Постанова
Іменем України
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 452/926/16-ц
провадження № 61-45315св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, додаткове рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року у складі судді Галина В. П. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2. про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 відповідачу було надано у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Відповідно до пункту 1.1 наведеного договору, надання кредиту здійснювалось одним траншем у сумі 107 950,00 грн зі сплатою 17 відсотків річних на перший річний період, а на наступні передбачалась плаваюча ставка. Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки «SSANG YONG KYRON M200XDI», 2011 року випуску, чорного кольору.
Позичальник в порушення умов договору протягом тривалого часу не здійснював погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни, в результаті чого у нього виникла заборгованість станом на 02 лютого 2016 року в розмірі 234 495,47 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 88 673,20 грн; сума заборгованості за відсотками - 69 201,30 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 23 565,60 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 28 382,34 грн; розмір інфляційних втрат за кредитом - 15 690,32 грн; розмір інфляційних втрат за відсотками - 8 982,70 грн.
В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір застави від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001-ЗАС, за умовами якого він передав в заставу вищезгаданий автомобіль марки «SSANG YONG KYRON M200XDI».
16 травня 2011 року ОСОБА_2. надала згоду на укладання кредитного договору своєму чоловікові ОСОБА_1 .
Посилаючись на положення статей 541, 543 ЦК України позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за договором кредиту від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 на купівлю автотранспортних засобів в сумі 234 495,47 грн, а також судові витрати по справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання кредиту від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 у сумі 234 495,47 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 517,43 грн.
Додатковим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року ухвалено, що заборгованість за договором про надання кредиту від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 у сумі 234 495,47 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 517,43 грн підлягають до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» солідарно.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в результаті придбання в інтересах сім'ї за кредитні кошти спірного автомобіля у цієї сім'ї виникло зобов'язання у вигляді повернення кредитних коштів, яке подружжя повинно виконати в якості солідарних боржників. Спільні борги подружжя ще не були предметом поділу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. , докази про це у матеріалах справи відсутні, предметом поділу між ними у справі № 452/1174/15-ц був лише автомобіль марки «SSANG YONG KYRON M200XDI».
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року та додаткове рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання кредиту від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 змінено, зменшено суму, яка підлягає до солідарного стягнення, з 234 495,47 грн до 225 959,20 грн.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року та додаткове рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» по 1 758,72 грн з кожного судових витрат по справі.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту банком нараховано за період починаючи з 01 лютого 2015 року. В той же час, банк з даним позовом до суду звернувся лише 30 березня 2016 року, а тому суд вправі був задовольнити позовну вимогу про стягнення з відповідачів пені лише за період починаючи з 30 березня 2015 року.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів кредитної заборгованості, апеляційний суд зазначив, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2016 року по справі № 452/1174/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 та визнано за нею, а також за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «SSANG YONG KYRON M200XDI» за кожним з них, як об'єкта права спільної сумісної власності подружжя. Цим же рішенням встановлено, що автомобілем користується ОСОБА_2 . За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що в результаті придбання в інтересах сім'ї за кредитні кошти спірного автомобіля у цієї сім'ї виникло зобов'язання у вигляді повернення кредитних коштів, яке подружжя повинно виконати в якості солідарних боржників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2. , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її з Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
02 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
На підставі ухвали Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Фаловська І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу повернуто на розгляд Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідач ОСОБА_2 зазначає, що на забезпечення виконання спірного кредитного договору між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки, згідно якого вона зобов'язалася нести солідарну відповідальність з ОСОБА_1 , проте рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 травня 2015 року поруку припинено.
Банк не має права звертатися із вимогою про врахування боргів подружжя при поділі майна, оскільки правом на звернення до суду із позовом про поділ майна та врахування боргів наділені лише особи, які перебували у шлюбі.
Судами не взято до уваги заяву ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності.
Суди не врахували, що за рахунок кредитних коштів було оплачено лише Ѕ частину вартості автомобіля, іншу Ѕ частину вартості ОСОБА_2 оплатила за рахунок особистих коштів.
Суди першої та апеляційної інстанцій не навели жодного мотиву у оскаржуваних рішеннях, не здійснили посилання на матеріальне законодавство щодо причин стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, який укладений між ОСОБА_1 та позивачем.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що кошти за договором позики від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001були використані в інтересах сім'ї, а саме для придбання автомобіля, який був визнаний спільною власністю подружжя, що встановлено рішенням Самбірського міськрайонного суду від 28 січня 2016 року. Такий договір позики створює обов'язок для ОСОБА_2 , як подружжя, щодо солідарного повернення позичених коштів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідно до укладеного договору від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001 відповідачу ОСОБА_1 було надано у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Відповідно до пункту 1.1 наведеного договору, надання кредиту здійснювалось одним траншем у сумі 107 950,00 грн зі сплатою 17 відсотків річних на перший річний період, а на наступні передбачалась плаваюча ставка. Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надавався для оплати придбаного автомобіля марки «SSANG YONG KYRON M200XDI», 2011 року випуску, чорного кольору, вартістю 215 900,00 грн (т. 1 а. с. 6 - 12).
Із нотаріально посвідченої заяви від 16 травня 2011 року відомо, що ОСОБА_2. , на дату підписання цієї заяви перебуваючи з ОСОБА_1 в офіційному шлюбі, надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_1 на одержання кредиту та передачу автомобіля в заставу (т. 1 а. с. 52).
В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань за наведеним кредитним договором з відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір застави від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001-ЗАС, за умовами якого він передав в заставу банку транспортний засіб марки «SSANG YONG», модель «KYRON M200XDI», 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Самбірським ВРЕР ДАІ при ГУМВС України в Львівській області 12 травня 2011 року (т. 1 а. с. 192 - 194).
Зобов'язання позивача, визначені у договорі кредиту, а саме пунктом 3.1.1, були виконані належним чином та в повному обсязі.
В порушення умов договору кредиту відповідач ОСОБА_1 протягом тривалого часу не здійснював погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни, тому станом на 02 лютого 2016 року загальний розмір його заборгованості складає 234 495,47 грн (т. 1 а. с. 4, 5).
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 травня 2015 року в справі № 459/879/15-ц договір поруки № 606АІ10110516001 - ПОР/1 від 16 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_2. та ПАТ «Укрсоцбанк» на виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором кредиту № 606АІ10110516001 на купівлю автотранспортних засобів від 16 травня 2011 року визнано припиненим (т. 1 а. с. 95, 96).
З рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2016 року у справі № 452/1174/15-ц відомо, що ОСОБА_2. зверталась із позовом до суду, посилаючись на те, що з 2002 року по 2012 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та в період подружнього життя вони вели спільне господарство і за спільні кошти придбали автомобіль марки «SSANG YONG KYRON M200XDI», який зареєстрований за ОСОБА_1 . Так як шлюб між подружжям розірвано, то ОСОБА_2. просила ухвалити рішення, згідно якого визнати за нею та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині автомобіля за кожним.
Наведеним рішенням позов ОСОБА_2. задоволено.
Визнано за ОСОБА_2. право власності на 1/2 частину автомобіля марки «SSANG YONG KYRON M200XDI», 2011 року випуску чорного кольору, об'єм двигуна 1998 см?, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «SSANG YONG KYRON M200XDI», 2011 року випуску чорного кольору, об'єм двигуна 1998 см?, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (т. 2 а. с. 44, 45).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у нескасованій та незміненій апеляційним судом частині, а також постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання, які встановлюються договором або законом, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, сплата неустойки, а також відшкодування збитків.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2016 року по справі № 452/1174/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя і матеріалами вказаної справи встановлено та визнається учасниками справи, що автомобіль «SSANG YONG KYRON M200XDI» було придбано сторонами спору за час перебування у зареєстрованому шлюбі та за кредитні кошти, отримані ОСОБА_1 за договором кредиту на купівлю автотранспортного засобу від 16 травня 2011 року, який ним було укладено за нотаріально посвідченої письмової згоди ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 7 - 13, 52), та передано банку у заставу у якості забезпечення виконання зобов'язання за згаданим договором кредиту від 16 травня 2011 року (т. 1 а. с. 192 - 194).
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 січня 2016 року по справі № 452/1174/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 та визнано за нею, а також за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «SSANG YONG KYRON M200XDI» за кожним з них, як об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (т. 1 а. с. 47, 48).
Спільні борги подружжя не були предметом поділу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , предметом поділу між ними у справі № 452/1174/15-ц був лише автомобіль марки «SSANG YONG KYRON M200XDI».
Цим же рішенням (яке не оскаржувалося і набрало законної сили) встановлено, що спірним автомобілем користується ОСОБА_2 .
Згідно наведеного рішення суду, автомобіль придбаний в період шлюбу частково за спільні кошти та за отримані за договором кредиту і він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на це майно. Не припиняє це право і укладений договір застави.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 є солідарним боржником із ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 травня 2011 року № 606АІ10110516001.
За вище наведених обставин суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що в результаті придбання в інтересах сім'ї за кредитні кошти спірного автомобіля у цієї сім'ї виникло зобов'язання у вигляді повернення кредитних коштів, яке подружжя повинно виконати в якості солідарних боржників.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, шо договір, укладений одним ізподружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, шо виникли в інтересах сім'ї.
У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Таким чином, за спільними зобов'язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, якщо питання про поділ цих зобов'язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов'язаннями солідарно усім своїм майном.
Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).
Як вбачається з таблиці погашення нарахованих відсотків останній платіж за договором кредиту позичальник провів 04 червня 2013 року в сумі 2 500,00 грн (т. 1 а. с. 4-зворот), а тому загальний трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.
Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України встановлено, що до позовних вимог про стягнення пені позовна давність застосовується в один рік.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 30 березня 2016 року (т. 1 а. с. 21), а тому суд вправі був задовольнити позовну вимогу про стягнення з відповідачів пені лише за період починаючи з 30 березня 2015 року.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором про надання кредиту, який підлягає до стягнення з відповідачів солідарно, становить 225 959,20 грн.
Наявність ухвали постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 липня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, якою провадження стосовно ОСОБА_2 , як поручителя позичальника ОСОБА_1 за договором поруки, припинено (т. 1 а. с. 100) не є підставою для відмови у задоволенні цього позову до неї.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування рішень суду першої інстанції у нескасованій та незміненій апеляційним судом частині та постанови суду апеляційної інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 389, 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, додаткове рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2018 року у нескасованій та незміненій апеляційним судом частині та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко
Є. В. Петров І. М. Фаловська