ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
про призначення судового розгляду
та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу
02 грудня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2020 року за №12020160500002556 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України
встановив:
Ухвалою суду від 01 грудня 2020 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор та обвинувачений вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Крім того, прокурором подано клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в обґрунтування якого прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив обрати відносно нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Свої заперечення проти клопотання прокурора обвинувачений обґрунтував тим, що в нього за короткий період часу померли рідні та залишились малолітні діти і племінниця.
Потерпілі будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. При цьому потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, з урахуванням думки учасників судового провадження, вважає за можливе провести підготовче судове засідання за відсутності потерпілих.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Розглядаючи питання про призначення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні до судового розгляду, суд виходить з наступного.
Під час проведення підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокурору не встановлено.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду та якими не було заявлено клопотань про витребування певних речей чи документів, виклику свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе закінчити підготовче судове провадження та призначити судовий розгляд.
Також, суд враховує, що учасниками судового провадження не заявлялось клопотань щодо необхідності складання досудової доповіді, у зв'язку з чим суд вважає за можливе не постановляти рішення про зобов'язання представника персоналу органу пробації складання досудової доповіді у даному кримінальному провадженні.
Розглядаючи клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, за які передбачено покарання у тому числі у виді позбавлення волі на строк до шести років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він має зареєстроване місце проживання, та не мав до затримання постійного місця роботи; те, що обвинувачений ОСОБА_4 згідно даних обвинувального акту раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів та відомості про погашення судимостей на даній стадії судового провадження у суду відсутні, що в свою чергу, на даній стадії кримінального провадження, може свідчити про його схильність до вчинення злочинів, вчинення спроб ухилитись від суду та продовжити злочинну діяльність.
Зазначені обставини свідчать про існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду та продовження ним злочинної діяльності, та які є доведеними прокурором.
Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитаний сам обвинувачений, потерпілі та свідки.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховатися від суду та продовжити свою злочинну діяльність, що було доведено прокурором в судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
Вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_4 на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_4 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи обвинуваченого щодо можливості застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою з огляду на те, що на його утриманні є малолітні діти та племінниця, оскільки такі його доводи не були доведені перед судом належними доказами. Більш того, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що у свідоцтвах про народження дітей він не зазначений як їх батько, а відомості про батька внесені зі слів матері.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Вирішуючи у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України питання про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує наступне.
У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор в поданому суду клопотанні, взагалі не зазначив вимоги про обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу. В судовому засіданні прокурор просила визначити обвинуваченому такий розмір застави, який би забезпечив його належну процесуальну поведінку.
Суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обирався такий альтернативний запобіжний захід як застава у максимальному розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який до наявного часу не було внесено ні обвинуваченим, ні його рідними, що за переконанням суду свідчить про те, що розмір застави у максимальному її розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України є непомірним для обвинуваченого та його родини.
При визначенні розміру застави, суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого, який за твердженням сторони обвинувачення вчинив низку тяжких злочинів.
З урахуванням наведеного, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працює, але за його твердженням має постійне місце проживання та рідних, чого не було спростовано прокурором, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, у розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.314, 334, 370, 376 КПК України, суд -
постановив:
Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2020 року за №12020160500002556 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання №106 Приморського районного суду м. Одеси за адресою : м. Одеса, вул. Балківська, 33 на 12:00 год. 04 грудня 2020 року.
Клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 , - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 січня 2021 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі - 105 100 (сто п'ять тисяч сто) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Обвинувачений ОСОБА_4 звільняється з-під варти після внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду, яким розглядається кримінальне провадження, протягом дії запобіжного заходу у виді застави.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
Строк дії ухвали суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків становить до 30 січня 2021 року.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
02.12.2020
Єдиний унікальний номер справи: №522/20971/20
Номер провадження № 1-кп/ 522/2381/20
Головуючий суддя - ОСОБА_1