17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 324/6/15-ц
провадження № 61-35668 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Державна казначейська служба України, Токмацька місцева прокуратура Запорізької області, Токмацький міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року в складі судді Каретник Ю. М. та на постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 лютого 2018 року в складі колегії суддів Полякова О. З., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Токмацької місцевої прокуратури,
Токмацького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області та просив:
- скасувати постанову Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 04 квітня 2014 року про відмову у відшкодуванні матеріальних збитків, спричинених незаконними діями групи слідчих Токмацького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, складену прокурором Савран О. М.;
- відшкодувати за рахунок Державного бюджету України 674 040 грн середнього заробітку, утраченого внаслідок неможливості займатися юридичною практикою під час перебування під слідством та судом за період із 05 березня 2002 року по 28 липня 2013 року.
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року, позов задоволено частково, скасовано постанову в. о. Токмацького міжрайонного прокурора Савран О. М. від 04 квітня 2014 року про розмір та порядок відшкодування шкоди в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, передбаченої пунктом 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року.
Заяву обґрунтовує тим, що ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року встановлено незаконність дій та бездіяльність прокурора Саврана О. М. , про що заявник не міг знати під час судового розгляду його позовних вимог про відшкодування шкоди.
Зазначає, що крім цього, підставою для перегляду рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року є істотні для справи обставини, які не були і не могли бути відомі йому та суду на час розгляду позову про відшкодування шкоди, а саме, що під час розгляду судами та правоохоронними органами питання щодо повернення у власність ОСОБА_1 двох незаконно вилучених друкарських машинок не було конкретно вказано індивідуальні ознаки вказаних речей, у зв'язку з чим начальник Токмацького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області ОСОБА_3 запропонував заявнику написати розписку про отримання на відповідальне зберігання двох друкарських машинок, які за зовнішніми ознаками не відповідають тим, які були у нього вилучені. У вказаній розписці ОСОБА_1 указав, що не має претензій щодо отримання двох друкарських машинок, хоча насправді він отримав на зберігання речі, які йому ніколи не належали. Тому він вважає, що сторона обвинувачення повинна йому сплатити грошові кошти за зберігання вказаних речових доказів. Насправді ж вилучені у нього дві друкарські машинки на склад зберігання речових доказів ніколи не надходили і жодних документів щодо їх зберігання ніколи не складалося.
Враховуючи вищевикладене просив суд переглянути у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року, скасувати його в частині відмови у відшкодуванні завданої йому матеріальної шкоди у зв'язку зі скасуванням постанови в. о. прокурора Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області Саврана О. М. від 04 квітня 2014 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.
Суд виходив із того, що відповідно до частини другої статті 365 ЦПК України обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими. Ухвала апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року, на яку ОСОБА_1 посилається як на нововиявлену обставину, постановлена за наслідками перегляду рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року, яке ОСОБА_1 просить переглянути за нововиявленими обставинами, та обставини, встановлені цією ухвалою, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами і слугувати підставами для перегляду рішення суду першої інстанції, так як вони не наділені одночасно усіма трьома необхідними ознаками нововиявлених обставин. Щодо друкарських машин, то такі обставини не є нововиявленими, оскільки твердження ОСОБА_1 про те, що такі обставини не могли бути відомі йому на час розгляду справи, спростовуються його заявою від 16 травня 2017 року, в якій зазначено, що ще 29 червня 2016 року начальник Токмацького МВ ГУМВС України ОСОБА_3 запропонував йому тимчасово отримати зі складу зберігання речових доказів дві друкарські машинки, які за зовнішніми ознаками не співпадали з друкарськими машинками, які були у нього вилучені під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні. Отримавши особисто запропоновані йому друкарські машинки, ОСОБА_1 написав відповідну розписку, тобто ця обставина йому була відома на час розгляду справи про відшкодування шкоди, при цьому ОСОБА_1 не заявляв вимогу про сплату йому грошових коштів за зберігання друкарських машинок та не зазначив, яким чином врахування судом вказаних обставин могло вплинути на ухвалення рішення, про перегляд якого він просить.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 28 лютого 2018 року ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками місцевого суду про відмову в задоволенні заяви, зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 червня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року посновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу в суд першої інстанції на новий розгляд.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом та посилаючись на те, що 05 березня 2002 року відносно нього слідчим слідчого відділу Токмацького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області було порушено кримінальну справу за частиною першою та частиною третьою статті 358 КК України, йому було пред'явлено обвинувачення та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора Саврана О. М. від 28 липня 2013 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку із невстановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 .
Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у період з 05 березня 2002 року по 28 липня 2013 року, тобто протягом 137 місяців, він, за його підрахунками, втратив грошовий дохід в розмірі 726 100 грн через неможливість займатися юридичною діяльністю. Постановою в. о. Токмацького міжрайонного прокурора Саврана О. М. від 04 квітня 2014 року про розмір та порядок відшкодування шкоди ОСОБА_1 було відмовлено у відшкодуванні шкоди, передбаченої пунктами 1, 3, 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». Оскільки указану постанову прокурора він вважав безпідставною і необґрунтованою та такою, що порушує його права як реабілітованої особи, ОСОБА_1 просив скасувати постанову Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 04 квітня 2014 року про відмову у відшкодуванні матеріальних збитків, спричинених незаконними діями групи слідчих Токмацького МВ УМВС України в Запорізькій області, складену прокурором Савраном О. М. та відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України грошей з рахунку Державного бюджету на користь позивача 726 100 грн майнових збитків, не отриманих та втрачених грошових доходів внаслідок неможливості займатися юридичною практикою під час перебування під слідством та судом протягом 137 днів.
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року у справі № 324/6/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову в. о. Токмацького міжрайонного прокурора Саврана О. М. від 04 квітня 2014 року про розмір та порядок відшкодування шкоди в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, передбаченої пункту 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», а в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року залишено без змін.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрв чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою та другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, й обґрунтованим.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону.
Відповідно до частини першої статті 361 ЦПк України (тут і далі - в редакції чинній на час вирішення спору) рішення або ухвала суду, яким закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Відповідно до частини другої статті 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
21) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні
злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване
рішення;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Суди встановивши, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 ЦПК України, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року у зв'язку з новоиявленими обставинами.
Ураховуючи наведене, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, а тому відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україникасаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 263, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Пологівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук