01.12.2020 Справа №607/24512/18
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018210010002877 від 29 вересня 2018р. про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Тернополя, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, заміжньої, з вищою освітою, працюючої, раніше не судимого,
-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
29 вересня 2018 року близько 09 год. 30 хв. у ОСОБА_3 , яка перебувала у приміщенні квіткового кіоску АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин, виник словесний конфлікт із ОСОБА_7 , в ході якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, 29 вересня 2018 року близько 09 години 30 хвилин, ОСОБА_3 перебуваючи на території квіткового ринку, а саме у приміщенні квіткового кіоску АДРЕСА_2 , під час вищевказаного словесного конфлікту, нанесла один удар кулаком правої руки в праву ділянку обличчя ОСОБА_7 . В результаті злочинної діяльності ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця нижньої повіки правого ока, який за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого її кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не визнала, просить її виправдати та надали покази, із яких вбачається, що в той день вона разом із своєю матір'ю працювали в кіоску № НОМЕР_1 , в кіоску № НОМЕР_2 була ОСОБА_7 . Неприязних відносин між ними раніше не виникало, так як вона працювала у ОСОБА_7 , а потім купила свій кіоск. По квітковому коридору йшов чоловік, зупинився між їхніми кіосками, щось розглядував, вона його запитала, чи може чимось допомогти, проте, той чоловік розмовляв по телефону і пішов. ОСОБА_7 почала в її сторону грубо виражатися, обзивати її, виясняла відносини з приводу клієнта. У відповідь вона відповіла ОСОБА_7 такими же словами. Після чого до неї прийшла дочка ОСОБА_7 , яка накинулася на неї і почала бити за те, що вона ображає її матір і між ними виник конфлікт. Після чого прийшов син ОСОБА_7 . На конфлікт між нею та дочкою ОСОБА_7 прийшли інші працівники ринку та відтягнули їх. Син ОСОБА_7 викликав поліцію та швидку. Працівники швидкої допомоги, які прибули на місце, спочатку прийшли до неї, але син ОСОБА_7 повідомив, що це він викликав їх до ОСОБА_7 і вони пішли до ОСОБА_7 . Під час сварки із ОСОБА_7 ніякої шарпанини не було, ніхто в кіоски один до одного не заходив, тілесних ушкоджень вона ОСОБА_7 не заподіювала, а синець під оком у ОСОБА_7 вже був до конфлікту. На місці конфлікту свідка ОСОБА_8 не було. Заявлений ОСОБА_7 цивільний позов не визнає.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини, її вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування та оголошеними документами матеріалів кримінального провадження, наданими в суді показами потерпілого та свідків, зокрема:
-- показами потерпілої ОСОБА_7 , наданими в судовому засіданні, з яких встановлено, що 29 вересня 2018 року близько 09 год. 25 хв. вона перебувала на квітковому ринку поблизу кіоску №25, в якому вона здійснює торгівлю квітами. В цей момент підійшов невідомий чоловік, який розмовляв по мобільному телефоні, однак, незважаючи на це ОСОБА_3 почала пропонувати йому свій товар квітів, на що вона зробила їй зауваження, що так не прийнято. На зауваження ОСОБА_3 почала кричати до неї та з квіткового кіоску № НОМЕР_1 вийшла її мати ОСОБА_9 , яка теж підтримала словесну перепалку. Після чого вона зайшла у свій квітковий кіоск АДРЕСА_2 та присіла на крісло, однак, за деякий час ОСОБА_3 увірвалася у кіоск до неї та продовжила конфлікт з нею, в ході якого нанесла один удар кулаком правої руки в праву ділянку обличчя, в результаті чого у неї злетіли окуляри і впали, після чого ОСОБА_3 зловила її за одяг спереду та почала товкти об дерев'яну поличку, яка знаходиться на рівні її шийного відділу хребта. В результаті вона отримала тілесні ушкодження у вигляді синця повіки правого ока та відчула сильну біль в ділянці шиї. В ході бійки продавець магазину ОСОБА_10 , почувши конфлікт, побігла за матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_11 , яка припинила бійку, відтягнувши обвинувачену від неї. Про те, що ОСОБА_3 зможе завдати її ударів та спричинити тілесні ушкодження вона не могла передбачити, а тому в результаті стресу після конфлікту у неї почервоніло обличчя та різко піднявся тиск, який лікарі швидкої зафіксували - 160/100 мм.рт.ст. В результаті конфлікту вона два дні перебувала вдома, у даний час у неї періодично виникають головні болі, які вона пов'язує із наслідками тілесних ушкоджень завданих її ОСОБА_3 . Щодо міри покарання ОСОБА_3 , то вона покладається на думку суду і просить заявлений нею цивільний позов задовольнити.
-- згідно показів свідка ОСОБА_12 , які отримані в судовому засіданні встановлено, що у суботу, а саме 29 вересня 2018 року вона перебувала на ринку та здійснивши покупки, близько 09 год. 20 хв. поверталася на своє робоче місце на квітковому ринку. Проходячи поблизу кіосків №25-26, її увагу привернуло те, що ОСОБА_3 грубо, в нецензурній формі виражалася в сторону ОСОБА_7 . Через деякий час вона почула крики, які лунали з квіткового кіоску № НОМЕР_2 . Повернувшись, вона в даному кіоску побачила, як ОСОБА_3 , яка знаходилась спиною до неї та лицем до ОСОБА_7 , нанесла останній один удар кулаком правої руки в праву ділянку обличчя, в результаті чого у неї злетіли окуляри і впали, після чого вона злякалась та побігла за дочкою ОСОБА_7 , яка теж працює на квітковому ринку через декілька кіосків від місця інциденту. Після завершення конфлікту вона помітила на правому оці ОСОБА_7 гематому, а тому прикладали холодні предмети, щоб зменшити набряк.
-- із показів свідка ОСОБА_9 , які отримані в судовому засіданні вбачається, що вона 29.09.2018р. прийшла на квітковий ринок, на якому працює її дочка ОСОБА_13 для до того, щоб допомоги її із замовленнями та роботою. Ранком, близько 09 год. 30 хв. біля кіосків за №25 та №26 проходив невідомий чоловік та розглядав квіти і зупинився біля кіоску її дочки, яка з ним поговорила, чи щось запитувала та він пішов дальше. З невідомих причин, ОСОБА_7 , яка торгує в сусідньому кіоску, почала грубо говорити в сторону її дочки, що вона відбиває клієнтів, між ними почалася словесна суперечка, в ході якої ОСОБА_7 нецензурно виражалася в її сторону, а дочка захищалася і також почала відповідати їй словесно. Після цього ОСОБА_7 пішла до свого кіоску і що вона там робила сказати не може, бо не бачила. Чи був конфлікт між ОСОБА_7 та її дочкою із застосуванням сили сказати не може, бо не бачила, чи наносила її дочка тілесні ушкодження ОСОБА_7 також повідомити не може і не бачила на обличчі ОСОБА_7 видимих тілесних ушкоджень.
-- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210010002877 від 29.09.2018р., відповідно до фабули якого 29.09.2018 року гр. ОСОБА_3 , перебуваючи у м. Тернополі по вул.Шептицького на квітковому ринку у кіоску №25, в ході конфлікту нанесла тілесні ушкодження гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
-- заявою ОСОБА_7 від 29.09.2018р. про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , яка 29.08.2018р. в ході конфлікту спричинила її тілесні ушкодження.
-- рапортом інспектора - чергової частини Тернопільського ВП ГНУП в Тернопільській області ОСОБА_14 від 29.09.2018р., згідно якого 29.09.2018р. отримано заяву та зареєстровано ЄО за №32808 від 29.09.2018р. як «інша подія». В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено, що 29.09.2018р. о 10 год. 02 хв. надійшло повідомлення ОСОБА_15 про те, що за адресою м. Тернопіль. вул. Шептицького, на території квіткового ринку виник конфлікт. В результаті відпрацювання встановлено: 29.09.2018 року прибувши на місце події виявлено учасників події ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , за словами останньої ОСОБА_3 нанесла їй тілесні ушкодження та було викликано БШД.
-- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.09.2018р., згідно з яким у ОСОБА_7 прийнято заяву про вчинення відносно неї правопорушення, яке мало місце 29.09.2018р. близько 09 год. 30 хв. надійшло повідомлення ОСОБА_15 про те, що за адресою м. Тернопіль. вул. Шептицького, на території квіткового ринку виник конфлікт із ОСОБА_3 , яка завдала їй тілесних ушкоджень.
-- висновком експерта Тернопільського обласного бюро СМЕ №1173 від 03.10.2018-04.10.2018р., згідно яким при вивченні медичних документів на ім'я ОСОБА_7 та повідомлених обставин справи, при судово-медичній експертизі у ОСОБА_7 виявлено синець нижньої повіки ока, який утворився від дії тупих предметів. Синець у ОСОБА_7 утворився близько за 3-5 діб до експертного огляду, не виключено у термін вказаний в ухвалі 29.09.2018р., утворення якого у ОСОБА_7 за повідомлених нею при судово-медичній експертизі обставин події (нанесення ударів руками), не виключається. Синець нижньої повіки правого ока виявлений у ОСОБА_7 за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень - п. 2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995).
-- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2018р. за участю потерпілої ОСОБА_7 , понятих та статиста із додатками до протоколу - таблицями ілюстрацій, згідно якого ОСОБА_7 розповіла про обставини спричинення її тілесних ушкоджень 29.09.2018р. близько 09 год. 30 хв. в м. Тернополі по вул.Шептицького на квітковому ринку у кіоску №25, а також показала, яким чином та куди ОСОБА_3 наносила її тілесні ушкодження.
-- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2018р. за участю свідка ОСОБА_12 , понятих та статиста із додатками до протоколу - таблицями ілюстрацій, згідно якого ОСОБА_12 розповіла про обставини конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , в ході якого остання нанесла один удар кулаком правої руки в ділянку правого ока та показала, яким чином та куди саме ОСОБА_3 наносила удар ОСОБА_7 .
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Посилання захисника, надані в судових дебатах щодо недоведеності наявними доказами факту вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, оскільки покази свідка ОСОБА_12 не слід брати до уваги через те, що ОСОБА_12 працює дочки потерпілої ОСОБА_7 і може надавати неправдиві покази, висновок судового експерта не вказав категорично, що виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 утворилися від удару, який нібито нанесла ОСОБА_3 судом відхиляються, так як показання потерпілої узгоджуються із показами свідка та підтверджується дослідженими письмовими доказами.
Таким чином, показання обвинуваченої ОСОБА_3 , які надані нею під час допиту і стосуються обставин інкримінованого їй кримінального правопорушення судом визнаються як неправдиві і такими, які спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності та покарання відповідно, оскільки вони повністю спростовані дослідженими під час судового розгляду доказами.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке являється проступком, особу винної, яка є не судимою, на обліках в медичних закладах не перебуває, одружена, думку прокурора щодо міри покарання та позицію потерпілої, висловлену під час її допиту, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Тому, з врахуванням вищевикладеного суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції частини статті обвинувачення, а саме у виді громадських робіт.
Станом на дату ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України згідно ст. 12 КК України визнається проступком і санкція статті якого передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за яким передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України (п. 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005р.).
Враховуючи те, що від дати вчинення ОСОБА_3 проступку до дати ухвалення судом вироку минуло більше двох років, а тому обвинувачена ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у виді призначеного їй покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
До початку судового розгляду потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди на загальну суму 19 200 грн., яка складається із 6000 грн. відшкодування спричиненої матеріальної шкоди (враховуючи дні, коли потерпіла не відвідувала кіоск та не змогла отримати плановий дохід), 10000 грн. моральної шкоди, 3200 грн. відшкодування понесених витрат на правову допомогу.
В обґрунтування заявленого цивільного позову потерпіла ОСОБА_7 зазначає, що через отриману травму вона не мала можливості виходити на роботу і отримувати дохід, в результаті чого через вимушений прогул втратила дохід в сумі 5000 грн. та нею витрачено 1000 грн. на придбання медикаментів. Крім цього, зв'язку із нанесенням її тілесного ушкодження вона зазнала моральної школи, яку оцінено в сумі 10000 грн., оскільки їй не приємно приходити на роботу та кожний раз згадувати страшну подію, присутнє постійне почуття виснаження, безсоння, супроводжують тривожні думки та внутрішнє напруження, внаслідок чого вона змушена звузити коло свого спілкування та обмежитися із оточуючими і через цю подію вона переживає за свою репутацію, уникає зустрічей із працівниками.
Щодо заявленого цивільного позову, то обвинувачена і її захисник позовні вимоги не визнають, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не заподіювала тілесних ушкоджень, не доведено матеріалами кримінального провадження наявність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, а також не доведено понесення самою потерпілою вказаної нею у цивільному позові як матеріальної, так і моральної шкоди від нібито неправомірних ОСОБА_3 .
Згідно вимог ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Пунктом 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.
При визначені розміру моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_7 , суд, враховує ступінь вини обвинуваченої, тяжкість тілесних ушкоджень спричинених потерпілій, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що потерпілою, унаслідок спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченою перенесені моральні страждання та негативні наслідки, що настали у зв'язку із цим, порушення нормального та звичного способу життя, необхідності лікування, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 5 000 гривень. В іншій частині заявленого розміру моральної шкоди слід відмовити у його задоволенні.
Заявлені ОСОБА_7 позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 6000 грн. до задоволення не підлягають, оскільки вказані потерпілою у цивільному позову обґрунтування понесення такої матеріальної шкоди та її розмір під час судового розгляду не були підтверджені належними і допустимими доказами.
Крім цього, за наслідками розгляду цивільного позову, суд прийшов до висновку про задоволення заявленої потерпілою вимоги в частині стягнення із ОСОБА_3 на її користь понесених витрат на правову допомогу в сумі 3200 грн., так як вони підтверджені долученою до матеріалів кримінального провадження квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 18.12.2019р. №0.0.1557414309.1.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
Звільнити ОСОБА_3 від призначеного судом за даним вироком покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення із ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 10000 грн., матеріальної шкоди в сумі 6000 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 3200 грн. - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 5000 грн. та 3200 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині заявлених позовних вимог - в задоволенні відмовити.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1