Справа №:755/16915/20
Провадження №: 3/755/8319/20
"25" листопада 2020 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, установила:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АРП18 № 352259 від 06.11.2020 ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 06 листопада 2020 року перебуваючи на робочому місціта виконуючи функції адміністратора на ярмарці за адресою: м. Київ, вул. Гродненська, 1/35, не вжив заходів щодо забезпечення продавців засобами індивідуального захисту, чим порушив вимоги пункту 34 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. N 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України).
У судовому засіданні, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, вказав, що працює у КП «Світоч».
Особа, яка була на ярмарці без засобів індивідуального захисту не була її учасником (продавцем), а являлася відвідувачем.
Допуск суб'єктів господарювання та їх працівників, які здійснювали торгівлю на ярмаці, здійснювався КП виключно за наявності вдягнутого респіратора або захисної маски, у тому числі виготовленої самостійно, та проходження температурного скринінгу.
На підтвердження чого (проходження температурного скринінгу) надано відповдіний графік термометрії учасників ярмарки (83 особи).
Суд дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 44-3 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Тим самим, указана стаття КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до правових норм інших галузей права.
В Рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 у справі № 6-рп/2000 визначено, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює правову норму більш конкретним змістом.
Відповідно сама по собі указана стаття наведеного Кодексу не передбачає конкретних порушень правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і їх норм, як ознак адміністративного порушення, що впливають на його кваліфікацію, так її диспозиція є бланкетною - для встановлення ознак об'єктивної сторони складу діяння, передбаченого цієї статтею належить звертатися до аналізу нормативно-правових актів, у яких сформульовано правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і їх норми.
У цій ситуації, діючі акти щодо правил карантину, станом на 10.10.20 регламентували у сфері діяльності хостелів наступне.
Відповідно до Постанови КМУ від 22.07.2020 № 641 (із змінами та доповненнями) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, на всій території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
На засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, що відбулося 15 жовтня 2020 року, було затверджено рішення про перегляд рівнів епідемічної небезпеки поширення COVID-19, зокрема з 00:00 години 19 жовтня 2020 р. у м. Київ установлено "помаранчевий" рівень епідемічної небезпеки (див. інформацію за посиланням https://www.kmu.gov.ua/news/onovleno-rivni-epidemichnoyi-nebezpeki-poshirennya-covid-19-v-regionah-15-20-10).
Також, Головний державний санітарний лікар ОСОБА_2 затвердив Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів з торгівлі на ринках на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідна постанова від 6 червня 2020 року № 34 набрала чинності 8 червня.
Тимчасові рекомендації розроблені з метою протидії поширенню COVID-19 під час торгівлі на ринках та повинні враховуватися суб'єктами господарювання з метою запобігання ускладненню епідемічної ситуації.
Так, вони передбачають, що допуск працівників ринку, суб'єктів господарювання та їх працівників, які здійснюють торгівлю на ринках, здійснюється виключно за наявності вдягнутого респіратора або захисної маски, у тому числі виготовленої самостійно, та проходження температурного скринінгу.
Допуск відвідувачів і перебування на території ринку дозволяється лише в респіраторі або захисній масці, у тому числі виготовленій самостійно, так, щоб були покриті ніс і рот.
Адміністрація ринку має забезпечити постійне інформування відвідувачів ринку щодо встановлених обмежень, яких необхідно дотримуватись, та про профілактику COVID-19. Також вона забезпечує контроль за дотриманням вимог щодо профілактичних заходів протидії поширення COVID-19 та оперативне усунення порушень.
У той же час, повертаючись до обставин цієї справи, Суд відмічає таке.
Як з даних протоколу про адміністративне правопорушення, фотознімків та рапортів УП, в їх сукупності, не є установленим факт того, що ОСОБА_1 06 листопада 2020 року перебував на робочому місціта виконував функції адміністратора на ярмарці за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим цей факт слідує з усних пояснень ОСОБА_1 в суді.
Однак, як слушно зауважив ОСОБА_1 матеріали справи не містять доказів того, що особа, яка була на ярмарці без засобів індивідуального захисту та зображення якої зафіксоване на фотознімку була її учасником (продавцем).
Наявний у справі фотознімок не містять даних про геолокація місця його формування та дату.
У той час, як судом установлено, що допуск суб'єктів господарювання та їх працівників, які здійснювали торгівлю на ярмарці у вказану дату здійснювався КП виключно за наявності вдягнутого респіратора або захисної маски, у тому числі виготовленої самостійно, та проходження температурного скринінгу.
На підтвердження чого (проходження температурного скринінгу) надано відповідний графік термометрії учасників ярмарки (83 особи), та такий графік суд визнає належним та допустимим доказом цього факту.
Щодо питання перебування цієї особи на яр марці, як відвідувача, без дотримання вимог Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів з торгівлі на ринках на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), то Суд відмічає, що розглядає справу у межах висунутого звинувачення, а у протоколі указано, що порушення полягало саме у не забезпеченні продавців засобами індивідуального захисту, а не відвідувачів.
Відповідно Суд і при відсутності висунення офіційного звинувачення з цього питання самостійно позбавлений змоги уточнювати чи редагувати дані протоколу.
Так, як уточнювати, відредактовувати протокол з цього питання суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі«Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У той же час, Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Також, відповідно до положеньстатті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Як наслідок на переконання суду дані відображенні УП про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ст. 44-3 КУпАП є сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
За таких обставин, враховуючи вище викладене Суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 44-3 КУпАП, так як її вину УП не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.
Згідно п. 1) ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1) ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1) ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-24, 44-3, 251, 252, 260, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя постановила :
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1) ст. 247 даного Кодексу.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені КодексомУкраїни про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
С у д д я Оксана БІРСА