03 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 404/160/20 (2-а/404/18/2020)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2020 року (суддя 1-ї інстанції Мохонько В.В.) у справі №404/160/20 (2-а/404/18/2020) за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Геремій Тетяни Ігорівни, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову серія НК № 5400233 від 04.01.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі в розмірі 425 грн. по справі про адміністративне правопорушення за ст. ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі від 04.01.2020 року серія НК № 540233 згідно якої, позивач 04.01.2020 року о 01:16 год. в м. Кропивницький вул. Миру керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT з номерним знаком НОМЕР_1 , який не належить даному ТЗ, не пред'явив поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п 2.1.ґ ПДР України. Позивач вказує, що правил дорожнього руху не порушував, поліцейський не вимагав пред'явити поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, також не задовольнив клопотання позивача про допит свідків, відмовив у перегляді відео, яке являється доказом, ігнорував клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення для можливості скористатись правовою допомогою.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано постанову серії серія НК № 5400233 від 04.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито.
У задоволенні вимоги про визнання неправомірними дій поліцейського 2 взводу 2 роти УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Геремій Тетяни Ігорівни - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції.
Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Скаржник стосовно рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП НП України, зазначив, що розподілу підлягають лише ті судові витрати, які були понесені сторонами в процесі розгляду цієї адміністративної справи. Беручи до уваги той факт, що матеріали даної адміністративної справи не містять жодних фактичних даних та доказів щодо понесених позивачем судових витрат (в т.ч. і судового збору), а матеріали справи не містять будь - якої інформації щодо сплати позивачем судового збору, вважає рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у справі таким, що не відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства.
Крім того зазначив, що 04.01.2020 року при здійсненні патрулювання екіпажем зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Кропивницький пров. Миру 14, керував ТЗ з номерним знаком який не належить даному ТЗ (п.п.2.9 «в» ПДР України) та не пред'явив поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1. «ґ» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП. На підтвердження вини позивача у скоєному адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.126 КУпАП до суду надано DVD-R диск з електронними доказами наступного змісту: відео-фіксацію факту скоєння адміністративного правопорушення та розгляду справи від 04.01.2020 року.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
03.12.2020 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява про доповнення до апеляційної скарги.
Сторони повідомлені про день розгляду справи.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 5400233 від 04.01.2020 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , 04.01.2020 року о 01 год. 16 хв., в м. Кропивницькому по вулиці Миру, керував транспортним засобом, VOLKSWAGEN PASSAT, державний номер НОМЕР_1 , який не належить даному транспортному засобу та не пред'явив поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п.2.1 ґ ПДР України.
Позивач вважаючи, постанову неправомірною звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов частково дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові. Також суд зазначив, що враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції.
Колегія суддів із зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується в частині задоволених вимог про скасування постанови серії серія НК № 5400233 від 04.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 вказаної статті, є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення - це формальний склад керування транспортними засобами особою, яка, зокрема, не пред'явила для перевірки поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, є вина у формі прямого умислу. Суб'єктами правопорушень, є особи, які здійснюють керування транспортними засобами.
Тобто, склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП включає не лише керування транспортним засобом за відсутності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а й у випадку відмови пред'явити такий на законну вимогу посадові особи Національної поліції для перевірки. Отже, сама по собі наявність такого полісу не звільняє від відповідальності, встановленої вказаною статтею, у випадку його не пред'явлення.
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху встановлено, що: власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Відповідно до положень статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з частиною 1 статті 37 вказаного Закону забороняється експлуатація транспортних засобів, у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV) встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (відповідними підрозділами Національної поліції - п.21.2), на їх вимогу. Обов'язок укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») щодо транспортних засобів, зареєстрованих на території іноземних держав, встановлено статтею 17 Закону №1961-IV.
Відповідно до пункту 21.4 статті 24 Закону №1961-IV у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Згідно з статтею 53 Закону №1961-IV посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, положеннями статті 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а пунктом 21.3 статті 21 вказаного Закону, підпунктами 2.1, 2.4 Правил дорожнього руху встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
Таким чином, забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, водій транспортного засобу повинен мати при собі такий поліс та на вимогу працівника поліції пред'явити цей поліс для перевірки.
Разом з цим, з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за вказаних обставин, при вирішені питання щодо правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 5400233 від 04.01.2020 року та притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, визначальним є встановлення факту пред'явлення чи не пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Керування транспортним засобом за відсутності при собі або не пред'явлення для перевірки полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є самостійним складом правопорушення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 21.12.2018 (справа №175/1224/16-а), від 16.05.2018 (справа №750/7242/16-а), від 08.11.2018 (справа №545/1792/16-а).
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, вищезазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З аналізу вищезазначених норм закону, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Як вбачається з оглянутого судом диску відеозапису як доказу вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, встановити факт порушення ПДР та ідентифікувати на записі саме позивача з наданого скаржником відеозапису неможливо.
Так із відеозапису вбачається, що транспортний засіб з емблемою марки авто фольскваген д/н НОМЕР_1 заїхало у подвір'я буд. 14 пров. Миру м. Кропивницький. Проте та обставина, що саме позивач керував таким транспортним засобом, або, що він є його власником та не пред'явив на вимогу відповідача поліс, таким відеозаписом не зафіксована.
З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє твердження скаржника, що факт здійснення позивачем спірного правопорушення підтверджується наданим відеозаписом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.
Що стосується стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 7, 9 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять жодної інформації щодо сплати позивачем судового збору при зверненні до суду із зазначеним позовом.
Таким чином колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку вирішуючи питання про розподіл судового збору.
Враховуючи межі перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Подане відповідачем доповнення до апеляційної скарги апеляційним судом не приймається, оскільки подане з порушенням строку відповідно до ч.1 ст. 303 КАС України.
Рішення суду в частині розподілу судового збору про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача судового збору підлягає скасуванню.
В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2020 року у справі №404/160/20 (2-а/404/18/2020) - в частині стягнення на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції - скасувати.
В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 травня 2020 року у справі №404/160/20 (2-а/404/18/2020) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.А. Щербак