03.12.2020 Справа №607/20780/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Грицай К.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
02 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Провадження у вказаній цивільній справі не відкрите.
Крім того, позивач подала суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, щодо відчуження автотранспортних засобів згідно Відповіді Регіонального Сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області №31/19-М-89аз від 10.11.2020 p., а саме автомобілі CHEVROLET AVEO 2006 р.в., CHEVROLET AVEO 2005 р.в., DAEWOO LANOS 2007 р.в., ВАЗ 2105 1990 р.в. та причіп ПГМФ 2012 р.в., які зареєстровані за ним.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що враховуючи предмет та підстави позову, ОСОБА_2 може винити дії щодо відчуження спірного майна третім особам, що може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
Перевіривши надані матеріали, вважаю за необхідне заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, судом встановлено, що остання не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а саме: не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
У п. 2) ч. 1 ст. 176 ЦПК України вказано, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 17.10.2014 року, № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК (в ред. до 15.12.2017 року) такий обов'язок покладається на позивача.
Отже, із вищезазначених норм закону випливає, що обов'язок визначити ціну позову покладено на позивача.
У відповідності до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Разом з тим, вважаю за необхідне роз'яснити, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника чи його представника повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
Також звертаю увагу, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяК. М. Грицай