ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 грудня 2020 року м. Київ № 640/7112/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙЧЕС Україна"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України
провизнання протиправним та скасування наказу №862 від 17.042019
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Офісу великих платників податків ДФС, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №862 від 17.04.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2019 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Офісом великих платників податків ДФС прийнято оскаржуваний наказ №862 від 17.04.2019 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» протиправно, оскільки такий суперечить нормам податкового законодавства, а відповідач не набув права призначати документальну позапланову виїзну перевірку згідно п.п. 78.1.4. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України.
Відповідач проти позову заперечив із посиланням на те, що діяв в межах наданих йому Законом повноважень та зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято згідно з чинним законодавством та на підставі відсутності пояснень ї їх документального підтвердження у відповідь на скерований відповідачем запит. Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що адміністративний позов є безпідставним та необґрунтованим.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Офісом великих платників податків ДФС на адресу ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» направлено запит від 01.02.2019 року №5024/10/28-10-41-01-10 «Про надання інформації та її документального підтвердження». З тексту вказаного запиту вбачається, що в результаті аналізу інформаційних систем ДФС України контролюючим органом було встановлено наявність розбіжностей по взаємовідносинам ТОВ «СЕЙЧЕС Україна» та ТОВ «ЛАУР АГРОТРЕЙД» за період взаємовідносин березень 2016 року. Враховуючи те, що не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» з ТОВ «ЛАУР АГРОТРЕЙД» Офіс ВПП ДФС просить надати наявну інформацію та документальне підтвердження (засвідчені підписом посадової особи платника податків та скріплені печаткою (за наявності) копії документів щодо здійснення та відображення операцій у бухгалтерському та податковому обліку по вищевказаних взаємовідносинах.
Вказаний запит був направлений на адресу позивача засобами поштового зв'язку та отриманий уповноваженою особою підприємства 07.02.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відповідь на вказаний запит позивачем було надано письмові пояснення та первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ЛАУР АГРОТРЕЙД».
Згідно відмітки про вручення вказані пояснення були вручені нарочно Офісу великих платників податків ДФС - 28.02.2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 17.04.2019 року було прийнято наказ №862 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна». Метою проведення перевірки є дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «ЛАУР АГРОТРЕЙД» за березень 2016 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.
19.04.2019 року було видано направлення №389 на проведення з 19.04.2019 року документальної позапланової виїзної перевірки тривалістю 15 робочих днів.
Вказане направлення та наказ №862 від 17.04.2019 року були вручені під час виходу на перевірку особисто фінансовому директору ОСОБА_1 на підставі довіреності - 19.04.2019 року.
В подальшому інспектором було зроблено запити про надання документів №1 від 24.04.2019 року, №1.1. від 02.05.2019 року, №1.2. від 07.05.2019 року, які були отримані уповноваженим представником позивача Крамною О.В. 24.04.2019, 02.05.2019, 07.05.2019.
У зв'язку із ненаданням позивачем запитуваних оригіналів документів та регістрів бухгалтерського обліку контролюючим органом складено акти від 02.05.2019 №105/28-10-41-01/35704808, від 07.05.2019 №107/28-10-41-01/35704808, від 13.05.2019 №112/28-10-41-01/35704808, які вручені уповноваженому представнику позивача. На вказаних актах міститься відмітка про те, що ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» не допустило до перевірки інспектора Громову С.В., при цьому остання ухилилася від складення і підписання акту про недопуск до перевірки 19.04.2019. Також зазначено про те, що позивачем оскаржується до суду законність наказу про призначення перевірки у зв'язку із чим відсутній факт ненадання документів.
За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт від 21.05.2019 року №1432/28-10-41-01/35704808 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «ЛАУР АГРОТРЕЙД» за березень 2016 року - показників декларації з ПДВ та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств».
На підставі вищевказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені позивачем у судовому порядку.
Позивач, вважаючи вищевказаний наказ про проведення перевірки, а також дії щодо виходу для проведення перевірки протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України (у редакції чинній на моменту виникнення спірних правовідносин), далі - ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано ст. 78 цього Кодексу.
За змістом п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Одночасно у п. 78.1 цієї ж статті ПК України встановлені підстави, за наявності хоча б однієї з яких, контролюючим органом може бути проведена документальна позапланова перевірка.
З наявних матеріалів справи вбачається, що наказом Офісу великих платників податків ДФС від 17.04.2019 №862 на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» щодо дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЛАУР АГРОТРЕЙД» (ПН 39846864) за березень 2016 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.
Згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Зі змісту наведеної норми ПК України можна дійти висновку, що передумовою для призначення перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України має бути сукупність двох обставин: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.
Зазначені у пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.
При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Також прийняттю контролюючим органом наказу про проведення перевірки має передувати відповідний письмовий запит контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження, і невиконання такого запиту платником податків.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, а також Верховним Судом в постановах від 14.03.2018 у справі №810/1923/17, від 28.11.2019 у справі №520/9666/18.
Суд встановив, що у розглядуваній ситуації позивач відмовився надавати відповідачу витребувану інформації з посиланням на п. 73.3 ст.73 ПК України, а саме: внаслідок не зазначення у запиті законних підстав для його надіслання платнику. При цьому, позивачем у відповіді на запит також було надано пояснення та первині документи на підтвердження господарських операцій із контрагентом.
У контексті з наведеним суд враховує те, що відповідно до п. 73.3 ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано ст. 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.
За змістом п. 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Положення цього пункту Порядку, узгоджується з п. 73.3 ст. 73 ПК України, яким також встановлено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №813/932/17.
Дослідивши та проаналізувавши зміст письмового запиту відповідача (лист від 01.02.2019 №5024/10/28-10-41-01-10), суд дійшов висновку, що такий складено відповідно до вимог вищенаведених норм податкового законодавства. Зокрема, на думку суду, даний Запит містить підстави його направлення ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна», а також обставини, які свідчать про наявність у відповідача сумнівів щодо реальності господарських операцій позивача із його контрагентом-постачальниками послуг та, відповідно, достовірності внесених позивачем до податкової звітності.
За таких обставин, враховуючи, що запит відповідача відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що у платника податку виник обов'язок щодо надання інформації та її документального підтвердження.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що у контролюючого органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваного наказу, оскільки позивачем серед іншого було надано письмові пояснення по суті господарських операцій та первинні документи на їх підтвердження, з огляду на наступне.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.01.2015 року у справі №21-425а14, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
Однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки, згідно підпунктів 78.1.1,78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків обґрунтованого пояснення та відповідних документів на обов'язковий запит контролюючого органу.
З наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
За таких обставин суд вважає, що при винесенні спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством.
При цьому, суд відхиляє як безпідставне та нормативне необґрунтоване посилання позивача на порушення відповідачем вимог абз. 2 п 78.2 ст. 78 ПК України, за змістом якого контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх камеральних перевірок платника податків.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
За приписами пункту 78.4 статті 78 Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Пунктом 42.2 ПУ України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Цим же пунктом передбачено, що непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Таким чином, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків проводиться виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та за умови пред'явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, копію наказу Офісу великих платників податків ДФС «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» №862 від 17.04.2019 року, а також видане відповідно до нього направлення на перевірку від 19.04.2019 року №389, були вручені під час виходу на перевірку особисто фінансовому директору ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» ОСОБА_1 - 19.04.2019, тобто фактично до початку проведення перевірки. Також з вказаного направлення вбачається, що перевіряючим органом було пред'явлено службове посвідчення, що свідчить про дотримання процедури проведення такої перевірки.
Отже, всі документи перед проведенням перевірки контролюючим органом були надані позивачеві.
Крім того, з копії оскаржуваного наказу вбачається, що він відповідає вимогам, які визначені статтею 81 Податкового кодексу України.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що перевірку розпочато з відома фінансового директора ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна».
При цьому, в журналі реєстрації перевірок ТОВ «СІЕЧЕС Україна» здійснено запис за №32 про проведення відповідної перевірки та відповідно в ньому міститься підпис перевіряючого інспектора, що фактично свідчить про допуск контролюючого органу до перевірки.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що фінансовий директор ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна», ознайомившись з оскаржуваним наказом, направленням на перевірку, та здійснивши відповідні записи у журналі перевірок, допустив посадову особу контролюючого органу до здійснення перевірки, за результатами якої складений Акт від 21.05.2019 року №1432/28-10-41-01/35704808 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «ЛАУР АГРОТРЕЙД» за березень 2016 року - показників декларації з ПДВ та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств» та винесено податкові повідомлення рішення.
Таким чином, контролюючим органом було реалізовано право на проведення такої перевірки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.12.2018 у справі №826/3014/16 зазначив, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
При цьому позивач не позбавлений права оскаржити прийняті за результатами документальної виїзної перевірки податкові повідомлення-рішення з підстав їх невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16) та інші.
Водночас, Верховний Суд у згаданій постанові сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору та витрат на правову допомогу не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2,3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС Україна» відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур