вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" листопада 2020 р. Справа№ 04/5026/803/2012
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І.
за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 24.11.2020
розглянувши апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Левченко Олени Аркадіївни
на рішенняГосподарського суду Черкаської області від 22.07.2020
у справі№04/5026/803/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ - Жашківський цукровий завод» в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Носань Н.С.
доЛевченко Олени Аркадіївни
про стягнення збитків у розмірі 1 533 477, 60 грн.
у справі за заявою ініціюючого кредитора Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі
доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ - Жашківський цукровий завод»
пробанкрутство юридичної особи
Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., у межах справи про банкрутство подано заяву від 25.10.2019 №02-30/484 з вимогою стягнути з Левченко Олени Аркадіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" збитки у розмірі 1533477,60 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.07.2020 (суддя Хабазня Ю.А.) заяву боржника у особі ліквідатора банкрута задоволено повністю. Постановлено стягнути з Левченко Олени Аркадіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ-Жашківський цукровий завод» збитки у розмірі 1 533 477,60 грн.
Не погоджуючись з цим рішенням, арбітражний керуючий Левченко Олена Аркадіївна подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2020, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ-Жашківський цукровий завод» в особі ліквідатора банкрута Носань Н.С. в повному обсязі.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.09.2020 справу передано колегії суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 призначено справу до розгляду на 06.10.2020.
В судовому засіданні, яке відбулось 06.10.2020, колегія суддів дійшла висновків про необхідність витребування усіх матеріалів справи №04/5026/803/2012 Господарського суду Черкаської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ - Жашківський цукровий завод» у зв'язку з необхідністю їх дослідження у судовому засіданні, відтак визнала за можливе відкласти розгляд апеляційної скарги Арбітражного керуючого Левченко Олени Аркадіївни на іншу дату.
На дату проведення судового засідання від учасників по справі надійшли додаткові документи (зокрема, додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу), а витребувані з Господарського суду Черкаської області усі матеріали справи №04/5026/803/2012 Господарського суду Черкаської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ - Жашківський цукровий завод», надано не було.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Левченко Олени Аркадіївни на 24.11.2020.
Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на їх адреси місцезнаходження копій ухвали суду. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2020 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
1. Зміст обставин справи.
1.1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., у межах справи про банкрутство подано заяву від 25.10.2019 №02-30/484 з вимогою стягнути з Левченко Олени Аркадіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" збитки у розмірі 1533477,60 грн.
1.2. Боржник у особі ліквідатора банкрута (позивач) у заяві від 25.10.2019 №02-30/484 (а.с.1 т.64), додаткових поясненнях від 03.03.2020 №02-30/778 (вх.суду №3560/20 від 05.03.2020, а.с.255 т.64) та у судовому засіданні вимоги підтримав повністю і пояснив:
1.2.1. Під час здійснення арбітражним керуючим Левченко О.А. повноважень ліквідатора банкрута у справі, 06.10.2015 нею був проданий майновий комплекс боржника за укладеним з ТОВ "ЛВС-2012" договором купівлі-продажу;
1.2.2. Ухвалою суду від 22.03.2016 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2016) у цій справі визнано недійсними результати аукціону з продажу майнового комплексу ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод", арбітражного керуючого Левченко О.А. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Носань Н.С., тощо. Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 зазначені судові рішення було скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області в іншому складі суду;
1.2.3. Ухвалою суду від 26.09.2016 у цій справі новим складом суду прийнято аналогічне рішення: визнано недійсними вказані вище результати аукціону та договір купівлі-продажу. Іншою ухвалою суду від 26.09.2016 у цій справі арбітражного керуючого Левченко О.А. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Назаренка С.А.
1.2.4. Після проведеного розподілу отриманих від продажу майна боржника коштів, отриманих від продажу майна, на ліквідаційному рахунку у ПУАТ "Фідобанк" утворився залишок коштів у сумі 1528989,25 грн., які були втрачені у зв'язку з ліквідацією цього банку.
Так, Правлінням Національного банку України 18.07.2016 прийнято рішення №142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ "Фідобанк", а 19.07.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - рішення №1265 "Про початок процедури ліквідації ПУАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з цими рішеннями з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно розпочато процедуру ліквідації ПУАТ "Фідобанк". Станом на початок процедури ліквідації ПУАТ "Фідобанк", на ліквідаційному рахунку ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод", відкритому у цьому банку, знаходились кошти у сумі 1 533 377,60 грн.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.04.2016 були внесені зміни про керівника юридичної особи та зміни до складу підписантів, згідно з якими у період з 07.04.2016 включно до 26.09.2016 керівником, підписантом та ліквідатором ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" зазначена Носань Н.С.
2. Зміст та обґрунтування оскарженого рішення суду.
2.1. Місцевий господарський суд заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого задовольнив повністю. Постановив стягнути з Левченко Олени Аркадіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" збитки у розмірі 1 533 477, 60 грн.
2.2. Місцевий господарський суд, зокрема, виходив з того, що:
2.2.1. Станом на 20.05.2016 (дату введення тимчасової адміністрації ПУАТ "Фідобанк"):
ліквідатором банкрута була Носань Н.С. ,
попереднім ліквідатором банкрута Левченко О.А., незважаючи на два запити Носань Н.С., в порушення ухвали суду від 22.03.2016, не були передані Носань Н.С. документи банкрута, печатки і штампи;
Носань Н.С. внесла відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про те, що вона є керівником боржника;
Носань Н.С. вчинила дії (через 16 днів після призначення направила запит) до ПУАТ "Фідобанк" для отримання інформації щодо правовідносин з банкрутом, в тому числі й щодо наявності коштів на рахунку та його переоформлення на її як нового керівника; ще через 6 днів направила пакет документів до ПУАТ "Фідобанк" для вчинення дії з переоформлення рахунку; та ще через 7 днів подала скаргу на ПУАТ "Фідобанк" до суду.
Отже Носань Н.С. з дня призначення і до 20.05.2016 не оформила право розпоряджатися коштами на ліквідаційному рахунку в ПУАТ "Фідобанк".
При цьому суд окремо звернув увагу на ті обставини, що Левченко О.А. документів у дату 06.04.2016, визначену ухвалою суду від 22.03.2016, Носань Н.С. не передала і не надала доказів непрацездатності відповідно до її відповідей ліквідатору банкрута від 05.04.2016 і від 20.04.2016.
Таким чином, місцевий господарський суд зазначив, що доводи Левченко О.А. про те, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ "Фідобанк" Носань Н.С. не вчинила жодної дії щодо переведення залишку коштів на інший рахунок в іншому банку для їх збереження, а також не вчинили жодної дії для того, щоб перерахувати ці кошти заставному кредитору, є безпідставними, оскільки фактично Носань Н.С. вчиняла такі дії (двічі, 05.04.2016 і 14.04.2016, витребовувала у Левченко О.А. документи, печатки та майно боржника, 07.04.2016 направила ПАТ "Фідобанк" запит щодо переоформлення рахунку та надання інформації про рух коштів по рахунку, 16.05.2016 оформила картки зі зразками своїх підписів, та надалі направила до ПУАТ "Фідобанк", однак такий не було переоформлено). Крім того, Носань з 20.05.2016 вчинити такі дії вже не могла як в силу закону (п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку із забороною задоволення вимог кредиторів банку, що й підтверджується листом останнього про те, що з 20.05.2016 розпорядження коштами на цьому рахунку було припинено у зв'язку із запровадженням у банку тимчасової адміністрації та подальшою його ліквідацією, а.с.11,17 т.69), так і у зв'язку з тим, що фактично не мала права підпису банківських документів, оскільки не була ідентифікована.
2.2.2. Станом на 18.07.2016 (дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії і відкриття ліквідаційної процедури ПУАТ "Фідобанк"):
Ліквідатором банкрута була Левченко О.А. відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 06.07.2016, мала у себе усі документи банкрута, його печатки і штампи, не внесла відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо себе як керівника та була особою, яка мала право підпису банківських документів у ПУАТ "Фідобанк" і не потребувала повторного проходження процедури ідентифікації, отже у неї не було ні фізичних. ні юридичних перешкод пред'явити вимогу до ПУАТ "Фідобанк".
Строк пред'явлення вимог кредиторами до ПУАТ "Фідобанк" складав з 25.07.2016 (понеділок) до 23.08.2016 (відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку), а Левченко О.А. виконувала повноваження ліквідатора банкрута з 06.07.2016 до 26.09.2016, тобто обов'язок подати заяву з вимогами покладався виключно на Левченко О .А .
При цьому, місцевий господарський суд погодився з доводами Левченко О .А . про те, що Носань Н.С. була керівником банкрута згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що Носань Н.С. виготовила дублікат печатки та видавала довіреності на представництво інтересів боржника-банкрута, що мала реальну можливість переоформити ліквідаційний рахунок у ПУАТ "Фідобанк" на себе, однак, згідно висновків суду першої інстанції, вони не мають значення для вирішення спору, оскільки у період з 25.07.2016 до 23.08.2016 єдиною особою, уповноваженою на подання заяви з кредиторськими вимогами до ПУАТ "Фідобанк" була лише Левченко О.А. , яка такої заяви не подала.
2.2.3. На ліквідаційному рахунку боржника у ПУАТ Фідобанк з 31.03.2016 знаходилось 1 533 377,60 грн., що підтверджується випискою ПУАТ "Фідобанк" за період з 29.09.2015 по 13.12.2016 (а.с.16 т.64).
Право боржника розпорядитись цими коштами було припинено з 20.05.2016 у зв'язку із запровадженням у ПУАТ "Фідобанк" процедури тимчасової адміністрації та подальшою його ліквідацією. На момент відкриття ліквідаційної процедури ПУАТ "Фідобанк" (20.07.2016) повноваження ліквідатора банкрута відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 06.07.2016 виконувала арбітражний керуючий Левченко О.А., отже остання мала усі документи банкрута, а також була розпорядником коштів на спірному рахунку.
Згідно з випискою ПУАТ "Фідобанк" за період з 29.09.2015 по 13.12.2016 (а.с.16 т.64) 06.12.2016 кошти у сумі 1 533 377,60 грн. були списані з рахунку із зазначенням у призначенні платежу: "Списання на доходи коштів не заявлених в реєстрі кредиторів", отже є втраченими. При цьому, факт списання з рахунку коштів у вказаній сумі підтверджується зазначеною банківською випискою, а також листами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ "Фідобанк" від 26.04.2017 №1-11-1-3-2/946-ЛК-01 та від 12.03.2020 №27-3813/20. Отже, розмір втрачених коштів є доведеним і складає 1 533 377,60 грн., а факт їх втрати настав 06.12.2016 з моменту прийняття відповідного рішення ПУАТ "Фідобанк" (а.с.16, 30 т.64, а.с.17 т.69).
У цій справі договірне зобов'язання ПУАТ "Фідобанк" перед боржником (ТОВ ВІГ "Жашківський цукровий завод") повернути кошти у розмірі 1533377,60 грн., які були на ліквідаційному рахунку, припинило своє існування в силу закону у зв'язку з пропуском боржником 30-ти денного строку для пред'явлення вимоги, тому у боржника-позивача виникли майнові втрати у розмірі цих зобов'язань. Отже правомірне списання ПУАТ "Фідобанк" коштів на ліквідаційному рахунку боржника є втратою майна, яку боржник зазнав у зв'язку із знищенням її речі (грошей на рахунку), що є реальними збитками у розмірі 1 533 377,60 грн.
2.2.4. З дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії і ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Тобто у боржника виникло право пред'явлення вимоги до ПУАТ "Фідобанк". Однак це право для будь-якої особи, яка не обтяжена примусовими процедурами, для банкрута у особі його ліквідатора в силу норм ст. 41 та ч. 2 і 3 ст. 98 Закону №4212-VI стає його обов'язком. Тобто з дня опублікування відомостей про ліквідацію ПУАТ "Фідобанк" ліквідатор банкрута, на виконання передбачених законом обов'язків: вжити заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (ст. 41 і п. 2 ч. 2 ст. 98 Закону №4212-VI), неухильно дотримуватись вимог законодавства (п. 1 ч. 2 ст. 98 Закону №4212-VI), діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство (ч. 2 ст. 98 Закону №4212-VI) - зобов'язаний був заявити Фонду про свої вимоги.
Отже неподання кредиторської вимоги на суму 1 533 377,60 грн. до ПУАТ "Фідобанк" у встановлені строки з 25.07.2016 до 23.08.2016 є протиправною бездіяльністю. Протиправність бездіяльності Левченко О.А. полягає у порушенні абз. 13 ч. 2 ст. 41 та п. 1 і 2 ч. 2 і ч. 3 ст. 98 Закону №4212-VI).
2.2.5. З огляду на дії та пояснення Левченко О.А суд вважає, що її вина є непрямим умислом - Левченко О.А. усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
2.2.6. Обставини фізичної неможливості внаслідок хвороби подати заяву з вимогами до ПУАТ "Фідобанк" спростовуються заявою до суду у цій справі від 05.08.2016 за №112/16 (т.42 а.с.191), у якій арбітражний керуючий Левченко О.А. повідомляє суд у цій справі, що не зможе прийняти участь у судовому засіданні 11.08.2016 у зв'язку з тим, що прийматиме участь у трьох судових засіданнях у Господарському суді Київської області. Тобто Левченко О.А., яка "хворіє з 22.07.2016", 05.08.2016 не повідомляє суд, що не зможе прийняти участь у справі 11.08.2016 у зв'язку з хворобою - навпаки її дії вказують, що Левченко О.А. активно відслідковує рух і цієї справи і іншої справи (№911/531/14), у якій приймає участь як арбітражний керуючий.
Обставини "хвороби" спростовуються тим, що Левченко О.А. у судових засіданнях заявляла про наявність "листка непрацездатності", однак фактично надала суду документ форми №027/о, який не є документом, що може посвідчувати тимчасову непрацездатність (лікарняним). При цьому суд виключив можливість того, що Левченко О.А. в силу свого досвіду роботи арбітражним керуючим та обізнаності з чинним законодавством у своїх поясненнях плутає поняття "лікарняного" і "довідки лікаря".
Відповідно до пунктів 1.1 і 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 N 455 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001за №1005/6196 (далі - Інструкція): тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності; видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п.1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. Тобто факт непрацездатності фізичної особи може бути підтверджений лише медичним документом, форму та порядок видачі якого регламентується законодавством.
У даному випадку наданий суду документ - "виписка Медичного центру "Допомога плюс" від 27.08.2016 з медичної карти амбулаторного хворого (Форма №027/о) Левченко О.А.", яка перебувала на амбулаторному лікуванні не є листком непрацездатності і не може "вважатися" довідкою про непрацездатність, яка заміняє у передбачених випадках "листок непрацездатності", оскільки він не відповідає таким пунктам Інструкції.
2.2.7. Виписка з медичного центру: не є самостійним кінцевим документом, який засвідчує початок і закінчення хвороби; створюється лише у випадку направлення на лікування іншим лікувально-профілактичним закладом; призначена для взаємообміну інформацією амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів - отже не може підтверджувати юридичний факт непрацездатності, в тому числі неспроможності особи виконувати покладені на ліквідатора банкрута обов'язки.
2.2.8. Суд першої інстанції зазначив, що не виключає обставини неофіційного (тобто без звернення до сімейного лікаря, без виклику лікаря екстреної медичної допомоги) проходження амбулаторного лікування Левченко О.А. , однак суду належними доказами його факт не доведено - Виписка медичного центру не є належним доказом у розумінні частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки офіційно не засвідчує факт непрацездатності і не звільняє ні від виконання трудових обов'язків, ні від виконання обов'язків ліквідатора банкрута.
2.2.9. Пояснення Левченко О.А. про те, що вимогу до ПУАТ "Фідобанк" повинна була пред'явити Носань Н.С., оскільки Левченко О.А. не мала повноважень суперечить поясненню про те, що Левченко О.А. не була обізнана ні про введення у травні 2016 тимчасової адміністрації у ПУАТ "Фідобанк", ні про початок ліквідаційної процедури банку.
Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Левченко О.А. розуміла усі фактичні обставини (про прийняття нею повноважень ліквідатора банкрута), що характеризують об'єктивні ознаки правопорушення, в тому числі характер і значення наявних коштів на рахунку боржника (кошти, належні до виплати АТ "Укрексімбанк", який ухилився від їх отримання), а також часу і способу вчинення бездіяльності (розуміла, що строк подачі заяви спливав). Вона розуміла суспільну небезпечність та шкідливість своєї бездіяльності і її наслідків. Вона чітко усвідомлювала, що саме ця бездіяльність може спричинити конкретний суспільно небезпечний наслідок (втрату грошей і не виплату їх кредитору), і тим самим передбачала загалом розвиток причинного зв'язку між своєю бездіяльністю і можливим наслідком.
2.2.10. Місцевий господарський суд також зазначив, що в даному випадку бездіяльність Левченко О.А. як ліквідатора банкрута у часі передує наслідку (списання банком коштів на рахунку боржника).
Бездіяльність Левченко О.А. не лише передує наслідку в часі, але і безпосередньо викликає його. Так, як би Левченко О.А. вчасно подала заяву, то у банку не було б підстав приймати рішення про списання коштів на рахунку. Будь-яка інша подія, якщо вона в цей проміжок часу відбувалась (з моменту відкриття ліквідаційної процедури 25.07.2016 до списання коштів банком 06.12.2016) не призвела і не могла призвести до такого наслідку. Бездіяльність в даному випадку з необхідністю, з неминучістю (закономірно) викликає настання наслідку. Наслідок в даному випадку органічно притаманний (реально можливий) цій бездіяльності (оскільки передбачений нормою закону, тобто достовірно відомий), чому й має місце необхідний причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та його наслідком.
2.3. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд дійшов до висновків, що спричинення Левченко О.А. збитків боржнику у розмірі 1 533 377,60 грн. відповідно до статті 22, частини 1 стптті 1166 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 21 та частини 3 статті 25 Кодексу України з процедур банкрутства є правовою підставою для їх стягнення.
3. Зміст та обґрунтування апеляційної скарги.
3.1. В своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
3.2. Відповідач, зокрема, зазначає, що:
3.2.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.03.2016 відповідача було усунуто від обов'язків ліквідатора боржника та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Носань Н.П. (позивача). При поновленні відповідача на посаді ліквідатора постановою ВГСУ від 06.07.2016 відповідач фактично не приступав до виконання своїх обов'язків ліквідатора за станом здоров'я.
3.2.2. В період з 25.07.2016 по 23.08.2016 відповідач був непрацездатним, що підтверджується, зокрема, випискою з медичної картки амбулаторного хворого від 27.08.2016. Дана довідка є офіційним документом, який підтверджує тимчасову непрацездатність. Листок непрацездатності задля можливої подальшої виплати лікарняних нею не оформлювався, оскільки вона є самозайнятою особою, а не найманим працівником.
3.2.3. Офіційність наданої довідки підтверджується Наказом МОЗ №455 від 13.11.2001, яким затверджена Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, зокрема пунктом 2.19 цієї Інструкції.
3.2.4. Після поновлення відповідача на посаді ліквідатора боржника, в період липня-серпня 2016 вона не зверталася до державного реєстратора для внесення змін до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ щодо зміни керівника банкрута, оскільки за станом здоров'я не мала можливості їхати до міста Жашків, де територіально знаходиться державний реєстратор. До того ж, строки внесення таких змін нормативно не визначено. Отже, в період з 25.07.2016 по 22.08.2016 повноваження відповідача на представництво інтересів боржника не були юридично підтверджені з об'єктивних причин (непрацездатності).
3.2.5. Всі текстові документи, надані відповідачем, взяті з офіційних джерел. Судом було проігноровано лист-відповідь уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» Білої І.В. за 303-172 від 29.01.2020 на адвокатський запит представника відповідача щодо фінансового стану вищезазначеного банку, а також стану його розрахунків з кредиторами. Так, кредиторські вимоги 7 черги (юридичних осіб) можуть бути задоволені виключно після погашення вимог попередніх черг, втім, оскільки загальна сума кредиторських вимог згідно черг, що передують 7-й складає 3 006 221 344, 64 грн., а оціночна вартість активів ПУАТ «Фідобанк» складає 1 126 298 414, 63 грн., вказаних активів не вистачить погасити навіть кредиторські вимоги третьої черги. Відтак, негативні наслідки, які настали для банкрута щодо неповернення коштів в сумі 1 533 477, 60 грн. не залежали від поведінки (діянь) ліквідатора (відповідача).
3.2.6. Позивачем не було сплачено судовий збір, отже, при прийнятті позовної заяви майнового характеру до розгляду та відкритті провадження без сплати судового збору, суддею було допущено порушення норм процесуального права.
3.2.7. Суд відхилив доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строків позовної давності, хоча за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, отже позивачем був пропущений строк позовної давності для подання заяви до суду, а судом першої інстанції невірно встановлена дата, з якої повинен обчислюватись строк позовної давності.
4. Зміст та обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу.
4.1. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення залишити в силі.
4.2. Позивач, зокрема, зазначає, що:
4.2.1. Згідно пояснень відповідача, вона у період з 25.07.2016 по 27.08.2016 перебувала в стані тимчасової непрацездатності, у зв'язку з чим не мала можливості належним чином подати до тимчасової адміністрації ПУАТ «Фідобанк», а також не мала можливості виконати вимогу позивача щодо передачі печаток, штампів, документів та матеріальних цінностей через перебування на лікарняному, втім вона перебувала на амбулаторному лікуванні. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово ухилялась від виконання своїх обов'язків, покладних на неї як на ліквідатора банкрута, не була позбавлена можливості подавати клопотання до суду та безпосередньо приймати участь в судових засіданнях.
4.2.2. Наявні в матеріалах справи документи та пояснення вказують на те, що жодних фізичних перешкод для виконання відповідачем своїх обов'язків ліквідатора банкрута не було, адже власне лікування здійснювалось амбулаторно, що не передбачає обов'язкового відриву від роботи та перебування на стаціонарі, а сама відповідач брала участь в судових засіданнях, готувала та подавала суду процесуальні документи.
4.2.3.Посилання відповідача на те, що вона була позбавлена можливості вчиняти дії від імені боржника свідчать про протиправність її поведінки, оскільки згідно чинного на той момент Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» документом, який посвідчує наявність повноважень ліквідатора є рішення суду, яким призначено ліквідатора.
З моменту прийняття Вищим господарським судом України постанови від 06.07.2016, ліквідатором банкрута була відповідач, та саме на инеї було покладено обов'язок щодо подання відповідної заяви до ПУАТ «Фідобанк» з метою захисту майна боржника та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни відомостей про керівника боржника з арбітражного керуючого Носань Н.С. на Левченко О.А.
4.2.4. Відповідач була наділена правом на звільнення від виконання обов'язків ліквідатора банкрута господарським судом за заявою арбітражного керуючого, однак попри це, цього не зробила.
4.2.5. Внесення змін до Єдиного реєстру є вольовою дією ліквідатора та не може здійснюватись автоматично, а невнесення відповідачем таких відомостей свідчить про протиправне ухилення від виконання покладених обов'язків ліквідатора та вказує на протиправність поведінки відповідача.
4.2.6. Правових підстав для виконання обов'язків ліквідатора банкрута у позивача на момент скасування Вищим господарським судом України судових рішень не було, тому саме на відповідача було покладено внести відповідні зміни до Реєстру, і саме вона виконувала обов'язки ліквідатора банкрута з 06.07.2016 по 26.09.2016, тобто до дати призначення нового ліквідатора банкрута.
4.2.7. На момент виникнення спірних правовідносин відповідач володіла усім обсягом повноважень для розпорядження рахунком боржника, в тому числі володіла інформацією про залишок на рахунку, була ідентифікована банком, що надавало їй можливість розпоряджатись коштами та звернутись до банку із заявою про визнання кредиторських вимог. Оскільки право розпоряджатись коштами на ліквідаційному рахунку банкрута було припинено з 20.05.2016 у зв'язку із запровадженням у ПУАТ «Фідобанк» процедури тимчасової адміністрації та подальшою його ліквідацією, єдиним способом захисту майна банкрута було звернення із заявою про визнання кредиторських вимог банку.
4.2.8. Власне збитки боржнику було завдано з моменту, як залишок коштів на ліквідаційному рахунку боржника було списано на доходи банку, оскільки з цього моменту було втрачено будь-яку можливість включити ці кошти до кредиторських вимог.
За своєю суттю процесуальні строки, встановлені частиною 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме 30-денний строк для подання заяви з кредиторськими вимогами до банку щодо якого розпочато ліквідаційну процедуру, може бути встановлений судом, у разі його пропуску з поважних причин.
4.2.9. Всі допущені відповідачем порушення чинного законодавства вона обґрунтовує тимчасовою непрацездатністю, натомість відповідач мала юридичну можливість звернутись до суду за захистом порушеного права банкрута.
4.2.10. Для вирішення справи по суті та встановлення факту завдання боржнику-банкруту збитків у розмірі втрачених з ліквідаційного рахунку коштів немає значення нинішній стан ліквідаційної процедури ПУАТ «Фідобанк» та обсяг ліквідаційної маси, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин та відповідного обов'язку щодо подачі заяви із кредиторськими вимогами до банку відповідач не знала та не могла знати про розмір активів банкрута, розмір кредиторських вимог та їх співвідношення, а тому у будь-якому випадку в силу покладених на неї обов'язків була зобов'язана подати заяву про визнання кредиторських вимог до ПУАТ «Фідобанк» задля захисту майна боржника-банкрута.
4.2.11. Сплата судового збору за подання позовної заяви про стягнення завданих банкруту збитків в межах справи про банкрутство Законом України «Про судовий збір» не передбачена.
4.2.12. В даному випадку строк позовної давності починає свій перебіг з того моменту, як ліквідатор банкрута був повідомлений листом ПУАТ «Фідобанк» від 26.04.2017 про те, що строк для пред'явлення кредиторських вимог до банку - пропущений, а залишок коштів на рахунку боржника списаний в дохід банку, оскільки саме з цього моменту стало відомо про те, що банкруту було завдано майнової шкоди та відповідно почав перебіг строк позовної давності.
До тих пір, допоки кошти залишались на ліквідаційному рахунку банкрута, існувала юридична можливість для їх повернення до ліквідаційної маси, тобто за період своїх повноважень відповідач мала юридичну можливість для пред'явлення позову до суду із вимогою включити кредиторські вимоги боржника до реєстру вимог кредиторів ПУАТ «Фідобанк».
5. Висновки апеляційного господарського суду за результатами апеляційного провадження.
5.1. Завданням господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків, спричинених боржнику.
5.2. Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З наведеного випливає, що фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.
5.3. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, в контексті зазначеної статті, для стягнення шкоди необхідна наявність протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а також вини особи, яка заподіяла шкоду.
5.4. Згідно з частинами 1, 2 статті 41 Закону про банкрутство (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
5.5. Згідно з частиною 3 статті 98 Закону про банкрутство, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор банкрута Левченко О.А. листами від 17.11.2015 №177 та від 23.12.2015 №180 звернувся до вказаного АТ "Укрексімбанк" з вимогою про надання банківських реквізитів для перерахування коштів від продажу заставного майна, у наданні яких банком було відмовлено з тих мотивів, що ним оскаржуються результати проведеного 06.10.2015 аукціону і надання таких реквізитів є передчасним (том 39, а.с. 142).
Крім того, ліквідатор банкрута Левченко О.А. зверталася з клопотанням про зобов'язання АТ "Укрексімбанк" надати ліквідатору реквізити для перерахування грошових коштів для погашення вимог заставного кредитора (том 39 а.с. 136-142), однак суд ухвалою від 22.03.2016 у задоволенні вказаного клопотання відмовив, оскільки чинними актами підстави для зобов'язання ПАТ "Укрексімбанк" надати ліквідатору банкрута реквізити для перерахування грошових коштів не передбачені і такі акти ліквідатором банкрута не вказані (том 40 а.с. 125-150).
Крім того, відповідно до інформації уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ "Фідобанк" арбітражний керуючий Левченко О.А. у період після 16.05.2016 не мала юридичної та технічної можливості вчиняти будь-які дії щодо управління коштами, які знаходились на ліквідаційному рахунку ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод", тому не може нести відповідальність за вчинення чи не вчинення дій щодо збереження цих коштів у вказаний період.
5.6. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до встановлених місцевим господарським судом обставин, на час введення тимчасової адміністрації у ПУАТ "Фідобанк" (20.05.2016) ліквідатором ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровй завод" була арбітражний керуючий Носань Н.С. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, жодних дій щодо переведення залишку коштів на інший рахунок в іншому банку для їх збереження, а також задля перерахунку цих коштів заставному кредитору, нею вчинено не було.
5.7. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду критично ставиться до тверджень арбітражного керуючого Носань Н.С. про неможливість переоформлення ліквідаційного рахунку за відсутності у неї печатки, документів та інформації про цей рахунок, оскільки вона у направленому суду клопотанні від 24.05.2016 №02-23/183 (за результатами якого судом постановлено ухвалу від 02.06.2016) вказує на те, що вона 18.04.2016 (після переоформлення рахунку на себе як на нового ліквідатора) зверталась до фінансової установи для отримання відомостей.
До того ж, у матеріалах справи (томі 41 а.с. 246) є довіреність, видана від імені ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод", яку датовано 18.04.2016 та підписано ліквідатором банкрута Носань Н.С., а також завірено оригінальною печаткою вказаного Товариства з позначкою "Д" (дублікат); у томі 41 (а.с. 260) є також інша, видана від імені ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод", довіреність від 18.04.2016, яка також скріплена печаткою підприємства-банкрута; у томі 43 (а.с. 261) є також документ за підписом ліквідатора Назаренка С.А., який також скріплено печаткою ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" з позначкою "Д" тощо. Натомість місцевим господарським судом належної правовї оцінки зазначеним обставинам надано не було.
Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що з системного аналізу наведених обставин вбачається ймовірну можливість у арбітражного керуючого Носань Н.С. переоформити ліквідаційний рахунок та розпоряджатися коштами на ньому (зокрема перерахувати їх заставному кредитору АТ "Укрексімбанк"), в тому числі й до переоформлення його на себе як на нового ліквідатора банкрута.
5.8. Відповідно до частини 1 статті 107 Закону про банкрутство, арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.
Статтею 111 Закону про банкрутство встановлено, що шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується відповідно до закону. Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується за рахунок страхової виплати. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відшкодовується арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором).
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду стосовно вимоги про відшкодування відповідачем збитків зазначає, що в разі подання до ПУАТ "Фідобанк" заяви з грошовими вимогами у розмірі залишку на ліквідаційному рахунку, можливість їх отримання ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" є сумнівною, оскільки погашення включених до реєстру вимог юридичних осіб-клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку, відповідно до ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відбувається у 7 чергу.
Так, як вбачається з встановлених місцевим господарським судом обставин, зокрема - пояснень відповідача, станом на листопад 2019 (згідно з офіційними даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що містяться на сайті www.fg.gov.ua, ПУАТ "Фідобанк" здійснює погашення вимог 3 черги у розмірах від 30% до 50%, але оскільки кредиторські вимоги ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" відносяться до 7 черги, вони можуть бути задоволені виключно після погашення вимог попередніх черг; що активів банку буде достатньо лише на погашення вимог кредиторів 3 черги; що вимоги наступних черг залишаться непогашеними за відсутністю коштів, отже подання від імені ТОВ "ВІГ "Жашківський цукровий завод" заяви з вимогами до ПУАТ "Фідобанк" у сумі 1533477,60 грн. в установлений строк не доводить факту реального отримання кредитором цих коштів.
Таким чином, на думку колегії суддів цілком обґрунтованим є висновок, що причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та негативними наслідками, які настали для ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" через неповернення йому коштів у сумі 1 533 477,60 грн. відсутній, з врахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що саме через бездіяльність арбітражного керуючого Левченко О.А. ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" завдана шкода у сумі 1 533 477,60 грн. До того ж, позивач у судовому засіданні 12.02.2020 визнав той факт, що станом на 07.04.2016 ліквідаційний рахунок ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод" у ПУАТ "Фідобанк" був переоформлений на нового ліквідатора Носань Н.С., а тому наявні підстави для висновку, що саме остання мала повноваження на управління та розпорядження цим рахунком.
5.9. Як вбачається з додаткових пояснень відповідача до апеляційної скарги (том 70 а.с. 2-9) ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.03.2016 відповідача було усунуто від обов'язків ліквідатора банкрута, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Носань Н.С. (позивача). Зазначена ухвала була скасована постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016.
В період з 06.07.2016 по 26.09.2016 (тобто до моменту винесення ухвали Господарським судом Черкаської області про повторне усунення відповідача від виконання обов'язків ліквідатора та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Назаренка С.А.) відповідач до обов'язків ліквідатора не приступала за станом здоров'я, а керівником у цей період, згідно довідки ЄДРПОУ, визначена Носань Н.С. (том 64, а.с. 104-124).
При цьому, на думку колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, медичний висновок у сукупності з поясненнями Левченко О.А. є належним підтвердженням її доводів стосовно факту неможливості здійснення нею функцій ліквідатора банкрута у період з 06.07.2016 по 26.09.2016.
Так, відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2006 №270/06/187-06, наявність поважних причин може бути визнана у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена лікарняним листком, відмови працівника від переміщення, якщо робота протипоказана працівникові за станом здоров'я. Поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу. Втім, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, наведене враховано не було.
Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №», що затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 110 від 14.02.2012 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 669/20982 визначено, що ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого №___ " (далі - форма № 025/о) (пункт 1).
Форма № 025/о є основним первинним медичним документом хворого, який лікується амбулаторно або вдома, і заповнюється на усіх хворих при зверненні у заклад охорони здоров'я, який надає амбулаторно- поліклінічну допомогу (пункт 2).
Надана відповідачем виписка медичного центру «Допомога плюс» від 27.08.2016 з медичної картки амбулаторного хворого (форма №027/о) (том 64, а.с. 190) недійсною не визнавалась, є чинною, відтак висновки місцевого господарського суду, що виписка медичного центру не є належним доказом у розумінні частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.
5.10. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Оскільки шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів, то підставою для цивільно-правової відповідальності у такому випадку є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкода, протиправність діяння та зв'язок між ними.
Чинне цивільне законодавство не містить поняття та визначення «шкода». Законодавець вказав лише загальні підстави відшкодування, при цьому порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
5.11. Колегія суддів також зазначає, що особа, звертаючись з позовом стосовно неправомірності дій чи бездіяльності, має довести неправомірність дій чи бездіяльності відповідними доказами, оскільки просте посилання на неправомірність не може вважатись достатнім.
Протиправна бездіяльність - це зовнішня форма поведінки (діяння), яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15).
За результатами системного аналізу встановлених обставин справи у їх сукупності, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що основним чинником, котрий призвів до неотримання кредитором грошових коштів від боржника, послужили не бездіяльність відповідача, на яку посилається позивач, а дії заставного кредитора з ненадання банківських реквізитів, а також відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зобов'язання АТ "Укрексімбанк" надати ліквідатору реквізити для перерахування грошових коштів для погашення вимог заставного кредитора.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні всі первинні документи, що відображають роботу арбітражного керуючого як по перерахуванню коштів, так і вчинених нею дій під час процедури ліквідації (зокрема, том 39 а.с. 107-135).
Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2017 у справі №810/1134/17 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 та постановою Верховного Суду від 30.07.2020) наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2017 за №412/5 про анулювання свідоцтва №1367 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого Левченко О.А., виданий за скаргою АТ «Укрексімбанк» на дії відповідача, визнаний протиправним та скасований. Верховний Суд, зокрема, зазначив, що посадовими особами Головного територіального управління юстиції у Черкаській області проводилася позапланова невиїзна перевірка Левченко О.А., за наслідком якої складено довідку, якою підтверджено правомірність дій Левченко О.А. в частині розподілу коштів, отриманих від реалізації майна банкрута ТОВ «ВІГ-Жашківський цукровий завод».
5.12. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення збитків у зв'язку з недоведеністю наявності всіх елементів складу правопорушення, необхідних для їх стягнення.
Так, за змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у наслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як зазначалось вище, за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх складників цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також вини. За відсутності хоча б одного із цих чинників цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, враховуючи такий спосіб захисту порушеного права (на підставі положень статей 22, 1166 ЦК України, а в окремих випадках з урахуванням статті 1173 ЦК України), до предмета доказування у спорі відноситься встановлення наявності/відсутності всіх складових цивільного правопорушення і саме залежно від підтвердження/спростування вказаних обставин має бути вирішений спір.
Натомість, зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновків, що в діях відповідача відсутні усі складники цивільного правопорушення, відтак правові підстави для притягнення її до цивільно-правової відповідальності відсутні.
5.13. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що право на відшкодування збитків, спричинених діями арбітражного керуючого, може виникнути для кредиторів після завершення провадження у справі про банкрутство, оскільки презюмується, що до завершення процедури банкрутства арбітражним керуючим вживаються заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів, розшук майна боржника, а у суду відсутня можливість розрахувати розмір збитків, оскільки дії, спрямовані на погашення вимог кредиторів продовжуються до завершення процедури банкрутства, і, відповідно, є вірогідність погашення кредиторської заборгованості за рахунок ліквідаційної маси.
Відповідно, моментом виникнення збитків, спричинених діями арбітражного керуючого для кредиторів є завершення процедури банкрутства без повного задоволення вимог усіх кредиторів.
Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що аналізуючи питання обсягу доводів скаржника та висвітлення питань, щодо яких ці доводи наведено в оскарженому судовому рішенні, в аспекті вичерпності висновків суду, цілком законними і обґрунтованими будуть висновки про те, що позиції скаржника забезпечені вичерпним обґрунтуванням по всім істотним питанням, що виникли як у матеріально-правовому так і у процесуальному сенсах, та спростовують висновки місцевого господарського суду, викладені в оскарженому рішенні.
За таких підстав, апеляційний господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову, та визнає доводи скаржника більш вірогідними аніж доводи позивача, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд приходить до висновків про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в позові.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Левченко Олени Аркадіївни задовольнити.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2020 в справі №04/5026/803/2012 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ-Жашківський цукровий завод» у особі ліквідатора банкрута Носань Н.С. в повному обсязі.
Матеріали справи №04/5026/803/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх
Повний текст складено 02.12.20