25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 643/16678/18
провадження № 61-5767 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
вдіповідач - акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Темнюкової Марини Ігорівни, яка діє в інтересах акціонерного товариства «Укрсоцбанк», на ухвалу Московського районного суду м. Харкова суду від 21 листопада 2018 року в складі судді Погасій О. Ф. та на постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року в складі колегії суддів Пилипчук Н. П., Бурлака І. В., Бровченко І. О.,
Описова частина
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова суду від 21 листопада 2018 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитного договору від 21 грудня 2006 року № 839/3/27/38/6-127, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк», та договору іпотеки від 21 грудня 2006 року № 839/4/27/38/6-293, укладеного між цими ж сторонами, яким майно позивача, а саме квартира АДРЕСА_1 передано в іпотеку відповідачеві.
27 листопада 2018 року представник позивача подав у суд заяву про забезпечення зазначеного позову шляхом заборони АТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії, а саме відчужувати та реалізовувати майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що на забезпечення виконання боргових зобов'язань за оспорюваним позивачем кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки. Позивачу стало відомо, що відповідач намагається реалізувати (відчужити) предмет іпотеки - належну позивачеві квартиру, а тому в разі задоволення позовних вимог та визнання недійсними договорів рішення суду неможливо буде виконати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено заборону вчиняти АТ «Укрсоцбанк» будь-які дії по відчуженню та реалізації майна - трикімнатної квартири загальною площею 226,9 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду в справі № 643/16678/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.
Суд першої інстанції виходив із того, що незабезпечення позову в обраний спосіб призведе до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову та визнання недійсними кредитного й іпотечного договорів.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 рокуапеляційну скаргу відповідача задоволено частково, ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року змінено, абзац другий резолютивної частини ухвалиМосковського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року викладено в новій редакції та зазначено номер квартири, щодо якої накладено заборону вчиняти дії, а саме № 31.
Апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи зробив правильний висновок про співмірність обраного заходу забезпечення позову, проте слушними є доводи апеляційної скарги про незазначення в резолютивній частині номера квартири, а тому ухвала місцевого суду підлягає зміні з викладенням відповідного абзацу в новій редакції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 березня 2019 року адвокат Темнюкова М. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу наухвалу Московського районного суду м. Харкова суду від 21 листопада 2018 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зазначає, що застосований судами захід забезпечення позову не відповідає змісту позовних вимог, оскільки спір не стосується квартири, яка перебуває в іпотеці банку, тому незабезпечення позову в обраний спосіб не утруднить виконання рішення суду про задоволення позову.
Відзив на касаційну скаргу
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 лютого 2016 року приватним нотаріусом ХМНО Ємець І.А. вчинено виконавчий напис № 448 про звернення стягнення на предмет іпотеки за довоговором іпотеки від 21 грудня 2006 року, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 6 040 569,32 грн.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року в справі № 640/16278/16за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа ВПВР Управління ДВС ГТУЮ в Харківській області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О. про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 05 лютого 2016 року, вчиненого приватним нотаріусом ХМНО Ємцем І. О. про звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, рішення Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року про задоволення позову скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про визнання недійсним кредитного договору від 21 грудня 2006 року № 839/3/27/38/6-127, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк», та договору іпотеки від 21 грудня 2006 року № 839/4/27/38/6-293, укладеного між цими ж сторонами, яким майно позивача, а саме квартира по АДРЕСА_3 передана в іпотеку банку, та на підставі якого нотаріусом учинений виконавчий напис від 05 лютого 2016 року.
Згідно виконавчого напису за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», які станом на 11 вересня 2015 року складають 277 867,36 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на 11 вересня 2015 року складає 6 040 569,32 грн.
15 лютого 2016 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса від 05 лютого 2016 року про звернення стягнення на квартиру, що належить позивачу, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Предметом позову в даній справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, а в разі задоволення позову рішення суду полягатиме в констатації факту їх недійсності. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому суди попередніх інстанцій помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосібускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в цій справі.
Незастосування заходу забезпечення позову в цій справі шляхом накладення заборони вчинення будь-яких дій із відчуження та реалізації квартири, яка перебуває в іпотеці банку, не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову про визнання договорів недійсними, окрім того такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій зроблений з порушенням норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - в разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Із огляду на зазначене, з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню 440,5 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, та 1922 грн судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу адвоката Темнюкової Марини Ігорівни, яка діє в інтересах акціонерного товариства «Укрсоцбанк», задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова суду від 21 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони акціонерному товариству «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії, а саме відчужувати та реалізовувати майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_1 , до набрання рішенням суду законної сили відмовити.
Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Московського районного суду м. Харкова суду від 21 листопада 2018 року та постановаХарківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 440,5 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, та 1922 грн судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук