02 грудня 2020 року справа №360/3673/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г. М., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 р. у справі № 360/3673/18 (головуючий І інстанції К.О. Пляшкова) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,
30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконання судового рішення по справі № 360/3673/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року скасовано ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та направлено адміністративну справу № 360/3673/18 до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконання судового рішення по справі № 360/3673/18 залишено без руху.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року заяву про встановлення судового контролю визначено розглянути без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання судового рішення по справі № 360/3673/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Позивача, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та направити справу до суду першої інстанції для прийняття нового рішення про задоволення заяви про встановлення судового контролю. Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі. В обґрунтування скарги зазначено, що рішення суду не виконано на протязі півтора року. Крім того, посилання суду та відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 є помилковим, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 визнано протиправним та нечинним пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, а саме суд: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні з 01.01.2018 перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно ч.4 ст.63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно ч.4 ст.63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи із розміру 90 % відповідних сум грошового забезпечення; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 704,80 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем суду не надано доказів існування об'єктивних підстав вважати, що виконання рішення суду можливе тільки за такої форми забезпечення його виконання, як встановлення судового контролю у формі зобов'язання подати звіт. Тривале невиконання відповідачем рішення суду в добровільному порядку не дає суду правових підстав дійти висновку, що без вжиття такого заходу судового контролю, про який заявляє позивач, рішення суду залишиться невиконаним. Крім того, на виконання рішення суду відповідачем перерахована та виплачується пенсія позивача, з урахуванням рішення суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС Українисуд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.
З листа ГУПФУ в Луганській області від 02 червня 2020 року № 1292-1628/П-01/8-1200/20 слідує, що на виконання рішення суду відповідачем перераховано пенсію позивача. З квітня 2019 року пенсія виплачується з урахуванням рішення суду. Пенсійні кошти за період з 01 січня 2016 року по 14 лютого 2019 року в сумі 33172,50 грн будуть виплачуватися за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, та згідно з встановленим цією Постановою порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Зазначене свідчить, що пенсійний орган посилається на неможливість виконати у повному обсязі судове рішення та подальше його виконання в порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Отже, станом на дату звернення позивача з клопотанням про встановлення судового контролю за судовим рішенням, та розгляду клопотання, рішення суду не було виконано в повному обсязі.
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, з урахуванням змін, внесених постановою Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, визнано протиправним та нечинним пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Отже, вказаний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 втратив чинність.
Враховуючи викладене, суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватися правовою позицією Великої Палати Верховного Суду та задовольнити заяву про встановлення судового контролю.
Суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції як відмову у задоволенні заяви на не надання позивачем разом із заявою жодних доказів звернення отриманого ним виконавчого листа до примусового виконання в порядку, визначеному Законом № 1404-VIII, оскільки процесуальним законодавством не визначено таких вимог для встановлення судового контролю, як подання виконавчого листа до примусового виконання.
Наведеним підтверджуються доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права,що є безумовною підставою для її скасування.
За положенням частини 1, 3 статті 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно пунктів 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пункту 1, 2 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та задоволення заяви з встановлення судового контрою.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 р. у справі № 360/3673/18 - задовольнити частково.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 р. у справі № 360/3673/18 - скасувати.
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі № 360/3673/18 - задовольнити.
Застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 360/3673/18 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у справі № 360/3673/18 у місячний строк з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 02 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: І.В. Геращенко
Г.М. Міронова