01 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1420/20
(суддя Артоуз О.О., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у справі №280/1420/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 03 березня 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в особі Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо порядку перерахунку пенсії в автоматичному режимі, без додаткового звернення пенсіонера, громадянину України, ОСОБА_1 , з урахуванням судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №280/596/19, як преюдиціальної обставини, що надає право на автоматичний перерахунок пенсії та вимог частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 та Постанови ПФУ №10-1 від 18.05.2018 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи, відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що надають право на автоматичний перерахунок пенсії на найбільш вигідних умовах, за матеріалами електронної пенсійної справи позивача та даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в особі Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зробити перерахунок пенсії в автоматичному режимі, без додаткового звернення пенсіонера, громадянину України, ОСОБА_1 , з урахуванням вступу 10.05.2019 в законну силу судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №280/596/19, як преюдиціальної обставини, що надає право на автоматичний перерахунок пенсії з 01.05,2019 та на підставі вимог частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 та Постанови ПФУ №10-1 від 18.05.2018 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи, відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що надають право на автоматичний перерахунок пенсії з 01.05.2019, на найбільш вигідних умовах, за матеріалами електронної пенсійної справи позивача та даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- стягнути одноразово з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь громадянина України, ОСОБА_1 , судові витрати (судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи) на суму 3 920 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позов задоволено.
Суд, визнав противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неперерахунку пенсії в автоматичному режимі, без додаткового звернення пенсіонера, ОСОБА_1 , з 01.05.2019 за матеріалами електронної пенсійної справи позивача та даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії по стажу в автоматичному режимі, без додаткового звернення пенсіонера, ОСОБА_1 з 01.05.2019 за матеріалами електронної пенсійної справи позивача та даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу у сумі 3920 грн., позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив її до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову, якою стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт надання правничої допомоги, її межі, обсяг і вартість підтверджені допустимими та належними доказами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи зазначену норму, рішення суду першої інстанції підлягає перегляду лише в межах вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України", заява №19336/04, п. 269).
З метою отримання правової допомоги, позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги та представництва інтересів №08 від 11.03.2019 року з адвокатом Колбанцевим В.В. (а.с. 49).
Відповідно до акта від 08.02.2020 року надання юридичних послуг до договором №08 від 11.03.2019 року надано наступні послуги:
бесіда, вивчення та аналіз документів, наданих клієнтом по справі - 350 грн. (1 год.);
консультація фахівців з вузькопрофільних питань та вивчення судової практики за аналогічними позовами до суду - 350 грн. (1 год.);
консультація по юридичним питанням, усні консультації, надання письмових консультацій - 350 грн. (1 год.);
консультація клієнта за позицією у справі, роз'яснення наслідків та варіантів рішень - 350 грн. (1 год.);
участь виконавця у перемовах з третіми особами та виїзд на прийом до державних установ - 350 грн. (1 год.);
підбір нормативно-правової бази для складання позовної заяви - 350 грн. (1 год.);
складання позовної заяви 1050 грн. (3 год.)
Всього 3000 грн. (а.с.47).
На підтвердження оплати вказаних послуг у розмірі 3000 гривень надано квитанцію прибуткового касового ордеру №25 від 05.07.2019 року (а.с.46-А).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Як вбачається з матеріалів справи представником позивача було здійснено представництво та надано інші види правової допомоги (консультації, складання процесуальних документів тощо). При цьому наданими документами не підтверджується надання правової допомоги в межах саме цієї справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає й про відсутність підстав для відшкодування позивачу таких видів витрат зазначених в акті як: бесіда, вивчення та аналіз документів, наданих клієнтом по справі, консультація фахівців з вузькопрофільних питань та вивчення судової практики за аналогічними позовами до суду, консультація по юридичним питанням, усні консультації, надання письмових консультацій, консультація клієнта за позицією у справі, роз'яснення наслідків та варіантів рішень, участь виконавця у перемовах з третіми особами та виїзд на прийом до державних установ, оскільки такі послуги не впливають на розгляд та вирішення цієї справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов'язані виключно з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і з надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Крім того, суд вважає безпідставним включення адвокатом до наданого переліку послуг з правничої допомоги - консультації фахівців з вузькопрофільних питань, вивчення судової практики, підбір нормативно-правової бази, оскільки це не відноситься безпосередньо до різновидів адвокатської діяльності та послуг в розумінні ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Щодо вимог в частині відшкодування витрат на правничу допомогу за надання таких видів послуг як підбір нормативно-правової бази для складання позовної заяви - 350 грн (1 год) та складання позовної заяви 1050 грн. (3 год), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з акта про надання юридичних послуг за договором №08 від 11.03.2019 року, його складено 08 лютого 2020 року, тобто підстава для оплати таких послуг настала з 08 лютого 2020 року.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, за послуги надані на підставі договору №08 від 11.03.2019 року оплачено згідно з квитанцією прибуткового касового ордеру №25 від 05.07.2019 року, тобто раніше ніж складно акт про надані послуги, між тим договір №08 від 11.03.2019 року умови здійснення передплати не містить (а.с.46-А, 47).
Зазначені обставини свідчать про те, що оплата, яка здійснена за квитанцією прибуткового касового ордеру №25 від 05.07.2019 року була здійснена не на виконання послуг зазначених в акті від 08.02.2020 року, а тому такі витрати не підтверджені документально, як наслідок підстав для їх відшкодування не має.
Крім того, суд звертає увагу на те, що п. 4.1 договору №08 від 11.03.2019 року передбачено, що оплата роботи виконавця, фактичних витрат пов'язаних з виконанням угоди та виплата гонорару за результатами роботи визначені в окремій угоді, яка є невід'ємною частиною договору доручення про надання правової допомоги та представництва інтересів клієнта, проте зазначеної угоди позивачем суду на підтвердження своїх доводів надано не було (а.с. 49).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу у сумі 3920 грн., оскільки як зазначено вище витрати у розмірі 3000 грн. згідно з актом від 08.02.2020 року не підлягають відшкодуванню, а 920 грн. як витрат на професійну правову допомогу взагалі не підтверджено жодними доказами та надані документи не містять інформації виду наданих адвокатських послуг щодо цієї суми.
Враховуючи вищезазначені норми, суд апеляційної інстанції проаналізувавши відомості, вказані адвокатом в акті, зробив висновок, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною, неспівмірною із складністю цієї справи, об'ємом наданих адвокатом послуг та не підтвердженою документально.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, що оскаржується необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу у справі №280/1420/20 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2020 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко