30 листопада 2020 року м. Харків
Справа № 619/1494/18
Провадження № 22-ц/818/2741/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
Учасники справи :
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Третя особа: Харківська регіональна дирекція приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові
апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Остропілець Є.Р.,
у цивільній справі за позовом про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 47490,89 грн. - на відшкодування матеріальної шкоди, 1681,17 грн. - інфляційних витрат, 4145,29 грн. - пені, 386 грн. - 3% річних, 2230 грн. та 695,36 грн. - на оплату проведених експертиз, всього - 56628,71 грн., також просив стягнути на відшкодування моральної шкоди - 25000 грн., а судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката, покласти на відповідача.
Позовна заява мотивована тим, що 3 січня 2018 року на перехресті просп. Науки з вул. Дерев'янко сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль Ford Focus C-Max, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , зазнав значних ушкоджень у зв'язку із зіткненням з автомобілем «Volkswagen Crafter, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Вказує, що 13 лютого 2018 року постановою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638\619\18 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_5 було закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу правопорушення. Винним, у скоєнні вищезгаданого ДТП було визнано водія ОСОБА_2 відповідно до висновку експертного дослідження від 12.01.2018 № 1-ВС18. Власником автомобіля Volkswagen Crafter, номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого був водій ОСОБА_2 є ОСОБА_3 . Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №309 від 19.03.2019 встановлено, що вартість матеріальних збитків, що було спричинено автомобілю «Ford Focus C-Max» державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 внаслідок ДТП від 01.03.2018 року становить 47490,89 грн. Також, ОСОБА_1 поніс витрати на експертні послуги, а саме: за проведення автотоварознавчого дослідження №309 у розмірі 2230,00 та за виконання автотехнічного дослідження № 1-ВС18 у розмірі 695,36 грн.
Зазначає, що сума загального відшкодування збитків складає: 47490,89 грн + 1681,17 грн інфляційних + 4145,29грн. пені + 386,00 грн 3 % річних + 2230,00 грн + 695,36 грн = 56628, 71 грн. тому, що відповідачі, повинні відшкодувати позивачу витрати, які він мусив зробити для відновлення первинного стану свого автомобіля, пошкодженого в ДТП, тобто витрати на його повний ремонт.
Вказує, що протягом тривалого часу у зв'язку з пошкодженням автомобіля позивачеві довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через що позивач тривалий час не міг вночі спокійно спати. І до того суворий сімейний бюджет позивача довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почав до всього нервово відноситися. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім самого позивача і члени його родини, родичі, що призвело до розладу стосунків у родині. У сім'ї є маленька дитина, яка теж була позбавлена звичного комфортного пересування, члени родини були позбавлені можливості виїздити за місто на відпочинок, відвідувати родичів, на тривалий час після ДТП позивачу та його близьким довелося користуватися громадським транспортом, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, позивачеві довелося відкласти, а від деяких з них він взагалі змушений був відмовитись.
Вважає, що розмір заподіяної позивачу моральної шкоди визначити важко, але він має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести йому і його родині, та витрати, пов'язані з відновленням психічного стану позивача. Розмір душевних страждань позивача і страждань його родини оцінюється ним в 25000 грн. Сума враховує в себе усі страждання, які довелося перенести позивачеві зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою.
У поясненнях на позовну заяву представник ПрАТ «СГ «ТАС» вказував, що цивільно-правова відповідальність водія, ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована в AT «СГ «TAC» (приватне) згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6420585 від 16.05.2017 року. Судом не винесено постанову, якою б було визнано винним саме ОСОБА_2 у скоєній ДТП, тому на цей час у нього не виникла цивільно-правова відповідальність, відтак, ПрАТ «СГ «ТАС» не має підстав прийняття мотивованого рішення про здійснення виплати страхового відшкодування позивачу. Також зазначає, що для виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи встановлено чіткий порядок, тому у разі її дотримання позивачем ПрАТ «СГ «ТАС» буде прийняте мотивоване рішення про здійснення такого відшкодування або про відмову у його здійсненні відповідно до закону.
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 47 490,89 грн., витрати на проведення експертиз в розмірі 2 925,36 грн., понесені судові витрати в розмірі 816,28 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки винним у ДТП визнано відповідача ОСОБА_2 , як водія автомобіля «Volkswagen Crafter», номерний знак НОМЕР_2 , відповідно, він є суб'єктом, на якого покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу. Також, проаналізувавши встановлені обставини по даній справі щодо суми моральної шкоди в розмірі 25 000 грн, що обґрунтовується перенесеними душевними переживаннями у зв'язку з пошкодженням майна, порушенням налагодженого стану життя, то суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, дійшов висновку про відмову в задоволенні в цій частині вимог.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим на підставі неповного встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильної оцінки доказів, які є недопустимими.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неправомірно здійснив заочний розгляд справи за відсутності умов передбачених ст.280 ЦПК України, тоді як існували підстави для відкладення розгляду справи.
Вважає, що висновок експертного дослідження від 12.01.2018 №1-ВС/18 та висновок експертного автотоварознавчого дослідження №309 від 19.03.2019 є недопустимими доказами у цивільній справі про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП, адже одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Експертами не зазначено, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, що суперечить нормам ст.106 ЦПК України. Крім того, висновок від 12.01.2018 зроблено на недостатній кількості матеріалів, оскільки експерту, окрім схеми організації дорожнього руху та циклограми роботи світлофору, не було надано матеріали про адміністративне правопорушення (протокол, схеми ДТП). А висновок експертно-товарознавчого дослідження №309 від 19.03.2019 проводився з порушенням порядку залучення експерта, оскільки КУпАП передбачений лише один суб'єкт, який може призначати експерта - суд. Крім того, вказані дослідження проводилися на підставі заяв ОСОБА_1 .
Вважає, що боржником у зобов'язанні із відшкодування шкоди, а отже і відповідачем у цивільній справі про стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП, є страхувальник, а саме ПрАТ «СГ «ТАС».
Також, у додаткових письмових поясненнях по справі представник відповідача звертав увагу на те, що із системного аналізу положень законодавства вбачається, що необхідною умовою для виникнення обов'язку страховика здійснити страхову виплату за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власнику наземного транспортного засобу є настання страхового випадку, внаслідок якого спричинено шкоду третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, під керуванням власника або особи, яка на законних підставах володіє ним та має посвідчення водія на право керування ТХ відповідної категорії.
Відзиву в порядку ст.360 ЦПК України у визначний судом строк не надходило. Відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 3 січня 2018 року на перехресті просп. Науки з вул. Деревянко сталося ДТП, внаслідок якого автомобіль Ford Focus C-Max, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , зазнав значних ушкоджень у зв'язку із зіткненням з автомобілем «Volkswagen Crafter, номерний знак НОМЕР_2 під керівництвом водія ОСОБА_2
13 лютого 2018 року постановою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638\619\18 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_5 було закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу правопорушення.
Власником автомобіля Volkswagen Crafter, номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого був водій ОСОБА_2 є ОСОБА_3 .
Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №309 від 19.03.2019 встановлено, що вартість матеріальних збитків, що було спричинено автомобілю «Ford Focus C-Max» державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 внаслідок ДТП від 01.03.2018 року становить 47490,89 грн.
Висновком експертного дослідження №1-ВС/18 від 12 січня 2018 року встановлено, що у у дорожній обстановці водій автомобілю VW Crafter повинен був діяти згідно з вимогами п.п.8.7.3е, 8.10 Правил дорожнього руху України; мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п.п. 8.7.3е, 8.10 ПДР України; та у його діях є невідповідності вимогам п.п.8.7.3е, 8.10 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією, що відбулася.
Під час вказаного дослідження встановлювалося як повинен був діяти водій VW Crafter у відповідності вимог ПДР України.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
За приписами статей 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При дослідженні висновку експерта суд повинен виходити з того, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Так, з матеріалів справи, а саме постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2018 року, яка згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень залишена без змін судом апеляційної інстанції, вбачається, що протокол серії БР №207333 від 3 січня 2018 року внаслідок ДТП, що сталася, складено лише на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування висновку суду у справі про закриття адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, покладено пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та експертний висновок № 1-ВС/18 від 12 січня 2018 року, яким встановлено дії водія автомобіля VW Crafter у відповідності до ПДР України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
У справі, яка переглядається, суд надав перевагу висновку експерта, яким встановлено невідповідності дій водія автомобіля VW Crafter ПДР України.
Проте, ані вказаним експертним висновком, ані будь-яким преюдиційним рішенням суду не встановлено пряму вину ОСОБА_2 , як водія автомобіля VW Crafter, у ДТП, що сталася 3 січня 2018 року. Слід зазначити, що експертний висновок зроблено лише щодо дій водія ТЗ VW Crafter та він не містить жодних досліджень щодо взаємопов'язаних з ДТП дій ОСОБА_1 , тобто висвітлює ситуацію, що склалася однобічно.
Тобто, при розгляді даної цивільної справи, суд вдався до встановлення вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, незважаючи на відсутність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлювало б в його діях склад адміністративного правопорушення.
Суд не врахував, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину особи, щодо якої немає судового рішення, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Частиною першою статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з пунктом 12.1 статті 12 закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Ураховуючи, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, в результаті якого було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль не встановлена, тому відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_2 відповідальності по відшкодуванню шкоди.
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст.376 ЦПК України вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відсутні підстави для відшкодування матеріальної шкоди, то у задоволенні інших похідних від неї вимог слід також відмовити.
Відповідачем за звернення з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в загальній сумі 1224 грн. 43 коп., який відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує на його користь з позивача.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 141, 351, 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Харківська регіональна дирекція приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) судовий збір у розмірі 1224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн. 43 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Головуючий С.С. Кругова
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова