витрати пов'язанні з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи проведення оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 840 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статтями 15, 16, 20, 22, 1166, 1172, 1192 ЦК України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради про стягнення майнової та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 , заподіяну майнову шкоду в розмірі 9 159,79 грн. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 79 копійок), моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок), судові витрати в розмірі 9 544,8 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, місцезнаходження: вул. Коперніка, 1 м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35939939.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради, місцезнаходження: вул. Коперніка, 1 м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21156999.
Повний текст рішення суду буде складено та підписано 03 грудня 2020 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко