26 листопада 2020 року м. Чернівці
справа № 724/777/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря Чубрей І.І.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
учасники справи
позивач ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2020 року, головуючий у першій інстанції Руснак А.І.
встановила:
ОСОБА_2 у травні 2020 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Просила визнати заповіт ОСОБА_4 , посвідчений Пашковецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області 27 грудня 2019 року, недійсним.
ОСОБА_3 у жовтні 2020 року звернувся до суду з заявою про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом та встановлення факту проживання однією сім'єю.
Справа №724/777/20 Головуючий у 1 інстанції Руснак А.І.
Провадження №22-ц/822/987/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2020 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Зазначає, що розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю не впливає на вирішення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Судом першої інстанції не обґрунтовано висновку, що вирішення справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю може впливу на розгляд позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Посилається на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2020 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом та встановлення факту проживання однією сум'єю.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.6 ч.1 ст. 251, п.5 ч.1 ст.253 ЦПК України та виходив з обов'язку суду зупинити провадження у зв'язку неможливістю розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю може вплинути на вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає.
За змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно із абз.3 п.33 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, визначаючи наявність передбачених законом підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Крім того, визначаючи наявність підстав, передбачених п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Поряд з цим, вказана процесуальна норма встановлює, що суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2019 року № 905/436/18.
Судом першої інстанції встановлено перебування у провадженні Хотинського районного суду Чернівецької області справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю,
Клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі мотивовано тим, що у провадженні Хотинського районного суду Чернівецької області перебуває справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю, ухвалення рішення про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом позбавляє ОСОБА_2 права звернення з позовом про визнання заповіту недійсним.
Предметом позову ОСОБА_2 є визнання заповіту ОСОБА_4 , посвідченого Пашковецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області 27 грудня 2019 року, недійсним.
Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначалися порушення вимог щодо посвідчення заповіту, нікчемність правочину.
Судом першої інстанції не зазначено обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю,
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Матеріали справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На підставі ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буте встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Встановлення при розгляді іншої справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю обставин ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, проживання однією сім'єю не мають значення для даної справи.
Посилання ОСОБА_3 на те, що судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю може бути усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом не дають підстав для висновку про неможливість розгляду даної справи.
Згідно ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За змістом ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що право на спадкування має ОСОБА_3 за заповітом, вчиненим ОСОБА_4 , який посвідчений Пашковецьким сільським головою Хотинського району Чернівецької області Корнівською С.М. 27 грудня 2019 року.
ОСОБА_2 не одержано право на спадкування за наявності заповіту.
Отже, ОСОБА_2 не є стороною правовідносин з спадкування внаслідок смерті ОСОБА_4 .
Однак, ОСОБА_2 є заінтересованою особою у оспоренні підстав закликання до спадкування за заповітом, оскільки може отримати право на спадкування за законом у разі встановлення недійсності заповіту.
Подальше усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (висновок про застосування норм права, який викладено у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі № 910/5425/18).
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю на порушення норм процесуального права.
При цьому межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи.
Згідно з частинами, 1, 2 статті 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи і такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин ухвала Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 30 листопада 2020 року.
Головуючий Н.Ю. Половінкіна
Судді М.І. Кулянда
О.О. Одинак