01 грудня 2020 року справа №200/7753/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (повний текст складено 16 вересня 2020 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/7753/20-а (суддя І інстанції - Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, вважаючи свої права та права дитини порушеними просила суд: - визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо невиплати їй допомоги при народженні сина ОСОБА_2 у розмірі 38700 грн.; - зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради виплатити їй допомогу при народжені сина ОСОБА_2 у розмірі 38700 грн.
Позов обґрунтовувала тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року в адміністративній справі № 200/14538/18-а, яким були захищені її порушені права та права її дитини, їй призначено допомогу при народженні дитини - сина ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, тобто на тимчасово окупованій території.
Між тим, допомогу при народженні дитини виплачено лише за період з 01 травня 2019 року по 31 липня 2019 року у розмірі 2580 грн. У подальшому виплату вказаної допомоги (за минулий період) було припинено, з посиланням на відсутність окремого порядку її виплати за минулі роки.
Позивач неодноразово намагалася вирішити спірне питання в досудовому порядку.
Зокрема, усно зверталася до відповідача щодо проведення відповідних виплат на дитину у повному обсязі, на що їй було відмовлено з посиланням на те, що такі виплати будуть проведені після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку.
На чергове її звернення на урядову гарячу лінію з цього питання отримала лист Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 29 липня 2020 року №Г-1299-11-1.4.2-1414, в якому повідомлено про те, що Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради допомогу при народженні дитини у розмірі 38700 грн. (за минулий період з 01 липня 2016 року по 30 квітня 2019 року) не виплачено, оскільки відсутній окремій порядок виплати боргів за минулі роки. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/7753/20-а позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з державної допомоги при народженні дитини у розмірі 38700 грн. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради виплатити ОСОБА_1 заборгованість з державної допомоги при народженні дитини у розмірі 38700 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що сума нарахованої позивачу допомоги у розмірі 38700 грн., яка не виплачена їй за минулий період з 01 липня 2016 року по 30 квітня 2019 року, обліковується Управлінням відповідно до п. 15 Порядку призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 08 червня 2016 року №365, і не виплачена як борг минулих років. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради як отримувач допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказана допомога їй була призначена під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року в адміністративній справі №200/14538/18-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, яким позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови у призначені їй допомоги при народженні ІНФОРМАЦІЯ_3 сина ОСОБА_2 ; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради прийняти рішення за наслідками розгляду її заяви щодо призначення допомоги при народженні вказаної дитини з урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного судового рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради розглянуто заяву позивача від 14 березня 2019 року та призначено позивачу допомогу при народженні дитини у загальному розмірі 41280 грн., з яких: за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року одноразово у розмірі 10320 грн., за період з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2019 року щомісячно у розмірі 860 грн.
Однак допомогу виплачено лише за період з 01 травня 2019 року по 31 липня 2019 року у розмірі 2580 грн. (860 грн. х 3 міс.), за минулий період таку допомогу нараховано в розмірі 38700 грн., однак виплачено не було, що підтверджується відповідачем у відзиві.
На звернення позивача щодо підстав невиплати допомоги при народженні дитини Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації надана відповідь від 29 липня 2020 року №Г-1299-11-1.4.2-1414, в якій повідомлено, зокрема, що кошти по допомозі при народженні дитини у сумі 38700 грн. за період з 01 липня 2016 року по 30 квітня 2019 року позивачу не виплачено, оскільки відсутній окремий порядок виплати боргів за минулі роки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” визначено, що громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.
Згідно зі ст. 10 вказаного Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться в п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751.
Законодавство чітко визначає порядок та строки виплати допомоги при народженні дитини, які мають бути дотримані суб'єктом владних повноважень.
Не виплачуючи позивачу заборгованість по допомозі при народжені дитини за минулий період відповідачем не враховані вказані положення законодавства та не враховано наступне.
Статтею 8 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
В спірних правовідносинах невиплата допомоги при народженні дитини з підстав, що не передбачені законодавством, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з п. 55 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.
Відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з допомоги при народженні дитини.
Спору щодо розміру нарахованої суми заборгованості між сторонами немає.
Беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов'язання, враховуючи обставини справи, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог дещо іншим шляхом - шляхом визнання протиправною бездіяльності органу соціального захисту населення щодо невиплати позивачу заборгованості з допомоги при народженні дитини із зобов'язанням відповідача виплатити позивачу цю заборгованість (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/7753/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/7753/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.Д.Компанієць