30 листопада 2020 року
м. Київ
справа №520/9127/18
касаційне провадження №К/9901/14751/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року (головуючий суддя: Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Чалий І.С.) у справі №520/9127/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
22 жовтня 2018 року позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Харківській області) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив :
визнати дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивачу з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01березня 2018 року з 01 січня 2018 року протиправними;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року, здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року однією сумою.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем у процедурі перерахунку та виплати перерахованої пенсії було звужено його права внаслідок зменшення основного розміру пенсії під час проведення її перерахунку з 90 відсотків до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01 січня 2018 року, здійснивши виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року однією сумою.
У задоволенні решти позову - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для перерахунку пенсії особам, які проходили військову службу, має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені законами зміни до частини другої статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Також суд першої інстанції зазначив, що збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704).
За позицією суду першої інстанції, в силу приписів статті 63 Закону України № 2262-XII, пункту 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок №45), позивач отримав право на перерахунок пенсії, який було проведено відповідачем з січня 2018 року. При цьому, КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним шляхом прийняття Порядку № 45.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, здійснивши виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року однією сумою.
Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року - залишено без змін.
Відмовляючи у вищезазначеній частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах вимоги позивача, станом на час його звернення до суду та розгляду справи, не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ №103), яка була чинною до 05 березня 2018 року, прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50% підвищення), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників.
З огляду на зазначене, за позицією суду апеляційної інстанції, у позивача не було «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію статті 1 Першого протоколу.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою (надійшла поштою 22 травня 2019 року), у якій просить постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року залишити без змін.
За позицією скаржника, Постанова КМУ №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Крім цього зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, а також розмірів такої доплати не охоплюється поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».
Скаржник також звертає увагу, що він мав «законні сподівання» отримувати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою КМУ №103, не можуть бути застосовані.
В додаткових поясненнях скаржник стверджує, що обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Також зазначає, що пункти 1,2 Постанови КМУ №103 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначає, що дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови №103, що кореспондується з приписами частини 4 статті 63 Закону № 2262-XII в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії.
Також звертає увагу на безпідставне посилання позивача щодо погіршення умов його пенсійного забезпечення, оскільки відповідачем не було вчинено дій спрямованих на зменшення його розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за результатом повторного автоматизованого розподілу, проведеного у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., Єзеров А.А., Шарапа В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пенсію позивачу було призначено у розмірі 90% грошового забезпечення.
Відповідачем в порядку, передбаченому Постановою КМУ № 103, та на підставі даних довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 № ФХ111566 від 14.03.2018, проведено з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача, виходячи з 70% грошового забезпечення.
Спірні правовідносини виникли внаслідок дій відповідача, що полягають у перерахунку пенсії виходячи з 70% грошового забезпечення, хоча пенсію позивачу призначено з 90% грошового забезпечення, а також, у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 р., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом задля захисту його прав та інтересів, оскільки, фактично позивачу виплачується пенсія не у повному обсязі.
В межах касаційного розгляду спірними є дії відповідача щодо виплати лише 50% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон №2262-ХІІ.
Відповідно до приписів статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Порядок № 45), згідно з пунктами 1, 2 та 3 якого передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою №704 встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103, пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704.
Визначено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Водночас, визнання постанови Кабінету Міністрів України нечинною означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, починаючи з 5 березня 2019 року.
Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Разом з тим, скасування з 5 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови Кабінету Міністрів України №103 були діючими.
З урахуванням наведеного, правильними є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, здійснивши виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу у березні 2018 року пенсійний орган керувався ще чинними положеннями постанови Кабінету Міністрів України №103, а підставою звернення позивача до суду з даним позовом були, на його думку, незаконні дії відповідача щодо виплати 50% суми підвищення пенсії.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 09.04.2020 у справі №640/19928/18, від 09.10.2020 у справі №2040/7844/18 та від 15.07.2020 у справі №520/3360/19.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання» якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
З огляду на це, у позивача не було «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію статті 1 Першого протоколу.
Водночас Верховний Суд критично оцінює посилання скаржника на практику Верховного Суду у справах, які розглянуті за правилами господарського судочинства, та зазначення лише частини висновку суду, що змінює його зміст у цілому та призводить до неправильного тлумачення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Зважаючи на те, що касаційний суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі №520/9127/18 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
А.А. Єзеров
В.М. Шарапа