03 грудня 2020 р. Справа № 440/828/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, по справі № 440/828/19
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), звернувся в порядку ст.383 КАС України до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд:
- з 22.07.2020 року визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі за №440/828/19 щодо відсутності здійснення виплати стягувачу ОСОБА_1 повної суми грошового зобов'язання з 06 вересня 2017 року по 04 червня 2019 року включно;
- в порядку ст.249 КАС України копію окремої ухвали направити до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов неналежного і повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі №440/828/19.
- повідомити Полтавський окружний адміністративний суд та заявника упродовж 30 днів з дня отримання копії окремої про результати належного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі за №440/828/19 в частині повного виконання грошового зобов'язання щодо проведення фактичної виплати пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 06 вересня 2017 року по 04 червня 2019 року включно.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі від 23.04.2019 року №440/828/19 набрало законної сили 05.06.2019 року, однак, в порушення вимог ст.129-1 Конституції України, ст.ст.14, 370 КАС України, залишається не виконаним, незважаючи на неодноразові звернення до відповідача із скаргами щодо необхідності виконати вказане судове рішення та виплатити грошове зобов'язання, яке пенсійним органом визнано, однак не виплачено.
Так, зазначив, що 07.06.2019 року як стягувач звернувся із першою письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з вимогою виконати рішення суду, однак 01.08.2019 року пенсійним органом надана письмова інформація про те, що боржник за період з 06.09.2017 по 04.06.2019 року визнав борг на суму 393070, 93 грн, однак не зазначено дату його сплати. 25.05.2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з вимогою припинити протиправне невиконання остаточного рішення суду по справі №440/828/19, однак, 06.06.2020 року одержав відповідь, в якій, із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018року, не зазначено про фактичне виконання судового рішення. 30.07.2020 року позивач втретє звернувся до боржника Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із вимогою виконати остаточне судове рішення, з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року втратила чинність та не підлягає застосуванню, однак у відповідь пенсійним органом повідомлено, що перерахунок його пенсії та обліковані кошти з 06.09.2017 по 04.06.2019 року будуть виплачені за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань на ці цілі, а про стягнення коштів за рішенням суду боржник має звертатись до органів ДВС та Казначейства. Крім того, позивач звертався до органів виконавчої служби з приводу виконання судового рішення. Так, 12.07.2019 року за виконавчим листом Полтавського окружного адміністративного суду, виданого 11.06.2019 року стягувачу ОСОБА_1 , старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №59531298) та наданий боржнику термін для виконання остаточного рішення суду у 10 робочих днів. 14.08.2019року та 06.09.2019 року за невиконання рішення суду, постановами державного виконавця на боржника були накладені штрафи у розмірах 5100,00 грн та 10 200,00 грн, які боржником не оскаржувались та 26.12.2019 року держаним виконавцем подано звернення до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, щодо вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб боржника за протиправне невиконання боржником остаточного рішення національного суду. Отже, посилаючись на викладені доводи, а також порушення пенсійним органом, внаслідок невиконання судового рішення більше року, норм ст.ст.2, 5, 12 (п.22) Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо правових гарантій наданих самою державою Україна ветеранам війни та учасникам бойових, норм п.1 ст.6, 13 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод”, просить захистити його права належним чином та задовольнити вимоги заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт до Полтавського окружного адміністративного суду протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №440/828/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме - про повну виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 06 вересня 2017 року по 04 червня 2019 року.
Відповідач, не погодившись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість ухвали суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції зупинити дію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 440/828/19 та ухвалити нове рішення, яким скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 440/828/19.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що на виконання вимог рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі від 23.04.2019 року №440/828/19 розпорядженням від 29.07.2019 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за вислугу років, що обліковується на підставі Закону України “Про прокуратуру”. Виплата донарахованої за рішенням суду суми за період з вересня 2017 по 04.06.2019 року здійснюється з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду”. Посилаючись на норми ст.19, 129-1 Конституції України, ст.ст.14, 370, 382 КАС України вважає, що чинним законодавством не передбачено можливості суду приймати рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення чи визнавати протиправними дії, вчинені на виконання судового рішення, щодо вимог, які не були предметом в межах судового розгляду.
Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, вказав на те, що подана апеляційна скарга не спростовує безпідставне невиконання пенсійним органом остаточного рішення національного суду в частині сплати боргу з 06.09.2017 року. Зауважив, що виконання рішення суду є обов'язком, а не правом боржника, тому просить суд захистити права позивача, відхиливши зазначену апеляційну скаргу як безпідставну.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2019 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29 січня 2019 року № 25 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06 вересня 2017 року на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04 грудня 2018 року № 18-607/вих.18 без обмеження її максимального розміру.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року по справі №440/828/19 набрало законної сили 05.06.2019 року, видано виконавчий лист, який був пред'явлений ОСОБА_1 до органів виконавчої служби для примусового виконання.
30.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із повторною скаргою, в якій зазначив, що сума перерахованої пенсії в розмірі 393 070, 93 грн. пенсійним органом не виплачена та, з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 втратила чинність, просив припинити протиправне та безпідставне невиконання судового остаточного рішення національного суду та виконати його в повному обсязі (а.с.11).
12.08.2020 року листом №4537-4320/Б-03/8-1600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №440/828/19 пенсійним органом проведено відповідний перерахунок пенсії позивача за вислугу років. Пенсійні кошти за період з 06.09.2017 по 04.06.2019 обліковані в органі Пенсійного фонду та будуть виплачені за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань на ці цілі. Також, посилаючись на норми ст.6 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” та п. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, не надав будь-яких пояснень щодо подальшого виконання Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі № 440/828/19 (а.с.12).
З огляду на неналежне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року у справі №440/828/19, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України.
10.09.2020 окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії у справі №440/828/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року у справі №440/828/19, що полягає в нездійсненні виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 06 вересня 2017 року по 04 червня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області усунути причини та умови, що призвели до неповного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року у справі №440/828/19 щодо нездійснення виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії за період з 06 вересня 2017 року по 04 червня 2019 року, про результати розгляду та виконання цієї ухвали повідомити Полтавський окружний адміністративний суд протягом 30 днів після отримання окремої ухвали.
Приймаючи ухвалу про зобов'язання відповідача подати до Полтавського окружного адміністративного суду протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали звіт про повне виконання судового рішення від 23.04.2019 у справі №440/828/19, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №440/828/19 та порушення прав позивача впродовж тривалого часу, з огляду на невиконання судового рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06 вересня 2017 року на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04 грудня 2018 року № 18-607/вих.18 без обмеження її максимального розміру.
В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують виконання рішення суду у повному обсязі та повну виплату перерахованої позивачу суми пенсії.
Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 щодо здійснення виплати ОСОБА_1 нарахованої заборгованості за період з 06.09.2017 по 04.06.2019 року залишається не виконаним, оскільки здійснено лише перерахунок (розрахунок) пенсії, та не здійснено її виплату.
Разом з тим, відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі “Кечко проти України” від 08 листопада 2005 року).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 серпня 2019 року у зразковій справі №160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судове рішення є обов'язковим до виконання для всіх, і в тому числі для Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Доводи апелянта про те, що виплата донарахованої за рішенням суду суми за період з вересня 2017 по 04.06.2019 року здійснюється з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, є неприйнятними з огляду на набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року змінено, а пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Отже, на даний час у відповідача по справі відсутні підстави для невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат із застосуванням приписів Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, що втратила чинність.
Доводи апелянта про те, що чинним законодавством не передбачено можливості суду приймати рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення чи визнати протиправними дії, вчинені на виконання судового рішення, щодо вимог, які не були предметом в межах судового розгляду, колегія суддів вважає хибними, оскільки судом першої інстанції не було розглянуто вимоги, які не були предметом спору, а було застосовано заходи судового контролю за виконанням судового рішення, встановлені положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною першої цієї статті в частині зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що відповідно до ст. 382 КАС України, судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), слід дійти висновку, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи факт відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем рішення суду, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов'язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, колегія суддів вказує на наявність обставин у спірних відносинах, з якими ст. 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання пенсійний орган подати звіт до Полтавського окружного адміністративного суду протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі №440/828/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме - про повну виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 06 вересня 2017 року по 04 червня 2019 року.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог заяви, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ч.4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 по справі № 440/828/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді О.А. Спаскін А.О. Бегунц