Головуючий І інстанції: Тітов О.М.
23 листопада 2020 р.Справа № 520/1105/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), які полягають в обмеженні граничним розміром сум його щомісячної пенсії за вислугу років як працівника льотного складу цивільної авіації;
- стягнути з ГУ ПФУ в Харківській області на його користь суму недоплаченої (різниця 6.231 грн) за 36 місяців пенсії у загальному розмірі 224.316,00 грн.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області виплачувати йому щомісячне пенсійне забезпечення у повному обсязі без обмежень нарахованого розміру пенсії згідно з законодавством України.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що обмеження максимального розміру його пенсії здійснено відповідачем протиправно, оскільки пенсія йому призначена у 1995 році на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробувального складу» від 21.07.1992 року № 418, отже, відповідно до п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» призначена йому пенсія обмеженню не підлягає. Позивач вважає дії ГУ ПФУ у Харківській області щодо обмеження граничним розміром його пенсії неправомірними, а його порушене право підлягає відновленню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Харківській області здійснити виплату призначеної пенсії за вислугу років без обмеження граничним розміром.
Заперечуючи проти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , відповідач зазначає, що перерахований розмір пенсії позивача перевищує встановлений Законом України від 08.02.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) її максимальний розмір, а тому, визначаючи належний до виплати розмір пенсії позивача, він діяв відповідно до ст. 2 Закон № 3668-VI, який не визнаний неконституційним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року (рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 частково задоволений.
Так, судовим рішенням визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обмеження граничним розміром пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016 року.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2016 року без обмеження її граничним розміром з урахуванням виплаченої пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення вмотивоване тим, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії останнього на підставі ст. 2 Закону є неправомірним. Невиплата позивачу призначеної пенсії у повному обсязі є позбавлення останнього його конституційного права на соціальний захист у разі досягнення пенсійного віку визначеного Законом. Порушення права позивача на пенсійне забезпечення у встановленому розмірі є триваючим та починається з 01.01.2016 року, що підтверджується протоколами перерахунку та випискою з системи призначення та виплати пенсії.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати фактично в частині, якою судом першої інстанції задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у їх задоволенні.
Аргументи, наведені пенсійним органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, аналогічні доводам, наведеним пенсійним органом у відзиві на адміністративний позов ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України скасуванню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 15.09.1995 року позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійних органах та отримує пенсію за вислугу років, призначену на умовах та в порядку ст. 54 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII в редакції, що була чинною на час винесення спірних правовідносин).
Розмір пенсійних виплат позивача ОСОБА_1 , після проведених перерахунків, складав: з 01.01.2016 року - 10.486,43 грн., з 01.01.2017 року - 12956,53 грн., з 01.01.2018 року - 12956,53 грн., з 01.01.2019 року - 17.759,48 грн., з 01.01.2020 року - 22.161,52 грн (а.с. 17-20).
ГУ ПФУ в Харківській області листом від 11.01.2020 року № 380/02.11-20, у відповідь на звернення позивача ОСОБА_1 , повідомив останнього про те, що згідно п. 13, 2 розділу І «Прикінцеві положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» встановлено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, який на 01.12.2019 року складає 16.380,00 грн. Розрахунок пенсії з 01.12.2019 року: загальний розмір пенсії за віком - 22.161,52 грн., підвищення учасникам бойових дій 1 кат (25% від 1638) - 409,50 грн., допомога учасникам бойових дій Пост. № 1603п. - 40,0 грн., розмір пенсії з надбавками - 22.611,02 грн., максимальний розмір пенсії - 16.380,00 грн. (а.с. 2).
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема, визначаються Законами України від 09.07. 2003 року №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI), Законом України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 51 Закону № 1058-IV пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частиною 3 ст. 53 Закону № 1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Згідно зі статтею 54 Закону № 1788-XII працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418.
У відповідності до п. 7 цього Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2015 року № 529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно з пунктом «в» п. 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
За правилами ст. 2 Законом України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону № 1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
В свою чергу, абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що положення абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення Закону № 3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. На думку колегії суддів свідченням цього є те, що виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Колегія суддів вважає, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 3668-VI, оскільки в даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Крім того, колегія суддів зауважує, що у рішенні від 03.10.1997 року № 4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».
Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Також, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.06.2020 року по справі № 580/234/19 відступив від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі №360/1428/17.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком щодо застосування норм права, викладеним Верховним Судом у постанові від 24.06.2020 року по справі № 580/234/19, - тулумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Верховний Суд не знайшов у такому різному ставленні правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети та звернув увагу на той факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Як вбачається зі встановлених по справі обставин, лише починаючи з 01 березня 2018 року внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Колегія суддів зазначає, що з 01.03.2016 року розмір пенсії позивача ОСОБА_1 складав 10.486,43 грн, що було більше, ніж максимальний розмір (7.840 грн.), встановлений Законом № 3668-VI на час набрання ним чинності.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2017 року становить 1247,00 грн., з 01.05.2017 року - 1312,00 грн., з 01.12.2017 року - 1373,00 грн.
Розмір пенсії позивача ОСОБА_1 до виплати з 01.03.2017 року склав 12.579,65 грн.
Суми прожиткового мінімуму на 2018 рік встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII: з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року - 1.373 грн, з 01.07.2018 року по 31.11.2018 року - 1.435 грн, з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року - 1.497 грн.
З 01.01.2018 року по 01.12.2018 року пенсія позивача становить 13.359,53 грн.
З урахуванням обмеження її виплати, передбаченої ст. 2 Закону № 3668-VI, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.12.2018 року, пенсія позивача повинна складати 14.970,00 грн.
З 01.12.2018 року по 01.12.2019 року розмір пенсійних виплат позивача ОСОБА_1 складав 18.173,73 грн, виплата пенсії позивачу здійснювалася пенсійним органом у розмірі 14.970 грн.
Суми прожиткового мінімуму на 2019 рік встановлено Законом України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік»: з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року - 1.497 грн, з 01.07.2019 року по 30.11.2018 року - 1.564 грн, з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року - 1.638 грн.
З урахуванням обмеження її виплати, передбаченої ст. 2 Закону № 3668-VI, що становить десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, станом до 01.12.2019 року, пенсія позивача повинна складати 15.640 грн, а станом на 01.12.2019 року, пенсія позивача повинна складати 16.380 грн.
З 01.12.2019 року та до часу звернення позивача до суду із позовом, що розглядається, розмір пенсійних виплат позивача ОСОБА_1 складав 22.611,02 грн, виплата пенсії позивачу здійснювалася пенсійним органом у розмірі 16.380 грн.
Оскільки означені обставини судом першої інстанції залишені поза увагою та цим обставинам судом не надана належна правова оцінка, колегія суддів погоджується з вимогами апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області, задовольняє скаргу пенсійного органу та скасовує судове рішення в частині, якою судом задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та визнані протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо обмеження граничним розміром пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016 року та ГУ ПФУ в Харківській області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2016 року без обмеження її граничним розміром з урахуванням виплаченої пенсії з прийняттям нового - про відмову в задоволені цих вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 03 грудня 2020 року.