Кіровоградської області
"19" серпня 2006 р.
Справа № 17/208
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В.,розглянувши матеріали справи № 17/208
за позовом: прокурора Олександрійського району Кіровоградської області в інтересах держави, в особі Пролетарської сільської ради, с.Пролетарське, Олександрійський район, Кіровоградська область
до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Інвест", с. Пролетарське, Олександрійський район, Кіровоградська область
про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
Представники сторін:
від прокуратури - Ситник Г.М., старший помічник прокурора Ленінського району м.Кіровограда, посвідчення №358;
від позивача - Ковтонюк Н.П., сільський голова, на підставі рішення №3 від 03.04.2006 р.;
від відповідача - участі не брали.
Прокурором Олександрійського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі якої виступає Пролетарська сільська рада подано позов до приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Інвест" про повернення у власність Пролетарської сільської ради Олександрійського району земельної ділянки, площею 40,8 га, а також про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Інвест" збитків у вигляді не отриманої орендної плати у розмірі 11424 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на наступному.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
В порушення вказаної вище норми протягом двох років земельна ділянка площею 40,8 га, яка знаходиться на території Пролетарської сільської ради, самовільно займалась відповідачем, що підтверджується приписом державного інспектора по використанню та охороні земель №003405 від 23.11.2005 р., протоколом про адміністративне правопорушення №003405 від 23.11.2005 року, постановою про накладення адміністративного стягнення №003405 від 28.11.2005 року (а.с.5-7).
Між тим, як вбачається із матеріалів справи відповідачем звільнено спірну земельну ділянку, про що свідчить акт обстеження земель державного резерву на території Пролетарської сільської ради від 18.08.2006 р.(а.с.48).
З огляду на фактичне звільнення відповідачем по справі земельної ділянки, площею 40,8 га, яка знаходиться на території Пролетарської сільської ради, позивачем по справі подано заяву від 19.08.2006 р. (вх.№02-05/24964 від 19.08.2006 р.-а.с.47) про відмову від позову в частині повернення земельної ділянки власнику.
Представником прокуратури також подано заяву від 19.08.2006 р. (вх.№02-05/24965 від 19.08.2006 р.), в якій він просить припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (а.с.49).
Порядок відмови позивача від позову, встановлений частиною першою статті 78 Господарського процесуального кодексу України, не порушений, заява про відмову від позову підписана особою, яка має відповідні повноваження на її підписання.
Враховуючи те, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову та провадження у справі в частині повернення у власність Пролетарської сільської ради самовільно зайнятої земельної ділянки, площею 40,8 га припинити.
При цьому, господарський суд роз'яснює, що відповідно до вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав не допускається.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення на користь Пролетарської сільської ради 11424 грн. збитків у вигляді неотриманої орендної плати слід зазначити наступне.
В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Учасниками судового процесу не подано суду відповідних договорів оренди спірних земельних ділянок, прокурором та позивачем заперечується факт виникнення орендних відносин між райдержадміністрацією чи сільською радою та відповідачем, а тому підстави для отримання орендної плати чи стягнення неотриманої орендної плати у позивача не повинно було виникнути за Законом.
Проте користування землею є платним і наявність підстав для звільнення від плати за землю відповідач не доводив.
З аналізу положень статті 2 та частини 2 статті 15 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що за відсутністю у користувача земельної ділянки документів, визначених у статтях 125, 126 Земельного Кодексу України, тобто, без укладення договору оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку, такий користувач здійснює фактичне користування з зобов'язанням сплатити за період користування у поточному році податок на землю.
Підпунктом 8 пункту 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) плату за землю (земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
А в силу частини 1 статті 2 цього Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно зі статті 2 цього закону та статті 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Проте прокурор, заявляючи вимоги про стягнення неодержаної плати за використання земельної ділянки у сумі 11424 грн., звернувся з позовом не в інтересах особи, уповноваженої законом стягувати таку плату, у визначеному податковим законодавством та Законом України «Про плату за землю» порядку.
Натомість, позовні вимоги у справі мотивовані наявністю збитків Пролетарської сільської ради внаслідок порушення її інтересів, які полягають у ненадходженні на її спеціальні рахунки коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до вимог пункту 30 частини першої статті 2, частини третьої статті 50 Бюджетного кодексу України своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства забезпечують органи стягнення, до яких віднесено податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Тобто, органом компетентним здійснювати погашення заборгованості перед бюджетом є податковий орган, однак позов подано в інтересах Пролетарської сільської ради.
Виходячи з предмету спору (стягнення збитків) господарський суд вважає, що прокурором та позивачем не доведено наявність збитків у цивільно-правових відносинах між сільською радою (райдержадміністрацією) і відповідачем. До того ж, несплата коштів до бюджету сільської ради, якою обґрунтовані позовні вимоги, не є збитками, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Прийняти відмову позивача від позову в частині повернення у власність Пролетарської сільської ради самовільно зайнятої приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Інвест" земельної ділянки, площею 40,8 га.
Провадження у справі в частині повернення у власність Пролетарської сільської ради самовільно зайнятої приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Інвест" земельної ділянки, площею 40,8 га, припинити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Суддя
С.В. Таран