Рівненський апеляційний суд
Іменем України
17 листопада 2020 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області ОСОБА_9 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2020 року у справі за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Боровичі Маневицького району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, не судимого, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 1201903000000862 від 27 грудня 2019 року за ч.4 ст. 187 КК України,
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2020 року клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_6 задоволено.
Визнано, що ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.4 ст. 187 КК України.
Застосовано до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.
Застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу, в умовах, що виключають небезпечну його поведінку продовжено до набрання ухвалою законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді від 03 січня 2020 року скасовано.
Відповідно до ухвали суду , 27 грудня 2019 року, приблизно о 08 год. 40 хв., ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що в операційній касі № 25 приміщення ТОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПОШТА», що за адресою: Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, 66 знаходяться кошти в особливо великому розмірі, керуючись метою заволодіння зазначеними грошовими коштами, проник у приміщення вказаної фінансової установи, де із застосуванням револьверу, призначеного для стрільби патронами Флобера, вчинив напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров'я особи, що виразилось у пострілі у вилочно-скроневу ділянку ОСОБА_10 , унаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після чого ОСОБА_6 , застосовуючи пластикові хомути білого кольору зв'язав потерпілому ОСОБА_10 руки, чим обмежив пересування останнього. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами, приблизно о 08 год. 45 хв., ОСОБА_6 здійснив напад на касира операційної каси № 25 приміщення ТОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПОШТА» ОСОБА_11 , яка в цей час прийшла на робоче місце, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, що виразилося у висловленні словесної погрози вбивством, скеруванні в напрямку потерпілої ОСОБА_12 револьвера, проведенні пострілів над її головою із вимогою відкриття сейфу, в якому знаходились грошові кошти в сумі 5780949 грн. 98 коп., 9245 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 27 грудня 2019 року становило 215316 грн. 05 коп. та 80 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 27 грудня 2019 року становило 2064 грн., нанесенні ногою удару в нижню частину спини, чим спричинив забій куприкового відділу хребта, який зовні не проявився. Після чого, ОСОБА_6 , застосовуючи пластикові хомути білого кольору, зв'язав ОСОБА_11 руки, чим, на його думку, обмежив пересування останньої, та усвідомлюючи, що невдовзі згідно графіку каса товариства буде відчинена та можуть прийти відвідувачі, взявши у ОСОБА_11 ключі від вхідних дверей до приміщення ТОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПОШТА» направився до вхідних дверей аби їх зачинити. Однак ОСОБА_13 , користуючись тим, що ОСОБА_6 недостатньо затягнув хомути та втратив її з поля зору, зачинилась в обмінному пункті, де натиснула на кнопку виклику охорони та повідомила про даний факт оператора служби «102». Розуміючи, що заволодіти грошовими коштами не вдається за можливе, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_6 покинув місце події.
Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані, як вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаному з проникненням у інше приміщення, спрямованому на заволодіння майном у особливо великих розмірах.
В поданій апеляційній скарзі прокурор покликається на істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд лише вказав про мотивованість клопотання тим, що ОСОБА_6 вчинив розбій, «керуючись метою заволодіння грошовими коштами в особливо великому розмірі», проникнувши до приміщення фінансової установи «достовірно знаючи про знаходження там грошових коштів», що свідчить про усвідомлення ним протиправності та незаконності своїх дій, проте, на думку прокурора, не здійснив виклад формулювання суспільно-небезпечного діяння, яке визнав доведеним за наслідками судового розгляду. Поряд з цим, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 513 КПК України, здійснив дослідження доказів на «підтвердження винності» ОСОБА_6 .
Прокурор вказує, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 відповідно до висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 67 від 03 червня 2020 року не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і під час інкримінованих йому дій також не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У зв'язку з зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину.
Вважає, що висновки, викладені у клопотанні та у рішенні суду першої інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно-небезпечного діяння, не ґрунтується на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, що беззаперечно є свідченням неправильного застосування такого закону.
Просить ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2020 року змінити. Вважати клопотання слідчого про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_6 задоволеним. Визнати доведеним, що ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України. Застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом. Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_6 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України. В решті ухвалу залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_6 , який висловив свою позицію щодо залишення вирішення даного питання на розсуд суду, захисника ОСОБА_8 , законного представника ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, яке містить об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, а також вид застосованих примусових заходів медичного характеру, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи прокурора щодо безпідставного посилання суду першої інстанції на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_6 при вчиненні ним інкримінованого суспільно небезпечного діяння колегія суддів вважає прийнятними.
Відповідно до дослідженого судом першої інстанції висновку судово-психіатричного експерта № 67 від 03 червня 2020 року ОСОБА_6 страждає недоумством у формі підкіркової судинної деменції, не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними. Перші прояви виявленої у ОСОБА_6 деменції клінічно маніфестували на початку 2019 року. Під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_6 також страждав недоумством у формі підкіркової судинної деменції, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 КК України осудність ? це психічний стан людини, за якого вона під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність ? юридична передумова вини і кримінальної відповідальності, обов'язкова ознака суб'єкта злочину.
Неосудність ? це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності, до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ч. 2 ст. 19 КК України).
Виходячи з положень ст.ст. 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Тобто умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Питання порядку застосування примусових заходів медичного характеру врегульовано главою 39 КПК України. Стаття 513 КПК України містить перелік питань, які вирішуються судом під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру. З аналізу вище зазначеної законодавчої норми слідує, що предмет доказування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме злочину та встановлюються лише щодо осудної особи, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
З урахуванням того, що стан неосудності пов'язаний із відсутністю у особи інтелектуальної та вольової ознак, із ним несумісні наявність у свідомості особи чітко сформованих мети й мотиву, як ознак суб'єктивної сторони злочину, тому встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об'єктивно є неможливим. Юридичну оцінку суспільно небезпечного діяння в такому випадку слід надавати, виходячи з фактичних обставин вчиненого та наслідків, що настали. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_14 про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, що вказує на неправильне застосування такого закону, та, враховуючи, фундаментальний правовий принцип верховенство права, закріплений у ст. 8 КПК України, беручи до уваги положення ч.2 ст. 408 КПК України, виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, встановлених ст. 407 КПК України, є підставою для зміни ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2020 року стосовно ОСОБА_6 змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_6 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а ОСОБА_6 ? в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3