03 грудня 2020 р. Справа № 480/567/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 20.03.20 року по справі № 480/567/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс"
до Державної податкової служби України
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс" (далі за текстом також - позивач, ТОВ «Шанс») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі за текстом також - відповідач, ДПС України), в якому просило:
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанс": № 64 від 05.11.2019, № 65 від 06.11.2019, № 66 від 06.11.2019, № 67 від 07.11.2019, № 68 від 07.11.2019, № 69 від 08.11.2019, і вважати їх прийнятими та зареєстрованими датою направлення - 26.11.2019.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року позов задоволено.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанс": № 64 від 05.11.2019, № 65 від 06.11.2019, № 66 від 06.11.2019, № 67 від 07.11.2019, № 68 від 07.11.2019, № 69 від 08.11.2019 та вважати їх прийнятими та зареєстрованими датою направлення - 26.11.2019.
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судовий збір у сумі 2102,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ДПС України оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПС України області зазначила, що ухвалюючи рішення, Сумський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи п. 5 р. ІІІ Порядку № 557, оскільки з 18.10.2018 ТОВ «Шанс» змінено місцезнаходження з Чернігівської області Чернігівського району (село Мохнатин, вул. Перемоги, буд. 19) на Сумську область Роменського району (село Миколаївське) та змінено керівника на ОСОБА_1 , і, з урахуванням Наказа Мінфіна № 1588, з 01.01.2019 ТОВ «Шанс» перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС України у Сумській області Роменського управління, проте, після зміни місцезнаходження та керівника, договір про визнання електронних документів з ГУ ДПС України у Сумській області Роменського управління ТОВ «Шанс» не укладало. Вважає, що за умов відсутності ідентифікації ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Шанс», неправомірно зобов'язано ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних за підписом ОСОБА_1 , поданих на реєстрацію ТОВ «Шанс» 26.11.2019. Просить врахувати висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 826/7137/15.
За результатами апеляційного розгляду ДПС України просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.11.2017 між ТОВ "Шанс" та Чернігівською ОДПІ укладено договір про визнання електронних документів від 30.11.2017 за № 2522001 (реєстраційний номер - 9231748434) (далі - Договір) (а.с. 8, 9), а також складено заяву про приєднання від 24.10.2018 до договору про визнання електронних документів (а.с. 10).
ТОВ "Шанс" засобами електронного зв'язку через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" складено і направлено на реєстрацію податкові накладні: № 64 від 05.11.2019, № 65 від 06.11.2019, № 66 від 06.11.2019, № 67 від 07.11.2019, № 68 від 07.11.2019, № 69 від 08.11.2019 (а.с. 24-28).
ДПС України не було прийнято податкові накладні позивача, причина відмови: документ не може бути прийнято - відсутній укладений з платником "31337546" договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу (а.с. 24-28, зворотній бік).
Не погодившись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що наявні всі правові підстави для реєстрації податкових накладних.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи із відсутності передбачених законом підстав для одностороннього розірвання договору про визнання електронної звітності від 30.11.2017 за № 2522001, а також з того, що ДПС України не надано обґрунтованих пояснень щодо підстав відмови у реєстрації податкових накладних за умови визнання протиправними дій Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 за № 2522001 у судовому порядку, дійшов висновку, що податковий орган, відмовляючи у прийнятті та реєстрації податкових накладних позивача діяв не на підставі вимог чинного законодавства, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дій, і така його відмова не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з положеннями пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У свою чергу, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), відповідно до п. 5 якого податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200 1.3, 200 1.9 статті 200 1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з п. п. 12, 13 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
- наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
- факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
- наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
- дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Тобто, системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що підставою для відмови у прийнятті податкової накладної є виявлені в ході перевірок, зокрема, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, порушення.
Відповідно до п. 19 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Пунктом 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. Водночас, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Тобто, нормами Податкового кодексу України та Порядку № 1246 передбачено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, та можливості зазначення дати її реєстрації у судовому рішенні.
Судовим розглядом установлено, що підставою для відмови у прийняті податкових накладних № 64 від 05.11.2019, № 65 від 06.11.2019, № 66 від 06.11.2019, № 67 від 07.11.2019, № 68 від 07.11.2019, № 69 від 08.11.2019 в квитанціях № 1 від 26.11.2019 та № 1 від 27.11.2019 зазначено "Відсутній укладений з платником "31337146" договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору".
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 480/4038/18 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправними дії Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 за № 2522001, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанс". Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанс": № 8 від 23.10.2018, № 9 від 24.10.2018, № 10 від 25.10.2018, № 11 від 26.10.2018, № 12 від 29.10.2018, № 13 від 30.10.2018 і вважати їх прийнятими та зареєстрованими датою направлення - 30.10.2018; № 1 від 11.08.2018, № 2 від 12.08.2018, № 3 від 15.08.2018, № 4 від 16.08.2018, № 1 від 13.09.2018, № 2 від 16.09.2018, № 3 від 29.09.2018, № 14 від 01.10.2018, № 15 від 02.10.2018 і вважати їх прийнятими та зареєстрованими датою направлення - 05.11.2018 (а.с. 11-13)
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі № 480/4038/18 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 залишено без змін (а.с. 14-18).
Постановою Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 480/4038/18 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 залишено без змін (а.с. 19-22).
Враховуючи, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 480/4038/18, яким визнано протиправними дії Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 за № 2522001, набрало законної сили та має преюдиційне значення при розгляді цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про розірвання договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 за № 2522001 не можуть бути переглянуті колегією суддів у справі № 480/567/20, оскільки такі обставини вже є встановленими і не доказуються в силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності передбачених законом підстав для одностороннього розірвання договору про визнання електронної звітності від 30.11.2017 за № 2522001, а також того, що ДПС України не надано обґрунтованих пояснень щодо підстав відмови у реєстрації податкових накладних за умови визнання протиправними дій Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про розірвання договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 за № 2522001 у судовому порядку, податковий орган, відмовляючи у прийнятті та реєстрації податкових накладних позивача діяв не на підставі вимог чинного законодавства, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дій, і така його відмова не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що на час складення і направлення на реєстрацію ТОВ "Шанс" засобами електронного зв'язку через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" податкових накладних: № 64 від 05.11.2019, № 65 від 06.11.2019, № 66 від 06.11.2019, № 67 від 07.11.2019, № 68 від 07.11.2019, № 69 від 08.11.2019, позивачем вже було змінено місцезнаходження з Чернігівської області Чернігівського району (село Мохнатин, вул. Перемоги, буд. 19) на Сумську область Роменського району (село Миколаївське) та змінено керівника на ОСОБА_1 .
Проте, ДПС України не було прийнято податкові накладні позивача не з цих причин, а з підстав відсутності укладеного з платником "31337546" договору про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу.
У контексті наведеного, колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки.
Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкових накладних з підстав відсутності укладеного з платником "31337546" договору про визнання електронних документів, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу, визнана неправомірною, а інших підстав для відмови позивачем у рішеннях не зазначено, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені ТОВ «Шанс».
Твердження ГУ ДПС України в Харківській області про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов'язано ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних позивача за підписом ОСОБА_1 , за умов відсутності ідентифікації ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Шанс», є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, дослідженими колегією суддів.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції.
З правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 826/7137/15, яку просить врахувати відповідач, висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються та їм не протирічать.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 по справі № 480/567/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк