Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1047/20 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.
Категорія 58 Доповідач Коломієць О. С.
02 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць О.С.,
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
розглянувши в порядку в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 278/1047/20 за позовом Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю редакція газети «Приміське життя», редакція газети «Сільське життя» про захист честі, гідності та ділової репутації
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2020 року, яке ухвалено суддею Грубіяном Є.О.в м.Житомирі
У квітні 2020 року Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області звернулась з даним позовом на обґрунтування якого зазначила, що відповідач, який є депутатом даної сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі інтернет на своїй сторінці загальнодоступної соціальної мережі «Facebook» у групі «Діємо Разом» поширив недостовірну інформацію щодо діяльності ради, а саме зазначив, що «Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області, діючи цинічно, розмістила дві статті у засобах масової інформації вартістю 81500,00 грн та 43400,00 грн, відповідно та таким чином використала кошти громади нераціонально, за явно завищеними тарифами, у той час коли є чисельні та більш нагальні потреби громади».
Разом з тим в дійсності сільською радою у порядку, визначеному законодавством України, з дотриманням усіх процедур, було укладено два договори із засобами масової інформації, а саме з газетами «Приміське життя» та «Сільське життя», з метою освітлення діяльності органу місцевого самоврядування на період часу з березня 2020 року по грудень 2020 року. Таким чином, жодних договорів за явно завищеними цінами сільською радою не укладалось, а освітлена відповідачем інформація є недостовірною та такою, що шкодить діловій репутації Глибочицької сільської ради.
З урахуванням вищевикладеного позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує права Грибочицької сільської ради на повагу до її гідності, честі та недоторканості ділової репутації, відеоінформацію, яка розповсюджена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці в загальнодоступній соціальній мережі «Facebook» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та зобов'язати ОСОБА_1 спростувати поширену відносно позивача недостовірну інформацію на власній сторінці загальнодоступної соціальної мережі «Facebook» та в районних газетах «Приміське життя» та «Сільське життя».
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, та яка нанесла шкоду її діловій репутації, відеоінформація, розповсюджена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці відповідача у загальнодоступній соціальній мережі «Facebook» у групі «Діємо разом», наступного змісту: «Глибочицька сільська рада замовила і розмістила у газеті «Сільське життя» ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати поширену відносно Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області недостовірну інформацію шляхом озвучення ОСОБА_1 у загальнодоступній соціальній мережі «Facebook» у групі «Діємо разом» тексту наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 у загальнодоступній соціальній мережі «Facebook» у групі «Діємо разом» мною, ОСОБА_1 , озвучувались свідомо недостовірні та неправдиві відомості відносно Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, а саме те, що замовлено і розміщено у газеті «Сільське життя» одну статтю за 81 500,00 грн та в районній газеті «Приміське життя» одну статтю вартістю 43 400,00 грн. » У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що судом не взято до уваги те, що відповідачем були надані належні та допустимі докази на підтвердження правдивості та достовірності інформації, яка ним була викладена у відеозверненні. Так в матеріалах справи містяться звіти про укладені Глибочицькою сільською радою договори від 24.03.2020 та 13.03.2020 в системі ProZorro, згідно яких вбачається, що предметом закупівлі є послуги розміщення інформаційних матеріалів Замовника в газеті «Сільське життя» в кількості одна послуга з ціною 81 500,00 грн та в газеті «Приміське життя» за ціною 43 400,00 грн за 6200 см?. Отже аналіз опублікованих звітів про укладення договорів дає достатні підстави дійти обґрунтованого висновку, що відповідач під час проведення відеотрансляції оціночними судженнями довів до відома користувачів групи «Діємо разом» загальнодоступну інформацію, яка є правильною та достовірною. При цьому він діяв в рамах Закону та виконав свій громадський обов'язок, вказавши фактичні відомості з надання їх оцінки як депутат та житель територіальної громади Глибочицької сільської ради.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки районний суд під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, визнавши відеоінформацію, яка розповсюджена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці в загальнодоступній соціальній мережі «Facebook» у групі «Діємо Разом» недостовірною та такою, що порушує немайнові права Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, а тому вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області є органом місцевого самоврядування (а.с.8,9), а ОСОБА_1 - депутатом Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області та входить до комісії з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку, інвестиції та міжмуніципального співробітництва (а.с.126)
13 березня 2020 року між ТОВ «Редакція газети «Приміське життя» та Глибочицькою сільською радою Житомирського району Житомирської області укладено договір на висвітлення діяльності органу місцевого самоврядування та розміщення інформаційних матеріалів на період часу з 13 березня по 30 грудня 2020 року на загальну суму 43 400,00 грн (а.с.75,76,129).
24 березня 2020 року між позивачем та ТОВ «Редакція газети «ПАНОРАМА» укладено договір з надання послуг на розміщення інформаційних матеріалів в газеті «Сільське життя» у період часу з 24 березня по 31 грудня 2020 року на загальну суму 81 500,00 грн (а.с.77-78,130).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі інтернет за посиланням facebook.com/ НОМЕР_1 /videos/ НОМЕР_2 відповідач розмістив звернення, яким зазначив, що Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області, діючи цинічно, розмістила дві статті у засобах масової інформації на загальну суму майже 125 тисяч гривень та таким чином використала кошти громади нераціонально, за явно завищеними тарифами у той час, коли є чисельні та більш нагальні потреби громади (а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
За змістом ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Недостовірною вважається інформація, як це зазначено у вищевказаній Постанові ВСУ, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача в її системному зв'язку з фактичними обставинами справи, правильно керувався тим, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, негативно впливає на оцінку її діяльності та шкодить діловій репутації Глибочицької сільської ради, як органу місцевого самоврядування. Крім того, районний суд правильно вважав, що твердження відповідача є фактичними висновками, а не оціночними судженнями, оскільки вони містять конкретні дані, які ним перекручені, тобто спотворені штучно, в той час коли такі відомості суттєво різняться з дійсною, правильною та достовірною інформацією.
Доводів апеляційної скарги про те, що відповідачем були надані належні та допустимі докази на підтвердження правдивості та достовірності інформації, яка ним була викладена у відеозверненні спростовуються змістом договору № 173 від 13 березня 2020 року про надання інформаційних послуг, який укладений між ТОВ «Редакція газети «Приміське життя» (Виконавець) та Глибочицькою сільською радою (Замовник) та договором № 206 від 24 березня 2020 року про надання друкованої площі для розміщення інформаційних матеріалів в газеті «Сільське життя», який укладений Глибочицькою сільською радою (Замовник) та видавцем газети «Сільське життя» - ТОВ «РГ «Панорама» (Виконавець).
Так згідно з п.1.2 Договору № 173 від 13 березня 2020 року «Замовник» доручає, а «Виконавець» зобов'язується надавати послуги, пов'язані з друком, а саме: послуги з висвітлення діяльності Глибочицької сільської ради та розміщення інформаційних матеріалів, що надаються Замовником в газеті «Приміське життя» в обсязі і на умовах, передбачених цим договором.
Вартість інформаційних послуг оплачується згідно з затвердженими тарифами: за 1 см? друкованого тексту 7 (сім) грн без ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт (п.2.1 Договору). Загальна сума договору на 2020 рік складає 43 400,00 грн, без ПДВ. Загальна площа для висвітлення діяльності Глибочицької сільської ради та розміщення інформаційних матеріалів складає 6200 см? (п.2.3 Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання (тобто з 13.03.2020) та діє до 30.12.2020.
Зі змісту Договору № 206 від 24 березня 2020 року слідує, що Замовник замовляє і оплачує, а Виконавець зобов'язується на умовах цього Договору та у відповідності до Закону України «Про інформацію» … надати друковану площу для розміщення інформаційних матеріалів замовника у газеті «Сільське життя» протягом дії договору (п.1.1 Договору).
Оплата друкованої площі здійснюється відповідно до розцінок вартості одиниці друкованої площі з розрахунку 7 грн за 1 см?, а на першій сторінці - 10 грн за 1 см?, а також 300 грн за одну подачу на сайті (п.4.1).
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що вартість виконаних робіт складає 81500,00 грн без ПДВ. Друкована площа для розміщення матеріалів 1-ої сторінки складає 1500 см?, на інших сторінках - 9500 см?. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання (тобто з 24.03.2020) і діє до 31 грудня 2020 року (п.5.1 Договору).
З урахуванням вищевикладеного можна дійти висновку, що даними Договорами обумовлено, що в газеті «Приміське життя» буде розміщено публікації в кількості 6200 см? вартістю 43 400,00 грн та в газеті «Сільське життя» - публікації на загальну площу 11000 см? вартістю 81500,00 грн, починаючи з 13 та 24 березня 2020 року по 30 та 31 грудня 2020 року відповідно, а не за одну публікацію (одну статтю), як стверджував ОСОБА_1 .
Крім того, відповідач, будучи депутатом Глибочицької сільської ради та членом постійної комісії з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжмуніципального співробітництва, перед тим як розповсюджувати дану інформацію отриману з сайту системи ProZorro, мав можливість її перевірити у сільській раді, звернувшись за відповідним роз'ясненням до її керівництва та отримати необхідні документи з даного питання, що узгоджується з ч.10 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідно до якої, депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанцій.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 серпня 2020 року в частині задоволених позовних вимог - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді