Справа № 612/437/20 Головуючий суддя І інстанції Лобановська С. М.
Провадження № 33/818/1236/20 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
25 листопада 2020 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., вирішуючи питання щодо можливості призначення до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову судді Близнюківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року, -
Згідно цієї постанови відмовлено у задоволенні подання начальника Лозівського МРВ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Середнього В. про передачу матеріалів до суду щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови судді Близнюківського районного суду Харківської області від 26 травня 2020 року стосовно ОСОБА_1 .
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на те, що на теперішній час він працює та виплачує призначені судом аліменти. Вказує на те, що він не має можливості виконувати суспільно корисні роботи, оскільки зайнятий за основним місцем роботи. Також вважає, що оскільки він систематично сплачує аліменти, то, на його думку, можливо скасувати призначене йому адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 240 годин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частина третя статті 294 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає оскарження саме постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки законодавець пов'язує таку можливість саме з поданням апеляційної скарги.
Ця норма закону є бланкетною, оскільки має відсилку до положень ст. 287 КУпАП (право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення), яка містить вичерпний перелік постанов, які можуть бути оскарженні.
Зокрема, відповідно до вимог ч.2 ст. 287 КУпАП, лише постанова районного суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом, тобто законодавець передбачив можливість оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, як окремого виду судових рішень.
Частина перша статті 287 КУпАП, також є спеціальною нормою, оскільки регламентує можливість оскарження постанов по справі про адміністративне правопорушення лише прокурором, як суб'єктом, що має право на апеляційне оскарження.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог чинного КУпАП, за правилами якого розглядається справа про адміністративне правопорушення, можливо вирішення питань щодо порядку виконання постанов, якими накладено стягнення. Ці питання, відповідно до вимог ст. 304 КУпАП, вирішуються судом першої інстанції.
Крім того, відповідно до вимог ст. 305 КУпАП, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом, який виніс постанову, тобто судом першої інстанції.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2020 року постановою Близнюківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 183-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 240 один.
Ця постанова про накладення адміністративного стягнення не оскаржувалась, що підтвердив ОСОБА_2 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, тобто набрала законної сили.
Отже, як слушно зазначив суд першої інстанції, чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальної можливості заміни або скасування призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
Також, апеляційний суд не вбачає підстав для припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки обставин, передбачених ст. 302 КУпАП, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У рішенні у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути
обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою та скасуванню за апеляційними доводами ОСОБА_1 не підлягає.
Зокрема, суд апеляційної інстанції не може погодитись зі змістом апеляційних доводів про неможливість відбувати суспільно корисні роботи ОСОБА_1 , який офіційно працевлаштований, оскільки графік відпрацювання цих робіт може бути врегульовано Лозівським МРВ Державної установи «Центр пробації» в Харківській області з урахуванням режиму роботи часу за місцем роботи правопорушника.
Поряд з цим, відповідно до вимог ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Тобто, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись з відповідним клопотанням до суду першої інстанції, який виніс постанову у справі, для вирішення будь-яких питань, пов'язаних з виконанням судової постанови.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Близнюківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року, якою відмовлено в задоволені подання начальника Лозівського МРВ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про передачу матеріалів до суду щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков