Справа №:755/15172/20
Провадження №: 3/755/7511/20
"26" листопада 2020 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , директора/головного бухгалтера ТОВ «Інвестиційна група «Фалькон», за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, установила:
камеральною перевіркою ТОВ «Інвестиційна група «Фалькон» (податковий номер 39523349) відповідно до акту перевірки від 16.06.2020 № 2822/26-15-43-02/39523349, установлено порушення вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України та п. 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФ України № 21 від 28.01.2016 (зареєстрований в МЮ України 29.01.2016 за № 159/28289) в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за квітень 2020 року. у зв'язку з чим констатовано, що дане ТОВ не має права на отримання бюджетного відшкодування даного податку в сумі 11 676. 95 грн.. тим самим має місце факт завищення сум ПДВ, внаслідок чого, на переконання ГУ ДПС у м. Києві, відповідно доданих протоколу про адміністративне правопорушення № 22/26/15-04-02-23 від 07.10.20, учинено адміністративне правопорушення регламентоване ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила, а тому Суд уважає за можливе завершити розгляд у відсутність цих осіб та дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
З урахуванням того, диспозицією частини 1 статті 163-1 КУпАП встановлено, що правопорушенням є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку (див. ухвалу ВАСУ від 31.01.2013 у справі № 2а-8185/09/0670).
При цьому, встановлення завищення або заниження розміру податку на додану вартість не визначено складом адміністративного правопорушення нормами КУпАП та відповідно не є компетенцією загального суду при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ведення податкового обліку (див. ухвалу ВАСУ від 30.10.2013 у справі № 2а-1670/4665/12), відповідно Суд в цій справі це питання (встановлення завищення або заниження розміру податку на додану вартість) не піддає оцінці та аналізу.
Разом з тим, Суд оцінюючи питання дійсності порушення визначеного ст. 163 КУпАП ураховує, що як убачається з матеріалів справи, свої аргументи ГУ ДПС у м. Києві обумовлює, у розумінні ст. 251 КУпАП, такими доказами, як-то: протоколом про адміністративне правопорушення та додатків до нього, які складено у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 даного Кодексу у яких викладено відомості щодо питання ведення податкового обліку з порушенням встановленого податкового законодавства, зокрема ст. 200 ПК (1); відомостями, що містяться у акті ДПС відносно ТОВ (2).
Разом з тим, згідно п. 7) ст. 247 даного Кодексу імперативно визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
ВС (постанови від 22.11.2018 у справі № 520/12759/16-а, від 23.11.2018 у справі № 489/4756/16-а) зауважив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов'язується з днем виявлення правопорушення лише у випадку вчинення триваючого правопорушення.
У цій справі таким днем є 16.06.20 (дата складання акту про результати перевірки).
Верховний суд у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 308/8763/15-а зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
За таких обставин, Суд враховуючи той факт, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строки, передбачені ст. 38 КУпАП, минули, та вважає за необхідне розпочате провадження у справі закрити.
В свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає пістав для звернення судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 38, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя постановив :
провадження у справі про адміністратвине правопорушення відносно щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 7) ст. 247 даного Кодексу.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
С у д д я Оксана БІРСА