26.11.2020 Справа №607/12627/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванка О. М.
за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.
учасників справи
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника відповідача Клим А. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено, що на нього безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД № 022580 від 17.08.2019 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, та постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, справа №595/1579/19, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Також на нього складено постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 345024 від 17 серпня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2020 року та Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 345024 від 17 серпня 2019 року, якою накладено на позивача адміністративне стягнення у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідач є його кривдником який неодноразово вчинив щодо нього протиправну поведінку (прийняв щодо нього протиправні рішення, а також вчинив щодо нього протиправні дії щоб прийняти ці протиправні рішення). Спричинення йому моральної шкоди є протиправна поведінка відповідача - делікт. Така протиправна поведінка тягне виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди, змістом якої є його право на відшкодування завданої йому шкоди і обов'язок відповідача, що завдав шкоду, відшкодувати її. В їх випадку для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків наявний повний складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача (дія чи бездіяльність), шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; а також вина правопорушника. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною йому моральною шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка передує шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Позивачу не керував транспортним засобом та йому не видано посвідчення водія на керування транспортним засобом. Закріпленні за відповідачами обов'язки дають йому всі підстави розраховувати на порядне та правомірне ставлення до нього з боку відповідача і не обманювати його.
У зв'язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. та судові витрати в розмірі 19 000,00 грн.
У судовому засіданні позивача та його представник зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.
Представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що сам факт наявності рішення суду яким закрито провадження в адміністративній справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та беззаперечною підставою для її відшкодування. На дані правовідносини жодним чином не розповсюджується презумпція моральної шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та чіткого розрахунку суми відшкодування.
Необхідно звернути увагу і на той факт, що в рамках розгляду адміністративних справ за ч.2 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП судом не встановлено жодного факту протиправної чи незаконної дії чи бездіяльності зі сторони поліцейського у відношенні особи позивачки. У випадку ж наявності такої дії чи бездіяльності судом було б ініційовано передачу відповідних матеріалів до органів ДБР, прокуратури чи інших компетентних органів для проведення подальшого розслідування по факту. З наведеного випливає, що зі сторони органу поліції відсутні будь - які протиправні дії. Тому твердження позивача висловлене в тексті позову про те, що розмір відшкодування моральної шкоди визначено ступенем вини відповідача, а саме вчиненням ним протиправної поведінки умисно є абсолютно безпідставним та жодним чином не підтвердженим.
Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності працівника поліції в межах адміністративного проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав. Стосовно складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП яке не являється кінцевим рішенням по справі то воно жодним чином не могло спричинити завдання позивачеві моральної шкоди. Рішення суду про задоволення позову та скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, свідчить про реалізацію ним передбаченого КУпАП та Кодексом адміністративного судочинства України права на оскарження процесуальних рішень уповноваженого органу і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України
При розгляді даної справи необхідно зосередитись на не співмірності негативних наслідків для позивача та заявленої ним суми відшкодування моральної шкоди. Даний факт не співмірності стосується також і поданого позивачем попереднього розрахунку суми судових витрат. Вказані суми не мають нічого спільного з об'єктивною реальністю. Тому просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.
У судову засіданні представник Державної казначейської служби України підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.
При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД № 022580 від 17.08.2019 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, справа №595/1579/19, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 345024 від 17 серпня 2019 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2020 року та Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 345024 від 17 серпня 2019 року, якою накладено на позивача адміністративне стягнення у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суду пояснили, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія і не вміє керувати транспортним засобом. На даний час працівники поліції приїжджають в село і розпитують за ОСОБА_1 серед людей в магазині з приводу не перебування його в стані алкогольного сп'яніння. Ці всі обставини завдають йому моральних страждань, стресів, сором перед сусідами.
Суд погоджується з аргументами позивача про заподіяну йому шкоду, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, справа №595/1579/19, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Також рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2020 року та Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 345024 від 17 серпня 2019 року, якою накладено на позивача адміністративне стягнення у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинною постановою суду та рішенням суду порушення законного порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання, у цьому випадку застосовуються визначені статтею 1174 ЦК України загальні підстави цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, та положення статті 1167 ЦК України.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».
Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18), від 26 лютого 2020 року в справі № 142/143/17 (провадження № 61-5739св19), від 01 липня 2020 в справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача у розмірі 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, які підлягають стягнення з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь працівників поліції не спростовують висновку суду, оскільки постановою суду та рішенням суду закрито за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що свідчить про право особи на отримання відшкодування.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.
Згідно частин 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно п.13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;
Тому, суд вважає, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу Українина користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, буд. 10, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720.
Відповідач: Державна казначейська служба України,місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.
Повний текст рішення суду складено та підписано 03 грудня 2020 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко