Справа № 755/17577/19
1-кп/755/224/20
"25" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у cудовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008307 від 03.10.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, працюючого неофіційно слюсарем на шиномонтажі, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2010 р.н. та 2018 р.н., із середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 12 жовтня 2018 року вироком Ленінського районного суду м. Полтави за ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008307 від 03.10.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року ОСОБА_3 оголошено в розшук, а судове провадження було зупинено до його розшуку.
У подальшому, до суду було надано протокол затримання особи, обвинуваченої у вчинені злочину від 24 листопада 2020 року, про те що ОСОБА_3 затримано на підставі вказаної вище ухвали суду про його розшук.
Так, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року у вказаному провадженні відновлено судове провадження і призначено судове засідання для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та для розгляду кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про те, що до ОСОБА_3 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він, будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин може переховуватись від суду, а також, перебував у розшуку. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені нетяжкого злочину за яке передбачено покарання до п'яти років позбавлення волі. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_3 може продовжити свою злочинну діяльність. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів, тобто не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він не переховувався, місце проживання не змінював, а проходив реабілітацію. Зокрема, він проживає разом із мамою, має на утриманні двох дітей, працює. Напередодні, до нього додому приїжджали працівники поліції і останнім його мама повідомила, що він на роботі. Далі, йому зателефонували та попросили приїхати до поліції, що він і зробив. У поліції йому повідомили, що він перебуває у розшуку та його затримали.
Заслухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Заслухавши учасників судового провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу та схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень.
Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 20120 року ОСОБА_3 оголошено в розшук, а судове провадження було зупинено до його розшуку.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, раніше судимий за корисливі злочини, офіційно не працює, що може свідчити про те, що він схильний до скоєння нового кримінального правопорушення, перебував у розшуку, обвинувачується у вчиненні злочину під час іспитового строку, а тому, може ухилятися від суду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,оскільки не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 331 КПК України, суд -
Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 січня 2021 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_3 рахувати 24 листопада 2020 року о 19 годині 00 хвилин, тобто з моменту фактичного затримання.
Визначити ОСОБА_3 заставу у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 240 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя