Справа № 645/4138/20 Головуючий суддя І інстанції Ульяніч І. В.
Провадження № 33/818/1164/20 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
25 листопада 2020 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Таволжанського М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , -
Цією постановою
ОСОБА_1 , 1987 року народження, громадянка України, офіційно працевлаштована продавцем-консультантом, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -
- визнана винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 13.07.2020 року о 21 год. 45 хв. в м. Харкові по вул. 7-ої Гвардійської Армії, керувала автомобілем Skoda Felicia, номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з Салтівського шосе не надала переваги в русі автомобілю ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїла з ним зіткнення. Автомобілі отримали механічні пошкодження.
Крім того, ОСОБА_1 13.07.2020 року о 22 год. 10 хв. в м. Харкові по вул. Сіверській, 47, керувала автомобілем Skoda Felicia, номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», відмовилась в присутності двох свідків в установленому законом порядку.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 вимог п. 16.11, п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складений з порушеннями вимог щодо оформлення протоколу, вважає, що свідки у справі є зацікавленими особами. Зазначає, що провадження у справі за ч.1 ст. 130 КУпАП повинно бути закрито у зв'язку із скасуванням акта, який встановлював відповідальність. Вважає, що порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння був порушений працівниками поліції.
Крім того, 03 вересня 2020 року до канцелярій Харківського апеляційного суду надійшло клопотання директора підприємства ТОВ «Аура Деко Груп» ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та передати матеріали справи стосовно неї за ч.1 ст. 130 КУпАП на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу, а провадження у справі закрити на підставі ст. 284 КУпАП.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 працює на підприємстві ТОВ «Аура Деко Груп» на посаді продавця-консультанта. За час перебування на посаді зарекомендувала себе з позитивного боку, користується повагою серед працівників, спиртними напоями не зловживає. Зазначає, що її посадові обов'язки пов'язані з керуванням транспортного засобу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Таволжанського М.В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, а також одночасно просили задовольнити клопотання директора ТОВ «Аура Деко Груп» та передати матеріали справи на розгляд трудового колективу, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга та клопотання не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_1 не оскаржує висновки суду щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а тому суд апеляційної інстанції не переглядає оскаржувану постанову у цій частині. Але в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник підтримали свою скаргу з доводами та вимогами щодо відсутності складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, й при цьому наполягали на задоволенні клопотання трудового колективу, яке за своєю процесуальною сутністю передбачає щире каяття у вчиненому правопорушенні, тобто такі вимоги за своєю процесуальною суттю - є взаємовиключними.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт, а також її захисник не заявляли будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, зазначених працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія на стан сп'яніння, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також відеозапис бодікамер працівників поліції.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнин рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер та в закладі охорони здоров'я відмовилась в присутності двох свідків, в установленому законом порядку.
З відомостями цього протоколу ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис, а також власноручні пояснення.
В своїх поясненнях у протоколі ОСОБА_1 зазначила, що не згодна зі змістом зафіксованих в ньому відомостей.
Проте, будь-яких інших заперечень з посиланням на фактичні обставини щодо відомостей, які зазначені в протоколі працівником поліції, ОСОБА_1 ані в протоколі, ані в окремих поясненнях не зазначила.
Належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством а саме в порядку КАС України, а також до відповідних органів, ОСОБА_1 не оскаржувалися.
З огляду на викладене, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (арк. 5, 6) вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер та в закладі охорони здоров'я.
Доводи ОСОБА_1 про зацікавленість цих свідків щодо притягнення її до адміністративної відповідальності є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 визнала себе винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП стосовно події дорожньо-транспортної пригоди за участі свідків.
Крім того, працівниками поліції ОСОБА_1 була відсторонена від керування транспортним засобом, про що свідчить розписка ОСОБА_5 (арк. 7), який прийняв транспортний засіб громадянки ОСОБА_1 та зобов'язався доставити його до місця мешкання ОСОБА_1 без порушень ПДР, що ОСОБА_1 не заперечувала під час апеляційного розгляду.
Поряд з цим, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції вбачається, що ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, апеляційний суд об'єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Поряд з цим, відповідно до відомостей, що містяться на відеозапису бодікамер працівників поліції (арк. 8) вбачається, що працівниками поліції у присутності двох свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням газоаналізатору Драгер або у медичному закладі, від чого остання відмовилась.
З цього відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала проти того, що працівники поліції у якості свідків залучили саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Крім того, з відеозапису вбачається, що під час спілкування ОСОБА_1 з іншим учасником ДТП - ОСОБА_3 вони повідомили один одного про те, що їх автомобілі застраховані, а ОСОБА_3 також вказував, що усі пошкодження будуть відшкодовані страховою компанією.
Аналізуючи ці відомості, апеляційний суд дійшов висновку щодо відсутності упередженості цих свідків, а таке твердження апелянта є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності і розцінюється як спосіб захисту.
Також в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що також свідчить про відсутність порушень з боку працівників поліції щодо проведення огляду на стан сп'яніння (арк. 4).
Посилання апелянта про те, що акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не підписаний свідками і не може бути доказом є необґрунтованим, оскільки огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не проводився, про що, до речі, і зазначено у цьому акті.
Крім того, належить врахувати, що в листі від 03.07.2020 року Верховний Суд звернув увагу на те, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року (далі Закон), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Після набрання чинності Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів,що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основ (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, я транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з ч.1 та ч.3 ст. 130 КУпАП та передбачено у ст. 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч.2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч.2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаючи (ультра активна) дія.
Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акту чи зміни відповідної його частини). Зокрема, ультра активність має місце тоді, коли приписи нормативно правового акту, який діяв раніше, поширюється не на реалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності.
Виходячи з цих положень до осіб, які до 01.липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або в інші дії, виключені зі ст. 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місце вчинення правопорушення.
Крім того, в цьому листі зазначено, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п.6 ст. 247 КУпАП, також відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами, особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість їх реакції, або інші дії, виключені зі ст. 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
Таким чином, твердження апелянта щодо закриття провадження у зв'язку із набранням 01.07.2020 року чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» на підставі ст.ст. 8, 247 КУпАП є безпідставними.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому її посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Між тим, дотримуючись вимог ст. 280 КУпАП («Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення»), суд апеляційної інстанції, окрім іншого, повинен при розгляді апеляційної скарги враховувати та розглядати по суті наявні в матеріалах справи клопотання, в тому числі, трудового колективу або громадської організації. Така вимога законодавця чітко передбачена у змісті ст. 280 КУпАП та має імперативний характер, тобто без розгляду цього клопотання судовий розгляд не може вважатися повним та всебічним.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтримуючи доводи клопотання директора ТОВ «Аура Деко Груп» ОСОБА_1 повідомила, що на цьому підприємстві працює продавцом-консультантом майже 9 місяців.
Цей факт дійсно підтверджується фотокопією трудової книжки ОСОБА_1 (арк. 27), однак цей час є вочевидь недостатнім для твердження щодо міцності таких соціальних зв'язків та ефективного впливу цього трудового колективу на перевиховання вказаної особи з метою здійснення заходів громадського впливу та профілактичної роботи щодо належного дотримання Правил дорожнього руху України.
Крім того, подане клопотання є неконкретним, оскільки в ньому не зазначено безпосередніх заходів, які будуть застосовані до правопорушника для оцінки їх впливовості, а також немає відомостей щодо строку перебування ОСОБА_1 на займаній посаді. Також, до клопотання не додано протокол зборів трудового колективу, під час яких було обговорено питання стосовно внесення даного клопотання на розгляд суду, однак в самому клопотанні зазначено, що такі збори відбулись.
Поряд з цим, апеляційний суд не може погодитись з обґрунтованістю та можливістю задоволення такого клопотання, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 нехтуючи правилами дорожнього руху, які вона повинна знати та дотримуватись, не підкорилась законній вимозі працівників поліції, не пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції не вбачає можливості задоволення клопотання директора ТОВ «Аура Деко Груп» ОСОБА_2 , оскільки в цьому конкретному випадку, а саме з урахуванням фактичних обставин справи про адміністративне правопорушення, що пов'язане з низкою порушень Правил дорожнього руху України, відсутні умови та підстави вважати дієвими та ефективними заходи громадського впливу, що в свою чергу свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за сукупністю вказаних правопорушень та накладення адміністративного стягнення з дотриманням вимог ст. 36 КУпАП, тобто в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З урахуванням доведеності обставин щодо винуватості ОСОБА_1 , які об'єктивно підтверджуються наявними у справі доказами та її доводи щодо незгоди з судовим рішенням, свідчать про відсутність щирого каяття у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та відсутності бажання стати на шлях виправлення, оскільки від подачі апеляційної скарги до апеляційного розгляду ОСОБА_1 від своїх апеляційних доводів та вимог не відмовилась, а тому доводи скарги про відсутність в її діях складу та події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та прохання, яке міститься у клопотанні директора ТОВ «Аура Деко Груп» - протирічать один одному, оскільки наявність клопотання обумовлює щире каяття, що вочевидь робить їх взаємовиключними за змістом, та процесуально.
Апеляційний суд вбачає, що особа, яка отримала посвідчення водія обов'язково склала іспит стосовно наявності знань Правил дорожнього руху України і сам факт отримання цього посвідчення вказує на знання водієм цих Правил.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 категорично зазначила, що вона знає Правила дорожнього руху України.
За таких обставин, враховуючи норми ст. 10 КУпАП, належить взяти до уваги те, що ОСОБА_1 вчинила це правопорушення умисно, тобто свідомо ухилилася від законної вимоги працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та намагалась в такий спосіб уникнути відповідальності, передбаченої законодавцем за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Умисний, протиправний характер її дій вказує про безпідставність заявленого клопотання трудового колективу.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд апеляційної інстанції бере до уваги і ту обставину, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення не на службовому автомобілі, а на автомобілі, який вона використовує у власних потребах і цей транспортний засіб їй не належить.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає, а подане директором «Аура Деко Груп» Лебединським О.Б.клопотання про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання директора ТОВ «Аура Деко Груп» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков