ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2020Справа № 925/366/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради
бульвар Шевченка, буд. 307, м. Черкаси, Черкаська обл., 18005
до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії
"Одеська залізниця" Виробничий підрозділ Шевченківська дирекція залізничних перевезень
вул. Ю. Коробейника 3, м. Сміла, Черкаська обл., 20705
про визнання договору укладеним
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" Регіональна філія "Одеська залізниця" Виробничий підрозділ Шевченківська дирекція залізничних перевезень, у якому просить суд визнати укладеним договір про відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян міста Черкаси на залізничному транспорті приміського сполучення від 21.02.2020 №7 у редакції позивача та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2020, на виконання затвердженого рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 13.11.2018 №1019 Порядку проведення компенсації за пільговий проїзд окремих громадян м. Черкаси на залізничному транспорті приміського сполучення за рахунок коштів міського бюджету, позивачем направлений відповідачу проект договору для його підписання. Відповідач повернув підписаний проект договору разом із протоколом розбіжностей до договору. Позивач не погоджується із викладеними у ньому змінами до договору, тому звернувся до суду з вимогою про укладення договору у редакції позивача.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.03.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази сплати судового збору до Державного бюджету України або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Після усунення недоліків позивачем, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.04.2020 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області вирішено передати справу №925/366/20 за позовом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" Регіональна філія "Одеська залізниця" Виробничий підрозділ Шевченківська дирекція залізничних перевезень про визнання договору укладеним за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
22.06.2020 до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/366/20.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 справу №925/366/20передано на розгляд судді Лиськову М.О.
Ухвалою суду від 01.07.2020 вирішено прийняти справу №925/366/20 до свого провадження та призначити підготовче засідання у справі на 22.07.2020.
Протокольною ухвалою від 22.07.2020 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.09.2020.
Протокольною ухвалою від 02.09.2020 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.09.2020.
30.09.2020 року підготовче судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.
Ухвалою суду від 07.10.2020 судове засідання у справі призначено на 28.10.2020.
27.10.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання, призначене на 28.10.2020 з'явився представник позивача. Протокольною ухвалою суду від 28.10.2020 залишено без розгляду клопотання відповідача про відкладення та ухвалено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи на 11.11.2020 об 12:05 до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 11.11.2020 судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та ухвалено відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на 25.11.2020.
У судове засідання з розгляду справи по суті 25.11.2020 з'явилися представники сторін.
Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.
У судовому засіданні 25.11.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням Черкаської міської ради від 12.06.2018 № 2-3420 затверджено міську програму соціального захисту окремих категорій громадян-мешканців м. Черкаси, які мають право на пільги відповідно; до законодавства (далі - Програма).
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 13.11.2018 №1019 затверджено Порядок проведення компенсації за пільговий проїзд окремих громадян м. Черкаси на залізничному транспорті приміського сполучення за рахунок коштів міського бюджету (далі - Порядок).
Одним із заходів Програми передбачено здійснення компенсації ПАТ «Укрзалізниця» за пільгове перевезення осіб, які мають право на таку пільгу на залізничному транспорті приміського сполучення за рахунок коштів міського бюджету після укладання договору про виплату компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення.
Пунктом 1.4. Порядку визначено, що компенсація за пільгові перевезення окремих категорій громадян здійснюється Виробничому підрозділу «Шевченківська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Шевченківська дирекція залізничних перевезень) на підставі договору про виплату компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян м. Черкаси залізничним транспортом приміського сполучення (далі - договір).
Пунктом 2.1. Порядку визначено, що компенсаційні виплати здійснюються на підставі договору, укладеного між Шевченківською дирекцією залізничних перевезень та департаментом за рахунок та в межах коштів місцевого бюджету, передбачених на зазначені цілі на відповідний рік.
21.02.2020 на виконання зазначених вимог Порядку позивачем на адресу відповідача направлений проект договору про відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян міста Черкаси на залізничному транспорті приміського сполучення для його підписання.
Листом від 06.03.2020 № 05-136/88 відповідач повернув підписаний проект договору разом з протоколом розбіжностей до договору.
Ознайомившись із складеним відповідачем протоколом розбіжностей, позивач не погоджується із викладеними у протоколі розбіжностей змінами до договору та вважає, договір про відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян міста Черкаси на залізничному транспорті приміського сполучення має бути укладеним саме у запропонованій позивачем редакції з огляду на таке.
Позивач звертаючись до суду із позовом вказує, що запропоновані відповідачем зміни умов договору у частині викладення у новій редакції назви договору, то вони суперечать розділу II програми та Порядку, так як вказаними нормативними актами таке відшкодування передбачається виключно у частині пільгового проїзду громадян - мешканців міста Черкаси. Натомість запропонованою редакцією передбачається відшкодування витрат для усіх громадян, які мають пільги, не обмежуючись мешканцями міста Черкаси.
Крім того, як Програмою так і Порядком визначено, що відшкодовуються витрати за пільговий проїзд громадян - мешканців м. Черкаси виключно на залізничному транспорті приміського сполучення.
Натомість, за твердженням позивача, виходячи із запропонованої відповідачем редакції, такі витрати мають відшкодовуватися за пільговий проїзд залізничним транспортом для пільгової категорії громадян, які не обов'язково мають бути мешканцями м. Черкаси. З цих самих підстав позивач не погоджується із викладенням у новій редакції розділу «Предмет договору».
Щодо запропонованого відповідачем виключення розділу «Визначення термінів», позивач вважає необхідним зазначення у договорі вказаного розділу, необхідним для чіткого узгодження термінів, які містяться у договорі та кореспондуються із п. п. 2.2., 2.3. Порядку.
Щодо пропозиції виключити розділ 3 «Ціна договору» позивач не погоджується зважаючи на те, що у проекті договору розділ 3 має назву «Ціна договору. Відшкодування коштів», вказані умови мають істотне значення, оскільки визначають які саме витрати складають ціну договору, а також граничний розмір коштів передбачених на відшкодування витрат за пільговий проїзд громадян, що узгоджується із передбаченим міським бюджетом розміром коштів для відповідної статті витрат та вимогами ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
Щодо викладення у новій редакції розділу «Права та обов'язки Сторін», умови вказаного розділу кореспондуються із вимогами Програми, натомість запропонована редакція виходить за межі Програми та суперечить їй.
Стосовно доповнення розділу договору «Порядок розрахунків» запропонованими пунктами, позивач не погоджується, оскільки ними передбачається визначення суми договору у розмірі 6615500,00 грн, з яких 5093100,00 грн. передбачаються на відшкодування пільгового проїзду поїздами дальнього сполучення, що суперечить розділу II та пункту 7 розділу VII Програми, згідно з якими відшкодуванню підлягають виключно витрати на пільговий проїзд громадян - мешканців м. Черкаси на залізничному транспорті виключно приміського сполучення. Вказаною програмою не передбачено виділення коштів на пільговий проїзд громадян поїздами дальнього сполучення.
Таким чином, як вказує позивач, ознайомившись із протоколом розбіжностей, наданим відповідачем, Управління вважає, що всі умови договору, запропоновані останнім, такими, що змінюють істотні умови та зміст редакції договору позивача.
Статтею 180 ГКУ передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до статті 181 ГКУ договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Частиною 5 статті 181 ГКУ передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Частиною шостою статті 9 Закону № 273/96-ВР встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.
За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у місті Черкаси є Управління, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється позивачем за рахунок державних субвенцій.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позову вказує, що своїм рішенням від 13.11.2018 №1019 Черкаська міська рада затвердила Порядок проведення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян м. Черкаси на залізничному транспорті приміського сполучення (надалі - Порядок) за рахунок коштів місцевого бюджету, у пункті 2.2 якого визначено, що облік пільгових перевезень та визначення вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці залізничним транспортом, проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 та Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.
Згідно з абзацом 3 пункту 2.3 Порядку Департамент здійснює компенсацію за надані пільги громадянам, які здійснили посадку в межах м. Черкаси. Тобто, відповідач не погоджується із тим, що компенсацію передбачили тільки для жителів м. Черкаси, які включені в єдиний державний автоматизований реєстр пільговиків в м. Черкаси.
Проте, відповідно до пункту 7 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Таким чином, в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 позивач передбачив облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, які є виключно мешканцями м. Черкаси, проте для звітності має значення лише інформація на території якої області був придбаний пільговий проїзний документ (квиток).
Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/94/19 від 03.03.2020.
Закон № 273/96-ВР та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Як встановив суд з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача пропозицію укласти Договору про відшкодування витрати за пільговий проїзд, проте, проект договору був підписаний відповідачем разом із протоколом розбіжностей.
В подальшому між позивачем і відповідачем не була досягнута згода щодо всіх або істотних умов, зазначених у протоколі розбіжностей, матеріали справи, також не містять будь-яких підтверджень у письмовій формі щодо досягнення такої згоди. Також у суду відсутні підтвердження того, що сторонами вчинялися будь-які фактичні дії на виконання Договору про відшкодування витрати за пільговий проїзд, що могло свідчити про її укладення.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що сторонами не була досягнута згода з усіх істотних умов господарського договору, а тому позовна вимога про визнання Договору про відшкодування витрати за пільговий проїзд укладеною в редакції позивача є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Виробничий підрозділ Шевченківська дирекція залізничних перевезень про визнання договору про відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян міста Черкаси на залізничному транспорті приміського сполучення від 21.02.2020 №7 укладеним у редакції позивача.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 03.12.2020
Суддя М.О. Лиськов