Житомирський апеляційний суд
Справа №296/12002/19 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
01 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №296/12002/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В. у м. Житомирі,
У грудні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк» або банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути заборгованість у сумі 34 251,34 грн, яка складається із: тіла кредиту в сумі 2 908,60 грн; процентів за користування кредитом у сумі 29 235,53 грн та штрафу - 500 грн (фіксованої частини) і 1 607,21 грн (процентної складової). Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до банку та підписала заяву №б/н від 25 липня 2012 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 7 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 належно не виконує свої фінансові зобов'язання, у зв'язку із чим станом на 31 жовтня 2019 року утворилася вищевказана заборгованість.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 908,60 грн та вирішено питання судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції у незадоволеній частині, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та штрафу задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що кредитний договір виконувався відповідачем, а тому такий не можна вважати неукладеним. Наполягає на тому, що Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору. Якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору, то підпис під ними не потрібен. Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, оскільки така висловлена у конкретній справі за інших обставин, коли відповідач заперечував умови договору, як погоджені між сторонами у належний спосіб. У даній справі заперечення відповідача відсутні. У рішенні, яке оскаржується, знехтувано не лише принцип оплатності кредитного договору, а й наноситься істотна шкода всім споживачам банківських послуг, що порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд проігнорував, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Окрім того, необхідність сплати боржником процентів кредитору передбачена статтею 169 Кодексу європейського договірного права - акта міжнародної приватно-правової уніфікації, одного з основних європейських кодексів цивільного права.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Виходячи із принципу диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, тобто в частині стягнення на користь банку тіла кредиту в сумі 2 908,60 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів та штрафу відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Визначальним є додержання письмової форми договору.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 25 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.9).
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 11 січня 2020 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 у зв'язку з укладенням шлюбу 25 квітня 2017 року (а.с.56-57).
У анкеті-заяві сторонами досягнуто згоди щодо кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/Gold у розмірі 3 000 грн та ОСОБА_1 обрала опцію «платіжна картка кредитка «Універсальна». В анкеті-заяві зазначено також про те, що клієнт згоден із тим, що дана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомилася і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Має місце у заяві й застереження про те, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов'язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.
Разом із тим, в анкеті-заяві відсутня домовленість сторін щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також розміри та умови нарахування неустойки за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
На підтвердження обґрунтування позову в частині щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки банк додав до позовної заяви розрахунок заборгованості, а також витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов і правил надання банківських послуг.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачає різні умови для кожного виду кредитних карт: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold». Витяг відповідачем не підписаний. Матеріали справи не містять відомостей про те, який саме вид тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» обрано відповідачем та погоджено сторонами. Отже, зазначений витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом, зміну процентної ставки, відповідальності за неналежне виконання умов договору саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з Тарифів та Умов у редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення його позову.
Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання умов договору витяги з Тарифів і Умов та правил не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо процентної ставки та відповідальності за неналежне виконання умов договору не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягах з Тарифів та Умов і правил, як невід'ємну складову частину змісту договору, а тому суд першої інстанції правильно не вважав надані позивачем витяги з відповідних документів складовою частиною кредитного договору та обґрунтовано відмовив у стягненні суми процентів за користування кредитними коштами та штрафу, на стягненні яких наполягає банк у апеляційній скарзі.
Довідки про видачу ОСОБА_1 кредитних карток, про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки і виписка про рух коштів по картковому рахунку відповідача, які приєднані до апеляційної скарги, без поважних причин не надавалися для дослідження суду першої інстанції. Доказів про наявність виняткових випадків для їх прийняття суду апеляційної інстанції не надано. Окрім того, дані документи направлялися суду першої інстанції 07 вересня 2020 року, тобто після ухвалення рішення у справі (12 серпня 2020 року). Перешкод для своєчасного направлення не встановлено та вбачається зловживання процесуальними правами.
Окрім того, довідка про умови кредитування ПриватБанку та сукупну вартість споживчого кредиту від 18 січня 2013 року, яка приєднана до апеляційної скарги, не є належним доказом у даній справі, оскільки така не стосується предмету доказування та підтверджує купівлю ОСОБА_2 кредитного продукту «Грейс «0-10-18» Ельдорадо» вартістю 4 994,86 грн. Такий доказ доводить лише те, що між сторонами паралельно існують інші відносини, які не мають жодного відношення до спірних.
Отже, відсутні підстави вважати, що за кредитними правовідносинами, які виникли між сторонами 25 липня 2012 року, сторони досягли у письмовому вигляді згоди щодо розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів, зміни процентної ставки тощо, хоча у розрахунку банком застосовані наступні процентні ставки: 30%, 34,6%, 43,2% річних, а також досягли згоди щодо відповідальності у вигляді штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Щодо посилань АТ КБ "Приватбанк" на нехтування судом першої інстанції при ухваленні рішення принципами оплатності кредитного договору, нанесення істотної шкоди усім споживачам банківських послуг, банку, порушення стабільності функціонування фінансового сектору держави, то колегія суддів звертає увагу на те, що у справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується всіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Окрім того, банк взагалі не мав нараховувати проценти за кредитом у період із 01 березня 2016 року по 31 жовтня 2019 року за будь-якою процентною ставкою, приймаючи до уваги правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, про те, що право кредитора нараховувати проценти за кредитом припиняється після спливу строку кредитування.
Водночас колегія суддів звертає увагу й на ту обставину, що банком не доведено порушення відповідачем строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, а тому нарахування штрафу є безпідставним, чим виключається його нарахування апріорі.
Із огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому залишається без змін, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.367-368,374-375,381-382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення, а заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Головуюча Судді: