ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2020Справа № 910/5556/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За первісним позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
про стягнення 1962422,00 грн
за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про стягнення 1635321,14 грн.
Представники сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Оніщук В.М.;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Кириленко О.П.
23.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з вимогами до Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 1962422,00 грн, з яких 1635321,14 грн основного боргу, 104558,46 грн пені, 84687,42 грн 3% річних та 137854,99 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідальним за якість газу у точках входу до газотранспортної системи є Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», оскільки відповідач є суміжним газовидобувним підприємством. За період дії Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 відповідач подавав до газотранспортної системи природний газ, що не відповідає вимогам, наведеним в Кодексі ГТС, зокрема в п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, що підтверджується розрахунками (актами) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу.
За період з березня 2017 року по березень 2019 року позивачем було нараховано додаткову плату за недотримання параметрів якості газу на загальну суму 1635321,14 грн.
Однак, оскільки відповідачем не було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 1635321,14 грн, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача додаткову плату у розмірі 1635321,14 грн, пеню у розмірі 104558,46 грн, 3% річних у розмірі 84687,42 грн та інфляційні втрати у розмірі 137854,99 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 відкрито провадження у справі №910/5556/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2020, встановлено учасника справи строки для подання заяв по суті справи.
21.05.2020 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач за зустрічним позовом вказав на те, що він неодноразово порушував перед Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (балансоутримувач лінійної частини газопроводу-розгалудження) питання щодо неналежного технічного стану інженерної споруди, а саме - знаходження значних надлишків вологи у цьому газопроводі, що обумовлені тривалим часом експлуатації, тривалим терміном будівництва об'єкту, у тому числі не спеціалізованою організацією, та звичайними фізичними процесами конденсації вологи під час проходження природного газу трубопроводами.
Позивач за зустрічним позовом звернув увагу на те, що фізична точка входу не обладнана вузлом обліку природного газу, не визначено його місце розташування на схемі, а також не визначено іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки.
За твердженням позивача за зустрічним позовом, вимірювання ФХП природного газу здійснюється лише у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи Акціонерного товариства «Укртрансгаз», тобто після проходження природним газом застарілою, фізично зношеною газотранспортною системою, яка перебуває на балансі Акціонерного товариства «Укртрансгаз», однак належним чином не обслуговується.
Таким чином, оскільки фактично визначення фізико-хімічних показників природного газу здійснюється у точці виходу (а не у точці входу, як вказує позивач за первісним позовом), всі здійснені Акціонерним товариством «Укртрансгаз» нарахування щодо розмірів неякісного газу на суму 1635321,14 грн є підтвердженням розміру збитків за погіршення якості природного газу, яку повинен сплатити Укртрансгаз за надання неякісних послуг.
За таких обставин, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» збитки у розмірі 1635321,14 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про відстрочення сплати судового збору; зустрічну позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу за зустрічним позовом строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем за зустрічним позовом були усунуті недоліки, вказані судом в ухвалі від 25.05.2020.
26.05.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що належним доказом на підтвердження невідповідності якості газу (відповідно до умов Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017) є саме звіт про недотримання параметрів якості природного газу, який позивач зобов'язаний надати замовнику на його електронну адресу до 10-го числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Однак, вказаних доказів позивачем до матеріалів справи не долучено.
Крім того, відповідач вказав на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, підписані належними представниками, а також відсутні докази направлення відповідачу у встановлений договором спосіб (з дотриманням строків направлення) доказів недотримання параметрів якості газу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до спільного розгляду з первісним позовом.
У підготовчому засіданні 27.05.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.06.2020.
24.06.2020 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом зазначив, що між сторонами було узгоджено та підписано схему вузлів обліку та подачі газу Стрілкового ПОЗ в газотранспортні мережі; акт розмежування експлуатаційної відповідальності та балансової належності частини газопроводу-відгалудження до радгоспу «Азовський», додатком №3 до договору (визначає перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника).
Відповідач за зустрічним позовом вказав на те, що відповідно до п. 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природній газ. Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.
Оскільки у позивача за зустрічним позовом відсутній комерційний ВОГ (а саме він передає природній газ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ сторони, яка приймає природний газ, тобто Акціонерного товариства «Укртрансгаз».
Крім того, відповідач за зустрічним позовом зауважив, що відповідно до паспортів фізико-хімічних показників газу, які в свою чергу чітко підтверджують факт невідповідності поданого Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до газотранспортної системи газу параметрам якості, поміж невідповідності природного газу параметрам щодо температури точки роси та вуглеводням, такий природний газ також не відповідає параметрам якості теплоти згорання.
Відповідач за зустрічним позовом вказав на те, що оскільки природний газ до потрапляння в газотранспортну систему не проходив відповідної технологічної очистки, він вже не відповідав по своїм фізико-хімічним показникам встановленим вимогам.
Більш того, жодних заперечень щодо паспортів фізико-хімічних властивостей газу, складених розрахунків (актів) за недотримання параметрів якості природного газу, а також сформованих рахунків-фактур, Звітів про недотримання параметрів якості природного газу, які були направлені позивачу за зустрічним позовом, Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» висловлено не було.
24.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (Акціонерного товариства «Укртрансгаз») надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 24.06.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 14.07.2020.
У підготовчому засіданні 14.07.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 01.09.2020.
16.07.2020 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
31.08.2020 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» надійшли письмові заяви, які суд долучив до матеріалів справи.
Також, 31.08.2020 позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про витребування доказів, в яких позивач просив суд зобов'язати відповідача надати оригінали (для огляду у суді) та належним чином засвідчені копії (для долучення до матеріалів справи):
- результатів технічного обстеження лінійної частини газопроводу-відгалудження від газопроводу Стрілкове-Джанкой до радгоспу «Азовський» (1 черга) довжиною 21210,00 метрів, проведеного АТ «Укртрансгаз» за участю ДАТ «Чорноморнафтогаз» у 4 квартралі 2019 року;
- рішень балансоутримувача, договорів підряду, кошторисів, актів ф. КБ-2в, КБ-3 на проведення у 1989-2019 роках робіт (поточних ремонтів, капітальних ремонтів, тощо) із усунення гідравлічних заторів лінійної частини газопроводу-відгалудження від газопроводу Стрілкове-Джанкой до радгоспу «Азовський» (1 черга) довжиною 21210,00 метрів, проведення інших робіт з підтримання у належному технічному стані.
У підготовчому засіданні 01.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про витребування доказів; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 23.09.2020.
22.09.2020 позивачем за первісним позовом подано документи, які суд долучив до матеріалів справи.
23.09.2020 позивачем за зустрічним позовом подано документи, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 23.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.10.2020.
09.10.2020 позивачем за зустрічним позовом подано документи, які суд долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.10.2020 судом було оголошено перерву до 04.11.2020.
У судовому засіданні 04.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 18.11.2020.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 18.11.2020 надав усні пояснення по справі, первісний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив.
Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 18.11.2020 надав усні пояснення по справі, зустрічний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечив.
У судовому засіданні 18.11.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.03.2017 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (оператор) та Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (замовник) укладено Договір №1704000183 транспортування природного газу, відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Відповідно до п. 3.1 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 оператор зобов'язаний своєчасно надавати послуги належної якості, здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п. 3.2 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п. 4.1 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п. 4.2 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 замовник має право отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені договором строки; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначному цим договором.
У п. 5.1 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 зазначено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.
Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик, визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс має посилання (п. 5.2 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017).
Відповідно до п. 5.3 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору.
Відповідно до п. 10.8 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 розбіжності щодо якості природного газу та розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов Кодексу або в суді. До прийняття рішення суду якість природного газу та/або розмір додаткової плати, яку відповідальна за порушення параметрів якості газу сторона зобов'язана сплатити в строк, визначений п. 10.7 договору, визначається за даними оператора.
Згідно з п. 11.1 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.
Відповідно до п. 11.2 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 оператор до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.
Замовник протягом 2-х днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленим печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора (п. 11.3 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017).
Відповідно до п. 13.5 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Згідно з п. 17.1 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2017. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів заявлення будь-якою стороною договору про припинення договору або про перегляд його умов, суд дійшов висновку, що Договір №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 був чинним у спірний період.
У позовній заяві позивач за первісним позовом вказав на те, що відповідальним за якість газу у точках входу є Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», оскільки відповідач є суміжним газовидобувним підприємством.
Зокрема, позивач за первісним позовом зауважив, що за період дії Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 відповідач подавав до газотранспортної системи природний газ, що не відповідає вимогам, наведеним в Кодексі ГТС, зокрема в п. 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, що підтверджується розрахунками (актами) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу.
За період з березня 2017 року по березень 2019 року позивачем було нараховано додаткову плату за недотримання параметрів якості газу на загальну суму 1635321,14 грн.
Однак, оскільки відповідачем не було сплачено позивачу за первісним позовом грошові кошти у загальному розмірі 1635321,14 грн, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача додаткову плату у розмірі 1635321,14 грн, пеню у розмірі 104558,46 грн, 3% річних у розмірі 84687,42 грн та інфляційні втрати у розмірі 137854,99 грн.
Заперечуючи щодо задоволення первісного позову, відповідач вказує на те, що належним доказом на підтвердження невідповідності якості газу (відповідно до умов Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017) є саме звіт про недотримання параметрів якості природного газу, який позивач зобов'язаний надати замовнику на його електронну адресу до 10-го числа місяця, наступного за газовим місяцем. Однак, вказаних доказів позивачем до матеріалів справи не долучено.
Крім того, відповідач вказав на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, підписані належними представниками, а також відсутні докази направлення відповідачу у встановлений договором спосіб (з дотриманням строків направлення) доказів недотримання параметрів якості газу.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими обставинами, що частина газопроводу від пункту очищення і заміру до ГРС «Щасливцево» (точка виходу Акціонерного товариства «Укртрансгаз») складає 22210,00 метрів та знаходиться на балансі відповідача за зустрічним позовом.
Вказана частина газопроводу, балансоутримувачем якої є Акціонерне товариство «Укртрансгаз», перебуває в неналежному стані, що безпосередньо впливає на якісні характеристики газу, який транспортується по ній.
Зокрема, позивач за зустрічним позовом зауважив, що він неодноразово порушував перед Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (балансоутримувач лінійної частини газопроводу-розгалудження) питання щодо неналежного технічного стану інженерної споруди, а саме - знаходження значних надлишків вологи у цьому газопроводі, що обумовлені тривалим часом експлуатації, тривалим терміном будівництва об'єкту, у тому числі не спеціалізованою організацією, та звичайними фізичними процесами конденсації вологи під час проходження природного газу трубопроводами.
При цьому, позивач за зустрічним позовом звернув увагу на те, що фізична точка входу не обладнана вузлом обліку природного газу, не визначено його місце розташування на схемі, а також не визначено іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки.
За твердженням позивача за зустрічним позовом, вимірювання ФХП природного газу здійснюється лише у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи Акціонерного товариства «Укртрансгаз», тобто після проходження природним газом застарілою, фізично зношеною газотранспортною системою, яка перебуває на балансі Акціонерного товариства «Укртрансгаз», однак належним чином не обслуговується.
Таким чином, оскільки фактично визначення фізико-хімічних показників природного газу здійснюється у точці виходу (а не у точці входу, як вказує позивач за первісним позовом), всі здійснені Акціонерним товариством «Укртрансгаз» нарахування щодо розмірів неякісного газу на суму 1635321,14 грн є підтвердженням розміру збитків за погіршення якості природного газу, яку повинен сплатити Укртрансгаз за надання неякісних послуг.
За таких обставин, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» збитки у розмірі 1635321,14 грн.
Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, відповідач зазначив, що між сторонами було узгоджено та підписано схему вузлів обліку та подачі газу Стрілкового ПОЗ в газотранспортні мережі; акт розмежування експлуатаційної відповідальності та балансової належності частини газопроводу-відгалудження до радгоспу «Азовський», додатком №3 до договору (визначає перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника).
Відповідно до п. 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природній газ. Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.
Оскільки у позивача за зустрічним позовом відсутній комерційний ВОГ (а саме він передає природній газ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ сторони, яка приймає природний газ, тобто Акціонерного товариства «Укртрансгаз».
Крім того, відповідач за зустрічним позовом зауважив, що відповідно до паспортів фізико-хімічних показників газу, які в свою чергу чітко підтверджують факт невідповідності поданого Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до газотранспортної системи газу параметрам якості, поміж невідповідності природного газу параметрам щодо температури точки роси та вуглеводням, такий природний газ також не відповідає параметрам якості теплоти згорання.
Відповідач за зустрічним позовом вказав на те, що оскільки природний газ до потрапляння в газотранспортну систему не проходив відповідної технологічної очистки, він вже не відповідав по своїм фізико-хімічним показникам встановленим вимогам.
Більш того, жодних заперечень щодо паспортів фізико-хімічних властивостей газу, складених розрахунків (актів) за недотримання параметрів якості природного газу, а також сформованих рахунків-фактур, Звітів про недотримання параметрів якості природного газу, які були направлені позивачу за зустрічним позовом, Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» висловлено не було.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у первісному позові та відмову у зустрічному позові, зважаючи на наступні обставини.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортування природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» точка виходу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об'єкта, пов'язаного із видобутком природного газу; точка входу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій природний газ надходить до газотранспортної системи від об'єктів, пов'язаних із видобутком природного газу, газосховища, установки LNG, а також від інших газотранспортних або газорозподільних систем.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС відповідальним за якість газу є:
1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з'єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування;
2) у точках виходу - оператор газотранспортної системи.
Відповідно до п. 2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу.
Визначення ФХП природного газу у точках виходу газотранспортної системи проводиться оператором газотранспортної системи на умовах, визначених цим Кодексом та погоджених з операторами суміжних систем або прямими споживачами, з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій (п. 3 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).
Згідно з п. 4 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС точки визначення ФХП природного газу можуть знаходитись як на комерційних вузлах обліку газу (ВОГ) та пунктах вимірювання витрат газу (ПВВГ), так і на інших точках магістральних газопроводів, від яких подається газ через вищезазначені комерційні ВОГ та ПВВГ. Оператор газотранспортної системи повинен визначати точки визначення ФХП (місця відбору проб) таким чином, щоб гарантувати, що значення теплоти згоряння відібраної проби не відрізнялось більше ніж на +/- 5 % у ту саму добу від теплоти згоряння природного газу по будь-якому фізичному виходу комерційного обліку газу, на який ці значення ФХП розповсюджуються. У разі якщо до точки входу/виходу до/із газотранспортної системи природний газ надходить одночасно від різних джерел, визначення ФХП природного газу, що транспортується до точки входу/виходу ГТС, проводиться після точки змішування.
Згідно з п. 8 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС у разі виходу з ладу автоматичних потокових приладів за погодженням з оператором газотранспортної системи допускається на період усунення несправності використання для визначення теплоти згоряння, компонентного складу газу та температури точки роси за вологою хіміко-аналітичних лабораторій.
Відповідно до п. 9 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС періодичність визначення компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою при використанні вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій повинна бути не рідше, ніж один раз на тиждень.
Відповідно до п. 16 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, якщо природний газ, що не відповідає вимогам пункту 13 цієї глави, був завантажений в газотранспортну систему з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи одержує від суб'єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, додаткову оплату, визначену в договорі транспортування.
Згідно з п. 17 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС ФХП транспортованого природного газу у точках виходу повинні відповідати вимогам пункту 13 цієї глави, за винятком вимог щодо вмісту меркаптанової сірки.
Якщо природний газ, що був переданий в точках виходу з газотранспортної системи, не відповідає встановленим вимогам пункту 17 цієї глави, оператор газотранспортної системи сплачує оператору газорозподільної системи, оператору газосховищ, прямому споживачу додаткову оплату, визначену в договорі транспортування (п. 18 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).
Відповідно до п. 10.1 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, зобов'язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.
Відповідальною стороною за якість газу є:
1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) - перед оператором. У точках входу на міждержавному з'єднанні - Замовник - перед Оператором;
2) у точках виходу відповідальним є оператор - перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні - оператор - перед замовником.
Згідно з п. 10.2 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу з параметром якості теплоти згорання нижчим від значень, визначених Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
BGCV = Qi * 2 * БЦГ * (1-GCV/GCVmin), де
BGCV - плата за недотримання теплоти згорання у фізичній точці входу, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням теплоти згорання, який було подано у фізичній точці входу, тис. м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;
GCV - значення вищої теплоти згорання природного газу, поданого у фізичній точці входу, кВт*год/м3;
GCVmin - мінімальне значення вищої теплоти згорання, визначене Кодексом, кВт*год/м3.
Значення теплоти згорання для розрахункових цілей (GCV) визначається відповідно до вимог Кодексу.
У п. 10.3 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 зазначено, що у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам якості щодо вмісту механічних домішок, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
Вм.д. = Qi * 0,1 * БЦГ * (1-1/Х), де
Вм.д. - плата за недотримання параметру якості, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням цього параметра якості, поданого у фізичній точці входу, тис. м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;
X - дійсне значення вмісту домішок природного газу, поданого у фізичній точці входу, мг/м3.
Якщо вміст домішок складає до 2 мг на м3 (X < 2 мг/м3), тоді Вм.д. дорівнює 0.
Відповідно до п. 10.4 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
Вт.роси.в = Qi * К * БЦГ * (Троси.в - Троси.в.max) / (Троси.в.max)
К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року;
К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;
К = 0,1 - з 01 січня 2019 року;
де
Вт.роси.в - плата за недотримання параметра температури точки роси за вологою, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вологою, тис. м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;
Троси.в.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вологою, К;
Троси.в - дійсне значення температури точки роси за вологою природного газу, введеного у фізичній точці входу, К.
Згідно з п. 10.5 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вуглеводнями, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
ВТ.роси.вв = Qi * К * БЦГ * (Троси.вв - Троси.вв.max) / (Троси.вв.max)
К = 0,01 - до 31 грудня 201 б року;
К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;
К = 0,1 - з 01 січня 2019 року,
де
ВТ.роси.вв - плата за недотримання параметра температури точки роси за вуглеводнями, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вуглеводнями, тис. мЗ;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. мЗ;
Троси.вв.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вуглеводнями, К;
Троси.вв - дійсне значення температури точки роси за вуглеводнями природного газу, введеного у фізичній точці входу, К.
Згідно з п. 10.6 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 розрахунок розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу проводиться щомісяця окремо по кожному параметру якості щодо природного газу на підставі даних, визначених оператором у звіті про недотримання параметрів якості природного газу, який він надає замовнику на його електронну адресу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Сторони мають право звернутися до уповноваженого органу на проведення робіт з визначення параметрів природного газу. У разі підтвердження відповідності природного газу параметрам, визначеними Кодексом, витрати на це дослідження покриває сторона, яка вимагала його проведення, в іншому разі витрати на дослідження покриває інша сторона.
Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра якості Qi визначається з моменту останнього визначення ФХП газу, що відповідав параметрам, визначеним Кодексом, до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу.
Згідно з п. 10.7 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов'язана сплатити додаткову плату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою стороною до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Як вбачається з рахунків та актів (розрахунків) додаткової плати, копії яких долучено позивачем за первісним позовом до позовної заяви, за березень 2017 року позивачем за первісним позовом було нараховано відповідачу додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 16184,68 грн (недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 15119,70 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1064,98 грн),
за квітень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу 27926,07 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1449,28 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 24758,38 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1718,41 грн),
за травень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 11655,24 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1748,09 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 8083,67 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1823,48 грн),
за червень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 8450,14 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1028,27 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 5628,18 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1793,69 грн),
за липень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 18193,02 грн (недотримання якості теплоти згорання - 8861,05 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 6538,72 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 2793,25 грн),
за серпень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 15167,20 грн (недотримання якості теплоти згорання - 3179,95 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 8173,70 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 3813,55 грн),
за вересень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 34589,96 грн (недотримання якості теплоти згорання - 7913,96 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 19099,01 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 7576,99 грн),
за жовтень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 39327,13 грн (недотримання якості теплоти згорання - 10805,08 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 22147,16 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 6374,89 грн),
за листопад 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 74250,28 грн (недотримання якості теплоти згорання - 16987,03 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 45048,82 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 12214,43 грн),
за грудень 2017 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 92111,42 грн (недотримання якості теплоти згорання - 27500,54 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 55528,70 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 9082,18 грн),
за січень 2018 року позивачем за первісним позовом було нараховано відповідачу додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 143119,27 грн (недотримання якості теплоти згорання - 30855,82 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 101210,86, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 11052,59 грн),
за лютий 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 129814,87 грн (недотримання якості теплоти згорання - 29478,92 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 95993,17 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 4342,78 грн),
за березень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 142144,67 грн (недотримання якості теплоти згорання - 26367,10 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 117375,56 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1200,89 грн),
за квітень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 70649,73 грн (недотримання якості теплоти згорання - 7852,61 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 36895,63 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 25901,49 грн),
за травень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 19624,21 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1469,83 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 12211,04 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 5943,34 грн),
за червень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 16584,03 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1874,88 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 13133,09 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вуглеводнями - 1576,06 грн),
за липень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 17235,21 грн (недотримання якості теплоти згорання - 1965,41 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 15269,80 грн),
за серпень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 61875,79 грн (недотримання якості теплоти згорання - 11143,00 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 50732,791 грн),
за вересень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 52976,04 грн (недотримання якості теплоти згорання - 7951,37 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 45024,67 грн),
за жовтень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 38113,18 грн (недотримання якості теплоти згорання - 2778,98 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 35334,20 грн),
за листопад 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 110101,96 грн (недотримання якості теплоти згорання - 21076,86 грн та недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 89025,10 грн),
за грудень 2018 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 126815,91 грн (недотримання якості теплоти згорання - 30859,51 грн, недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 95956,40 грн),
за січень 2019 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 226882,17 грн (недотримання якості теплоти згорання - 29726,08 грн та недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 197156,09 грн),
за лютий 2019 року - додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу у сумі 168009,59 грн (недотримання якості теплоти згорання - 21166,97 грн та недотримання параметрів щодо температури точки роси за вологою - 147602,14 грн).
У зустрічному позові відповідач за первісним позовом пояснив, що він здійснює постачання природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, до газотранспортної системи через Пункт очистки і заміру газу (ПОЗ-3). Вказана інженерна споруда обладнана вузлами комерційного обліку газу Ду50 мм та Ду100ммз автоматичними потоковими приладами (автоматичним вологоміром).
Природний газ Стрілкового газового родовища після Пункту очистки і заміру газу (ПОЗ-3) передається до газопроводу Стрілкове-Джанкой DN350 з подальшим розгалуженням до різних газотранспортних мереж.
Технологічна схема постачання природного газу в межах балансової відповідальності Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» передбачає підключення до газопроводу Стрілкове-Джанкой DN350 лінійних частини:
- газопроводу (Д 100мм) довжною 7900 м, який знаходяться на балансовому обліку АТ «Херсонгаз», що знаходиться після газорозподільної станції «Стрілкове» (ГРС «Стрілкове»);
- газопроводу-відгалуження (Д 377 мм * 6 мм) довжиною 22210 м, разом із газорозподільною станцією «Щасливцево» (ГРС «Щасливцево»), які знаходяться на балансовому обліку АТ «Укртрансгаз».
Довжина ділянки газопроводу ДАТ «Чорноморнафтогаз» від Пункту очистки і заміру газу (ПОЗ-3) до точки входу до газопроводу (Д 100мм), що знаходиться після газорозподільної станції «Стрілкове» (ГРС «Стрілкове»), який знаходиться на балансовому обліку АТ «Херсонгаз», становить 800 - 850 метрів. При цьому, ГРС «Стрілкове» обладнане комерційним вузлом обліку газу та знаходиться на межі балансового розмежування відповідних газопроводів.
Водночас, як зазначив відповідач за первісним позовом, ГРС «Щасливцево» обладнане комерційним вузлом обліку газу та визначає ФХП природного газу після проходження природного газу всією ділянкою газопроводу-відгалуження (радгосп «Азовський») протяжність 22210,00 метрів, в межах балансової відповідальності АТ «Укртрансгаз».
Таким чином, із загальної довжини маршруту проходження природного газу від Пункту очистки і заміру газу (ПОЗ-3) до ГРС «Щасливцево» (точки виходу АТ «Укртрансгаз»), який становить 27110,00 метрів, лінійна частина газопроводу балансової відповідальності АТ «Укртрансгаз» 22,21 км.
Відповідач за первісним позовом зауважив, що газопровід-відгалуження (Д 377 мм * 6 мм, радгосп «Азовський») від Стрілкового газового родовища ДАТ «Чорноморнафтогаз» до радгоспу «Азовський» є 1-ою чергою проекту будівництва, яка введена в експлуатацію ще у 1989 році.
Замовником вказаного будівництва виступало Газопромислове управління «Шебелинкагазпром».
Перша черга проекту будівництва включала: лінійну частину газопроводу-відгалуження (Д 377 мм * 6 мм, радгосп «Азовський») діаметром 377 х 6мм, довжиною 22,21 км; газопровід до ГРС «Стрілкове» (159x6 мм, 0.976 км), газопровід до ГРС «Щасливцеве» (219x6 мм, 0.369 км) та дві ГРС типу Енергія-1.
На підставі спільного наказу Держкомнафтогаз від 06.11.1998 за №234 і НАК «Нафтогаз України» від 06.11.1998 за № 68/234 від ГПУ «Шебелинкагазвидобування» було передане на баланс Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» газопровід-відгалуження від Стрілкового газового родовища ДАТ «Чорноморнафтогаз» до радгоспу «Азовський» (І черга) та в тому числі незавершене будівництво по газопроводу-відгалуженню до радгоспу «Азовський» Геніченського району (II черга).
26.07.1999 Херсонським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів (ЛВУМГ) передана підряднику БМУ-2 «Полтаванафтогазбуд» документація на будівництво, зокрема, газопроводу-відгалуження до радгоспу «Азовський» Херсонської (II черга), для коригування та передачі замовнику Генічеській райдержадміністрації.
06.01.2004 ТОВ «Армапром» та БМУ-2 «Полтаванафтогазбуд» укладено контракт на виконання робіт при будівництві газопроводу-відгалуження до м. Генічеськ (по робочій документації «Газопровід-відгалуження до радгоспу «Азовський Генічеського району Херсонської області II черга).
19.08.2004 на підставі акту зазначений об'єкт введено в експлуатацію в складі газопроводу «Газорозподільча станція с. Щасливцеві - головний газовий регуляторний пункт №1 м. Генічеськ» з показником тиску 6 кг/см.кв.
Рішенням виконкому Щасливцівської сільської ради від 10.11.2004 №117 оформлено право власності ТОВ «Армапром» на газорозподільну станцію та газопровід протяжністю 14700 м, яке посвідчено свідоцтвом на право власності на нерухоме майно.
Водночас, як зазначив відповідач за первісним позовом, упродовж 1989-2016 років газопровід-відведення до радгоспу «Азовський» Херсонської області (II черга) продовжувало перебувати на балансовому обліку УМГ Харківтрансгаз», яке є філією АТ «Укртрансгаз».
Відповідно до вимог підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України мінімально допустимі строки амортизації основних засобів (інженерної споруди за кодом 2211 «Магістральні нафтопроводи та газопроводи» Державного класифікатора будівель та споруд) складають 15 років.
Строк експлуатації труб газопроводу, що згідно умов проекту будівництва повинні відповідати ГОСТ 8732-78 «Трубы стальные бесшовные горячедеформированные», за умови дотримання норм і правил з безпечної експлуатації газопроводів, становить 20-25 років.
Таким чином, як вказав відповідач за первісним позовом, зважаючи на введення у 1989 році в експлуатацію об'єкта будівництва «Газопровід-відвід від Стрілкового газового родовища Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (1 черга) строк корисної експлуатації зазначеної інженерної споруди (газопроводу) сплив у 2014 році.
При цьому, за твердженням відповідача за первісним позовом, відсутня будь-яка інформація щодо проведення Акціонерним товариством «Укртрансгаз» регламентних робіт з усунення гідравлічних заторів (рідини в трубах), які утворюються через тривалий час експлуатації газопроводів внаслідок конденсації вологи.
Отже, за твердженням відповідача за первісним позовом, враховуючи фактичні обставини справи, вимірювання ФХП природного газу визначається лише у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», тобто після проходження природним газом застарілою, фізично зношеною газотранспортною мережею довжиною 21210,00 метрів, яка обслуговується Акціонерним товариством «Укртрансгаз» неналежним чином.
Суд зазначає, що позивачем за первісним позовом не було висловлено заперечень щодо наведених вище Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» обставин, в тому числі щодо порядку проходження природнім газом, який видобувається відповідачем за первісним позовом, шляхами газопровода, приналежності газопровода протяжністю 21210,00 метрів позивачу (позивач - балансоутримувач).
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.
У ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, зважаючи на визначені позивачем за первісним позовом (Акціонерним товариством «Укртрансгаз») позовні вимоги, до предмета доказування у даній справі входять обставини, які свідчать про постачання відповідачем за первісним позовом (Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз») до газотранспортної системи природного газу, який не відповідав параметрам якості, визначеним Кодексом ГТС.
Такі обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих в розумінні умов Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 та Кодексу ГТС доказів.
У п. 5.1 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 зазначено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.
Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик, визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс має посилання (п. 5.2 Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017).
У п. 5 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС зазначено, що визначення ФХП природного газу у точках входу газотранспортної системи проводиться на комерційних ВОГ (ПВВГ) операторів суміжних систем (у тому числі суміжних газовидобувних підприємств) або інших суб'єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій.
Комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ) - вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об'єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку; ПВВХ - пункти вимірювання витрат газу.
Відповідно до п. 6 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС точки визначення ФХП (місця відбору проб) природного газу та періодичність проведення вимірювань при використанні для визначення ФХП вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій узгоджуються оператором газотранспортної системи з операторами суміжних систем, суміжними газовидобувними підприємствами або іншими суб'єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, окремим протоколом. Оператор ГТС повинен розробити, затвердити та розмістити на офіційному сайті відповідні маршрути визначення фізико-хімічних показників газу, в яких описано та схематично зображено маршрут переміщення газу від точки/точок визначення ФХП газу до точок входу або точок виходу до/з газотранспортної системи з відображенням місць відбору проб ФХП природного газу та/або встановлення автоматичних потокових приладів визначення ФХП газу. Маршрут може бути розроблений як для однієї точки виходу ГТС, так і для групи точок виходу ГТС з однаковими ФХП газу. У випадку транспортування газу до точки виходу різними маршрутами складаються і затверджуються всі можливі маршрути.
Відповідно до п. 7 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС точки входу та точки виходу до/з газотранспортної системи, через які передається природний газ з максимальною витратою за стандартних умов, що перевищує 30000 м-3/год, мають бути обладнані приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу (зокрема автоматичними хроматографами та вологомірами), з можливістю дистанційного їх контролю та передачі даних підрозділам оператора газотранспортної системи. Для нових точок входу/виходу до/з газотранспортної системи, через які подається природний газ, норма щодо обладнання приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль ФХП природного газу, є обов'язковою незалежно від величини об'єму передачі природного газу.
Таким чином, точки входу до газотранспортної системи повинні бути обладнані приладами, які визначають ФХП газу, за невідповідність якість яких несе відповідальність відповідач за первісним позовом (Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»).
Однак, як встановлено судом, точка входу до газотранспортної системи не обладнана ані вузлом обліку природного газу, ані приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу (зокрема автоматичними хроматографами та вологомірами), тобто, приладами, які визначають ФХП.
Вказані обставини не заперечувались позивачем за первісним позовом.
Однак, позивач за первісним позовом зауважив, що відповідно до п. 2 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природній газ. Якщо у сторони, що передає газ, відсутній комерційний ВОГ (ПВВГ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що приймає газ.
Таким чином, за твердженням позивача за первісним позовом, оскільки у позивача за зустрічним позовом відсутній комерційний ВОГ (а саме він передає природній газ), комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ сторони, яка приймає природний газ, тобто Акціонерного товариства «Укртрансгаз».
Суд вважає вказані твердження позивача за первісним позовом необгрунтованими, оскільки вказані ним випадки стосуються виключно обліку природного газу, а не визначення його ФХП (зокрема, п. 2 розміщено у главі 2 розділ ІІІ Кодексу ГТС під назвою «Порядок обліку природного газу», тоді як питання норм якості, фізико-хімічні показники та інші характеристики природного газу, що допускається до транспортування в газотранспортній системі, регулюються главою 1 вказаного розділу).
Отже, як вбачається з норм Кодексу ГТС, точка входу до газотранспортної системи повинна бути обладнана приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу (зокрема автоматичними хроматографами та вологомірами).
Саме за показниками вказаних приладів, які розміщуються на точці входу до газотранспортної системи, визначаються ФХП газу, який передається відповідачем за первісним позовом (Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз») та за якість якого і відповідає відповідач.
Однак, точка входу до газотранспортної системи не обладнана приладами, які визначають ФХП.
Більш того, як встановлено судом, вимірювання ФХП природного газу здійснюється лише у точці виходу з лінійної частини газотранспортної системи Акціонерного товариства «Укртрансгаз», тобто після проходження природним газом застарілою, фізично зношеною газотранспортною системою довжиною приблизно 22 км, яка перебуває на балансі Акціонерного товариства «Укртрансгаз».
Таким чином, фактично визначення фізико-хімічних показників природного газу здійснюється у точці виходу (а не у точці входу).
Суд зазначає, що Кодексом ГТС (п. 1 глави 1 розділу ІІІ) та умовами укладеного між сторонами договору (п. 10.1, 10.6, 10.8) відповідальність за недотримання показників природного газу покладається на змовника виключно в тому випадку, якщо саме він порушив вимоги щодо параметрів якості природного газу та така невідповідність якісних показників газу встановлена на точці входу до газотранспортної системи.
Однак, враховуючи, що у точці входу до газотранспортної системи відсутні прилади вимірювання ФХП природного газу, суд не може покласти відповідальність за якість газу (недотримання показників якості природного газу) на замовника (Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»).
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 п. 1 глави 1 розділу V Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію газотранспортної системи, з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги із транспортування природного газу, враховуючи розвиток ринку природного газу.
Згідно з ч. 2 п. 1 глави 1 розділу V Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи згідно з вимогами чинного законодавства України, нормативними актами у сфері проектування, будівництва та безпечної експлуатації об'єктів газотранспортної системи і технічними нормами та стандартами безпеки.
У ч. 3 п. 1 глави 1 розділу V Кодексу газотранспортної системи зазначено, що оператор газотранспортної системи для забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи підтримує технічний стан пристроїв, установок, мереж, а також системних об'єктів згідно з вимогами технічних норм та стандартів безпеки, провадить постійний експлуатаційний нагляд, у разі виникнення загроз негайно розпочинає дії, спрямовані на їх усунення.
Як вбачається з копії Технічного паспорту лінійної частини газопроводу-відводу до р-пу Азовський DN350 (копія долучена позивачем за первісним позовом до матеріалів справи) у 2008 році та у 2010 році були проведені вогневі роботи по врізанню конденсатозбірника з метою збирання та відводу вологи з газопровода та вогневі роботи з врізання дренажного патрубка з краном.
Втім, відповідач за первісним позовом, зокрема, у письмових поясненнях, поданих до суду 31.08.2020, пояснив, що позивачем за первісним позовом газопровідна труба утримувалась в неналежному стані, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» як новим балансоутримувачем 30.06.2020 були проведені роботи з видалення із лінійної частини газопроводу-відгалуження надлишкової вологи методом продування ділянок газопроводів із врізанням засобів відведення рідини.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Суд зазначає, що відповідно до умов Договору №1704000183 транспортування природного газу від 30.03.2017 та норм Кодексу ГТС відповідальність за неякісний газ, який поставляється до газотранспортної системи покладається на Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
В такому випадку відповідач за первісним позовом зобов'язаний сплатити на користь позивача за первісним позовом додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу, що і є предметом первісного позову.
Однак, зважаючи на встановлені судом обставини, що точка входу до газотранспортної системи не обладнана приладами визначення ФХП, які відповідно до норм Кодексу ГТС повинні бути встановлені на точці входу, а природний газ до точки виходу проходить відстань приблизно 22 км по трубам, які через свій технічний стан можуть безпосередньо впливати на якість цього газу, відсутня можливість достеменно встановити, що за ті фізико-хімічні показники природного газу, які не відповідають нормам, та про що зазначає позивач за первісним позовом у позовній заяві, повинен нести відповідальність саме замовник (Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»), так як з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається за можливе встановити, чи фізико-хімічні показники природного газу знизились внаслідок його проходження неякісними трубами протяжністю 22 км., чи природний газ вже був поставлений до газотранспортної системи неналежної якості.
При цьому, під час розгляду справи сторонами не було заявлено клопотань про призначення у справі судової експертизи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у позові Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення плати за недотримання праматерів якості природного газу у розмірі 1635321,14 грн.
З огляду на відмову у позові Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в частині стягнення суми основного боргу (1635321,14 грн), позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають.
Що стосується зустрічного позову Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 1635321,14 грн, суд також не вбачає підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими обставинами, що частина газопроводу від пункту очищення і заміру до ГРС «Щасливцево» (точка виходу Акціонерного товариства «Укртрансгаз») складає 22210,00 метрів, знаходиться на балансі відповідача за зустрічним позовом та перебуває в неналежному стані, що безпосередньо впливає на якісні характеристики газу, який транспортується по ній.
Таким чином, оскільки фактично визначення фізико-хімічних показників природного газу здійснюється у точці виходу (а не у точці входу), всі здійснені Акціонерним товариством «Укртрансгаз» нарахування щодо розмірів неякісного газу на суму 1635321,14 грн є підтвердженням розміру збитків за погіршення якості природного газу, яку повинен сплатити Укртрансгаз за надання неякісних послуг.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Суд виходить з того, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправна поведінка заподіювача; 2) наявність збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; 4) вина.
Суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено суду наявності обставин, що є підставою для задоволення зустрічного позову, оскільки зважаючи на встановлені судом обставини, що точка входу до газотранспортної системи не обладнана приладами визначення ФХП, які відповідно до норм Кодексу ГТС повинні бути встановлені на точці входу, а природний газ до точки виходу проходить відстань приблизно 22 км по трубам, які через свій технічний стан можуть безпосередньо впливати на якість цього газу, відсутня можливість достеменно встановити, що поставлений позивачем за зустрічним позовом природний газ до газотранспортної системи відповідав вимогам якості, а зниження його якісних показників відбулось саме у зв'язку з проходженням труби протяжністю приблизно 22 км, яка перебувала в неналежному стані.
Таким чином, суд відмовляє у позові Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 1635321,14 грн.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання первісного позову покладаються на позивача за первісним позовом, судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом (у зв'язку з відмовою у задоволенні первісного та зустрічного позовів).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у задоволенні первісного позову.
2. Відмовити у задоволенні зустрічного позову.
3. Судові витрати за подання первісного позову покладаються на позивача за первісним позовом, судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 30.11.2020.
Суддя О.М. Спичак